Король циган

Король циган (циганський король) — титул лідера циганської спільноти. Протягом століть титул циганського короля присвоювався багатьом людям. Це явище різне як культурно, так і географічно. Його можна успадкувати, набути шляхом схвалення чи позову або просто вимагати. Ступінь влади, пов'язаної з титулом, різнився; вона може бути обмежена невеликою групою в певному місці або багатьма людьми на великих територіях. У деяких випадках претензії явно були результатом зв'язків з громадськістю. Оскільки термін циган також використовується по-різному, королем циган може бути людина, яка не пов'язана з ромами.

Науковці припускають, що титул з'явився в місцях, де їхні злочини переслідувалися місцевою владою. «Король циган» — це особа, як правило, низького рангу, яка ставить себе в ризиковане становище тимчасового зв'язку між ромами та «гадже» (нециганами). Арешт такого «Короля» обмежив кримінальну відповідальність ромів.

Болгарія

Мустафа Шибіль Мустафа Шибіль (убитий у 1870 році), ром-мусульманин, претендував на титул під час свого перебування в Балканських горах біля Слівена під час та після Кримської війни.

Циганський король асоціюється з міфічною силою, здатною розділити воду своїм мечем, лопатою та головою після того, як її відрізали, згідно з переказами, зібраними в 1981 році від циган у Болгарії.

Англія

Циганські вожді Протягом століть були однією з найбільших і найважливіших циганських родин Англії були Босвелли. Клан Босвелл був великою розширеною родиною мандрівників, і на старому ноттінгемширському діалекті слово bos'll використовувалося як термін для мандрівників і циган загалом. Отже, багато тих, хто претендує на титул Короля циган, походять із родини Босвеллів.

Ханіель Босвелл Був сином Френсіса Босвелла.

Джейкоб Ревбрі «Псевдонім короля циган» із Вестмінстерського університету Св. Маргарет, якого судили в Олд-Бейлі 28 серпня 1700 року за насильницьку крадіжку та пограбування на дорозі. Стверджувалося, що він пограбував «одну Ребекку Селлерс біля шосе, … забравши у неї 3 золоті каблучки та 9 грошима» в січні того ж року. Присяжні визнали його винним у крадіжці, але не в пограбуванні, оскільки «виявилося, що він маніпуляціями [обманом] спонукав її до цього». Звинувачений був засуджений до штрафних санкцій.

Джеймс Босвелл Похований у Россінгтоні, поблизу Донкастера в Йоркширі. У «Топографічному словнику Йоркшира» Ленгдейла (1822) говориться: «На подвір'ї церкви був камінь, два кінці якого нині збереглися, де було поховано тіло Джеймса Босвілла, короля циган, який помер 30 січня 1708 року. Кілька років південні цигани мали звичай щорічно відвідувати його могилу і виконувати там деякі зі своїх звичайних обрядів; одним із яких було вилити на могилу пляшку елю». Це схоже на ритуал «стримування шахрая», згаданий Томасом Гарманом, у «Кущі жебраків» і Бемпфілдом Муром Керью.

Повідомлялося про традицію щорічного відвідування могили Чарльза Босвелла поблизу Донкастера протягом понад 100 років у 1820-х роках, включаючи обряд виливання кухля гарячого елю в могилу. Це може бути та сама особа.Brian Vesey-Fitzgerald Gypsies of Britain, The Country Book Club, 1951, quoting Edward Miller History and Antiquities of DoncasterJohn Wainwright, History and Antiquities of Doncaster and Consborough, Sheffield, Basil Blackwell., 1829 Могила розташована біля головних дверей, що ведуть до церкви, в тіні темного дуба. Зараз він покритий мохом, але все ще читається. Слова «Король циган» будуть лежати там вічно, тоді як таємниця чорного кота на надгробку досі не розгадана. — інформація про могилу А. Нідхема – П. Нідхем, церква Св. Михайла.

Роберт Босвелл

Народився близько 1735 року у Вілтширі, похований у Лодерсі, Дорсет, у січні 1806 року, на пам'ятнику на якому написано «Король циган». Роберт, ймовірно, є батьком Лукреції/Люсі, дружини Джосії Сміта. Лукреція померла в Халтоні, Честер, однак з невідомих причин її поховання відбулося в Бейтоні, Дербішир. На могилі Лукреції є напис «Королева циган», що стало причиною багатьох народних казок про її життя. У 1998 році поруч був побудований паб, який отримав назву «Циганська королева».

