Михайло Антонович Круковський (1856 або 1865, Режица, Вітебська губернія — 1936, Ташкент, Узбецька РСР) — російський письменник, перекладач, фотограф, географ і етнограф.

Автор белетристичних і науково-популярних нарисів і альбомів з етнографії народів Російської імперії. Випустив низку фундаментальних географічних видань, які часто ілюстрував власноруч зробленими фотографіями. Подорожував по Російській імперії в кінці XIX — на початку XX століття і вивчав життя простих робітників і селян. Деякий час жив і працював у Санкт-Петербурзі, видавав щомісячний дитячий журнал під назвою «Товариш». Був першим директором Каменського міського краєзнавчого музею.

Більша частина робіт Круковського зберігається в Музеї антропології та етнографії імені Петра Великого (Кунсткамера) в Санкт-Петербурзі. 52 цифрових зображення з його фотоколекції були передані співробітниками Кунсткамери до музею Салавата Юлаєва.

М. А. Круковський мав літературний псевдонім «Дерев'янщиков М.».

Життєпис

Ранні роки Михайло Антонович Круковський народився в місті Режица Вітебської губернії (тепер Резекне, Латвія) в сім'ї дрібного службовця. За словами його дочки , Михайло рано пішов з дому, став жити самостійною працею. На початку 1890-х років, працював писарем у волосному управлінні Псковської губернії. Там Круковський зустрівся з вчителькою , яка, закінчивши два вищі навчальні заклади, поїхала до провінції, щоб «віддати свої знання народу». На кілька років вона стала його вірною супутницею і соратницею.

Життя в Санкт-Петербурзі

Після заручин Михайло і Софія переїхали в 1899 році до Санкт-Петербургу, тут літературні здібності Круковського визначили подальший життєвий шлях родини. У той час Михайло Антонович і Софія Карлівна жили на Василівському острові (, будинок 38).

Після того, як молоде подружжя зайняло необхідні кошти, вони почали видавати щомісячний ілюстрований журнал для школярів «Товариш» (перший випуск журналу вийшов 1 (13) грудня 1899 року). Редактором-видавцем журналу була зазначена Софія Карлівна, яка, будучи за освітою географом, складала для журналу різні нариси. Сам Круковський, як основний літературний працівник, писав дитячі повісті та оповідання. Опанувавши фотографічне мистецтво та організувавши кустарну цинкографічну майстерню, він своїми руками виготовляв кліше і тим самим забезпечував ілюстративний бік видання, обіймаючи також посаду завідувача художнього відділу журналу.

У 1903 році було вирішено видавати додаток до цього журналу — альбом «Мир в картинках», який повинен був виходити раз на місяць. Перші 12 альбомів називалися «Россия в картинах». За цю серію взявся Михайло Круковський. Обкладинка альбомів була оформлена Іваном Білібіним. У перший випуск увійшли види Санкт-Петербурга і Прибалтійського краю, у другій — Фінляндія і Північний край, в третій — Центральні губернії (Великоросія), четвертій — Білорусь, Литва, Польща, п'ятій — Урал і Поволжя, шостій — Малоросія, Бессарабія, Крим, сьомій — Кавказ, восьмій — Середня Азія і дев'ятій-дванадцятій — Сибір. Всі малюнки, поміщені у випусках альбому «Россия в картинах», були пристосовані для читань з чарівним ліхтарем, тому виготовлялися фотографічним способом на коллодіонно-желатинових пластинах високої прозорості, небитких і легких за вагою. Останнє робило їх зручними для пересилання поштою. Михайлом Круковським було складено тільки вісім випусків альбому. У 1904 році журнал був закритий цензурою.

Незабаром Михайло Круковський розійшовся з Софією Карлівною. У 1905 році він разом з другою дружиною Ольгою Карлівною Лузіною жив у Санкт-Петербурзі на Архієрейській вулиці, будинок 2а, квартира 2. Через деякий час Круковський поїхав з Лузіною зі столиці.

Сільське життя Все своє дореволюційне життя Михайло Круковський був людиною «вільної професії» і лише в 1905—1906 роках працював переселенським агентом в Семипалатинській області. Характер його життя визначався професією його дружини — вона була земським лікарем. З 1907 по 1916 рік сім'я жила в селі Володимирської губернії, з 1916 по 1918 рік — у селі Усе-Степанівці Уфимської губернії. У ці роки Круковський займався городництвом і фотографічною роботою і написав більшу частину своїх книг, які видавалися , , Іваном Ситіним, та іншими видавцями того часу (особливо багато книг вийшло у видавництві К. І. Тихомирова).

Музейна діяльність на Алтаї У роки Громадянської війни Круковський разом з родиною переїхав до Сибіру на Алтай, де спочатку завідував Барнаульським краєзнавчим музеєм, а потім влаштувався в селі Камінь (зараз Камінь-на-Обі). Тут він був призначений завідувачем земським відділом народної освіти, а незабаром-завідувачем Першої бібліотеки.

У 1918 році (за іншими даними в 1917 році або в 1919 році), ховаючись від колчаківців, покинувші місто кілька вчителів з відділу народної освіти — Л. А. Алфьоров та А. І. Лапустін — натрапили біля села Аллак на ціле поховання кісток мамута, бізона, оленя. Знахідки були заховані і після відходу білогвардійців з міста передані Михайлу Круковському, де він в одній з кімнат розмістив вцілілі колекції музею. Через деякий час, до музею надійшли партизанські піки, виготовлені умільцями в сільських кузнях. Згідно з дослідженням Кунсткамери, «музею М. А. Круковський віддає всі свої сили і час; помічниками він залучає вчителів і студентів».

Для того щоб поповнити колекції музею, Круковський задумав наукову експедицію, і навесні 1919 року з двома помічниками — учителем і студентом Томського університету — відправився за збором необхідного матеріалу. Вирішено було зібрати зразки флори і фауни повіту, а також предмети побуту та етнографії по 16 зразків (за кількістю волостей). Всі зібрані речі надійшли до Алтайського губернського музею, завідувачем якого було призначено Михайла Круковського. Також фотоматеріали з цієї експедиції через деякий час надійшли до Музею антропології та етнографії.

У 1920 році Кам'янський краєзнавчий музей набув офіційного статусу. У музеї були створені відділи: археологічний, нумізматичний, сільськогосподарський, в якому були зібрані колекції хлібів, трав, грунтів, шкідливих комах, опудала птахів і звірів, ботанічні колекції. Великий інтерес викликав етнографічний відділ. У 1921 році Круковський пішов з Алтайського губернського музею та переїхав в Камінь і знову став працювати в Камінському краєзнавчому музеї, отримавши призначення на восаду завідувача музеєм політвідділу при повітовому відділі народної освіти.

Михайло Круковський прагнув зробити музей науковою установою, яка, можливо, тривалий час буде «єдиною, вищою, установою» в Камені. Для того щоб представити в музеї побут корінних народів пониззя Обі, Круковський переконав керівництво відділу народної освіти в необхідності наукової експедиції зі збору експонатів. Він отримав згоду і склав кошторис для придбання експонатів для музею. Кошторис свідчить про те, що письменник добре уявляв матеріальну культуру корінних народів Півночі. Круковський планував придбати для музею остяцький чум, зимовий, з оленячих шкур; літній, берестяний; малицю, парку, (піми), чирі (панчохи), остяцький човен, шкуру оленя для опудала, ідол, прикраси, домашнє начиння, мисливські та промислові приналежності, силки, пастки та інше. Про цю експедицію згадує П. І. Юхневич:Рясною, з точки зору отриманих результатів, була експедиція на Алтай, організована Михайлом Круковським в 1924 році. Вона була задумана давно, але до підготовки та реалізації планів мандрівник зміг приступити тільки в кінці 1923 року, коли робота з музею була вже відносно налагоджена. Експедиція працювала на Алтаї три місяці — з 20 червня по 1 вересня, обстеживши озеро Телецьке, річки Бухтарма та Іртиш. Експедиція «за вишукуванням предметів з природничих наук та етнографії» була результативною: було привезено «предметів з зоології — 300, з ботаніки — 1200, з етнографії — 325, малюнків та ескізів — 85». Однак сам Круковський в цій експедиції не брав участь. У музеї стали демонструватися знайдені предмети побуту і одяг, макети будівель, музичні інструменти, а також манекен камлання шамана і різні атрибути шаманського обряду: бубни, калатала, ідоли, костюми.