Генрі Босвелл «Король циган» помер у 1760 році у віці 90 років і був похований в Іклфорді поблизу Гітчіна, Хартфордшир, у церкві Св. Катерини, як і його дружина та онука. Королівський національний і комерційний довідник і топографія Herts, Pigot & Co., Лондон, 1839.GENUKI — Ickleford". 11 October 2006. Archived from the original on 11 October 2006. Retrieved 8 October 2017.

Едмунд Машитер Едмунд Машитер aka «Стара Мила», померла в Болтоні, Ланкашир у 1811 році у віці 90 років. Повідомлялося, що він «справедливо отримав титул Короля жебраків», оскільки провів у дорозі 70 років. Повідомлялося, що він був сином шкільного вчителя і добре освіченим, але вибрав дорогу за власним бажанням і вів мандрівне життя, поки не прикутий до ліжка.The Gentleman's Magazine, 1 March 1811.

Генрі Босвелл «Король циган» помер у 1824 році в Стемфорді, графство Лінкольншир.Rutland & Stamford Mercury 15 October 1824 p3 column 1

Луїс Босвелл Луї Босвелл був похований у церкві Іствуда, Саутенд-он-Сі в 1835 році. У книзі поховань він описаний як «Мандрівник 42 років». – «Цей чоловік, відомий як циганський король, був похований у присутності величезного натовпу глядачів».

Інверто Босвелл На церковному подвір'ї парафіяльної церкви Святої Марії, Калн, Вілтшир, могила в пам'ять про Інверто Босвелла, похованого 8 лютого 1774 року, сина короля циган Генрі Босвелла. Він встановлений у зовнішній стіні церкви.

Гаррі Бертон Описаний як «Король циган», помер у Воркгаузі у Вінкантоні, Сомерсет, у віці 94 років у 1847 році.«Wincanton». 5 April 2005. Archived from the original on 5 April 2005. Retrieved 8 October 2017.

Абсалом Сміт Був відомий як король циган після своєї смерті у віці 60 років у 1826 році в Твіфорді, Лестершир. На його похоронах 10 лютого 1826 року були присутні понад 60 циган. « Манчестер Таймс» повідомила, що його обрали королем у першій половині ХІХ століття, і йому було надано особливі обряди поховання, на церемонії були присутні родини мандрівників із дванадцяти таборів. Він був відомим скрипалем у місцевості, часто грав на поминках і святкуваннях і мав доньку Беатту Сміт, відому красуню, чий портрет був виставлений у замку Белвуар.

Метті Купер У 1870-х роках викладав ромську мову Чарльза Годфрі Леланда (1824—1903), американського фольклориста та засновника Товариства циганського вивчення. Леланд стверджував, що Купер був королем циган в Англії.

Ксав'єр Петуленгро/Сміт Був описаний як король циган у розповіді про ромське весілля в Бейлдоні в Йоркширі в 1937 році між його сином Леоном Петуленгро/Смітом та Іллеаною Сміт, обидва з Колчестера, Ессекс. Відповідно до підпису до фотографії Ксав'є Петуленгро порізав руки подружжю, щоб змішати їх кров під час церемонії. Після весілля пара вирушила на північ до Блекпула. Під час війни Леон був у Королівських ВПС, а Ілеана (Ейлін) була водійкою штабної машини ICI. Шлюб було розірвано в 1947 році в Ноттінгемі. Бейлдон був відомим ярмарком і місцем зустрічі циган. Петуленгро/Сміт був добре відомий як телеведучий на циганську тематику. Його син Леон Петуленгро/Сміт писав для журналу «Woman's Own».

Гілдерой Скемп Народився в Орпінгтоні, Кент у 1812 році і був відомий як король кентських циган. Жив у Фолкстоуні, графство Кент, займався боксерством і різанням ножиць.Gilderoy Scamp – King of the Gypsies, Linda Hayward, Romani Routes Volume 4 No 7 June 2000

Луї Велч Луї Велч з Дарлінгтона був описаний британськими ЗМІ як «Король циган», титул, присвоєний найкращому боксерові з голими пальцями в Романічалі; в основному від спільноти Великої Британії та Франції, після передбачуваного нападу шести чоловіків з ножами, можливо, з конкуруючої групи мандрівників, у Камбрії. Він відмовився давати свідчення проти своїх нападників, заявивши, що це «суперечить кодексу честі мандрівників», і після того, як присяжні не змогли винести вердикт, було призначено повторний розгляд справи.

Розбійники та робердсмени на ім'я Мартін Маркалл Коротка книга «Мартін Маркалл, Бідл із Брайдвелла» була опублікована в Лондоні в 1610 році. Автор вказується як «SR», якого зазвичай ідентифікують як Семюеля Ріда, автора «Мистецтва жонглювання» або «Легердемен», пізнішої книги про шахрайську літературу, обіцяну Мартіном Маркаллом. Книга має сумнівну правдивість, і великі розділи взяті з праць Томаса Деккера, хоча Френк Ейделотт, який датує книгу 1608 роком, називає її переважно оригінальною. Він містить нібито список ватажків «полку розбійників», який повторює генеалогію видатних родин. Мало хто мав щось спільне з циганами, але вони вказують на контекст, у якому ідентифікували деяких королів циган.

Синя Борода і Г'ю Робертс Обидва солдати, які служили у Франції. Синя Борода був схоплений і страчений незабаром після того, як був зроблений «їхнім капітаном». Потім Робертс зібрав у Кенті близько 100 «людей і бродяг», до яких приєдналися 400 «людей без господаря». Разом вони приєдналися до Джека Кейда і увійшли в Саутворк. Після закінчення повстання Кейда Робертс пішов до лісу з невеликою групою, яка жила крадіжками, згідно з власними правилами. Після року такого життя ці «Робердсмени» роз'їхалися по всій Англії, присягнувшись зустрічатися кожні три роки та приєднавшись до інших «заворушень і повстань». Робертс також «мандрував» і «тримав свій двір», поки його не вбили в 1461 році. 

Дженкін Каудідл Був обраний рештою «Робердсменів» у «своєму звичайному місці зустрічі» «за загальною згодою». Він був «мандрівним пройдисвітом», «дуже схильним до лайки, пияцтва та розпусти… товстий, зухвалий і лютий». Він вимагав право першої ночі і наказав, щоб усі жебраки щосуботи ввечері повністю витрачали свій щотижневий заробіток. Рід каже, що він воював разом із «300 пошарпаними шахраями» під час повстання на південному заході Англії проти Едуарда IV і загинув у битві при Тьюксбері (1471). На відміну від Робертса, який, можливо, був реальним персонажем, цей Каудідл, здається, був повною вигадкою.

Списінг Не зупиняючись, решта «Робердсменів» «викликала їх на рандеву… і там, за повної згоди всієї компанії, вони обрали одного Спісзінга його наступником». Ім'я Спісзінг не вказано. Йому приписують наказ, щоб усі мандрівники, які жебракували, були «затримані як ізгої» «тодішнім головним командиром», сплачуючи плату пивом, хоча це було виправдано, якщо його батько та дід були ізгоями. Спайсінг приєднався до більшого повстання Томаса Невілла, Бастарда Фоконберга. Він очолював загін, який атакував Олдгейт, і майже досяг успіху, доки частини його загону не потрапили в пастку під час падіння порткулі. Вважається, що Спайсінг правив 11 років до того, як був повішений за вбивство у Вомборні, графство Стаффордшир, уникнувши тієї ж долі раніше, шукаючи притулку у Вестмінстерському абатстві. Існують історичні записи про Спісінга як лідера контингенту Ессекса під час повстання Невіла, але після нього його стратили, а його голову виставили на Олдгейті.

Пафф Дік Був наступним обраним, експертом у шахрайстві із завантаженими кубиками та відзначився у «всіх пороках». Він повторив вимогу Каудідла до злодіїв і жебраків витрачати свої нечесно здобуті гроші, а не рятувати їх. Рід каже, що він правив 8 років, перш ніж померти від «[французької] віспи та неаполітанського лишаю». Як і Каудідл, Дік, здається, був цілком вигаданим.

Лоуренс Кроссбайтер (він же Довгий Лоренс) Лоуренс Кроссбайтер був наступним обраним лідером, чоловіком віком 50–60 років. Його мистецтвом було «перехресне»; крадіжка у клієнтів повій. Повідомляється також, що він помер «від кишки… виїденої віспою, коли він ще був живий». Рід описав його як боягуза і раба за те, що він не зміг прийти на допомогу повстанцю Перкіну Варбеку.

Річард Скелтон