Музей був «улюбленим дітищем» Михайла Антоновича. Він мріяв розширити сільгоспвідділ, побудувати оранжерею, влаштувати звіринець. Але для здійснення цих планів поточного фінансування музею було недостатньо, тому завідувачу доводилося постійно звертатися до кооперативів з проханням про надання допомоги. Постійна відмова в грошах не давала можливості втілити проекти в реальність, до того ж не припинялися спроби відняти будівлю музею. Крым того у Круковського не склалися стосунки з завідувачем відділом народної освіти, в чиєму безпосередньому підпорядкуванні знаходилися музей і його завідувач.

Свою роботу Михайло Круковський оцінював наступним чином:Захоплений науками, письменник погано вписувався в радянську дійсність. Бувши безпартійний і до того ж дворянином, він піддавався постійним нападкам. У 1920-х роках його звинуватили в «академізмі» та виключили з культпросвітсоюзу. У 1927 році Михайло Антонович тричі писав заяву про звільнення з посади завідувача Каменського краєзнавчого музею, але їх відхиляли. Однак у жовтні того ж року заяву про звільнення було задоволено.

Останні роки У 1933 році Михайло Круковський переїхав з родиною до Ташкенту, де в 1936 році помер.

Твори

«Олонецький край»

Крім робіт загальногеографічного характеру, Михайлом Антоновичем написані дві монографічні праці, присвячені окремим околицям Росії. Зазвичай їм передували поїздки. Перша з них була здійснена в 1899 році в Олонецький край за пропозицією академії наук.

В одному з листів на історико-філологічне відділення Імператорської академії наук від 6 квітня 1899 року археолог Вільгельм Радлов просив заготовити свідоцтва (відкриті листи) для подорожі по Олонецкой губернії фотографа-любителя Михайла Антоновича Круковського, який виконував фотографічні роботи на замовлення музею і відправляється з травня по вересень в Олонецьку і Пермську губернії для складання альбомів видів і типів населення цих губерній. Етнографія губернії вже привертала увагу вчених: у 1860-х роках Павло Рибніков вивчав фольклор в тих краях.

За час своєї подорожі Круковський побував на території Петрозаводського, Олонецького, Повенецкого і Пудожского повіт. Він відвідав багато міст, селищ і сіл, часто зустрічався і розмовляв з селянами. Особливо цінні відомості письменника по районах з карельським населенням: Олонець, Видлиця, Тулмозеро і Кондопога. Автор дав опис жител, побуту, укладу, культури і традицій народностей, навів відомості про розвиток ремесел, полювання і рибальство, стан землеробства і промисловості.

Розповідь про свою подорож Круковський вів у жанрі живої пригодницької розповіді з сюжетами з побутового життя, з описом героїв і їх доль. Численні фотографії роблять нариси мандрівника «цікавим джерелом для етнографа та історика». Перша частина фотоколекції присвячена архітектурі карельських і російських сіл. Друга і третя дають уявлення про народи, що населяють села. Поїздка завершилася не тільки багатою фотографічною колекцією (283 відбитка) про росіян і карел Олонецької губернії (колл. № 1363) «Види і типи Олонецької губернії», що надійшла до фондів Музей антропології та етнографії, але також колекцією предметів російського і карельського побуту і написаною книгою:

Саму Карелію в книзі Круковський описував наступним чином :«Олонецький край» був удостоєний високої оцінки в журналі «Землеведение» у 1906 році, що не могло не надихнути мандрівника на продовження поїздок.

Через 10 років в одному з листів в Кунсткамеру Михайло Круковський написав наступне:

«Пригоди Сеньки»

Круковський, який побував у творчій поїздці в Олонецькому краї, в 1908 році написав на основі своїх вражень низку оповідань і казок під загальним заголовком: