Міколай Закліка з Мендзиґужа та Мидльніків гербу Топор ( після 1409) — польський державний діяч, великий канцлер коронний (1384—1409—?), староста Бжесць-Куявський (1398—1401).
Життєпис Міколай був представником польського шляхетського роду Закліків гербу Топор. Син воєводи сандомирського Яна Закліки з Мендзиґужа, який отримав від короля Казимира Великого село Мендзиґуже та став родоначальником роду ЗаклікBartosz Paprocki, Jan Kazimierz Turowski, Herby rycerstwa polskiego przez Bartosza Paprockiego zebrane i wydane rp 1584, Kraków, Wydawnictwo Biblioteki Polskiej, 1858, s. 97..
1377 року, коли малопольська шляхта поспішала на Червону Русь, щоб відбити напад литовців, однією з 7 хоругв, виряджених родом Топорчиків, керував Міколай Закліка
Будучи одним із двох синів Яна Закліки, Міколай мав стати священиком, згодом він отримав посаду пробста сандомирськогоJan Wiśniewski, Katalog Prałatów i Kanoników Sandomierskich od 1186 do 1926 r. ; tudzież sesje Kapituły Sandomierskiej od 1581 do 1866 r., Radom, 1928, s. 319. (1384—1394)Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 52..
1384 року був призначений канцлером двору королеви Ядвіги. Після коронації Владислава II Ягайла 1386 року очолив його королівську канцелярію. Мав тісні зв'язки із впливовим каштеляном і старостою краківським Яном із Тенчина; зокрема, через канцлера «краківські пани» здійснювали вплив на політику нового короляJerzy Sperka, Szafrańcowie herbu Stary Koń, Z dziejów kariery i awansu w późnośredniowiecznej Polsce, Katowice, Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2001, s. 262..
Починаючи з червня 1394 Міколай Закліка поволі віддаляється від канцелярійної діяльності. Його функції в канцелярії перейняли підканцлер Клеменс Москажевський і протонотаріус Jerzy Sperka, Szafrańcowie herbu Stary Koń, Z dziejów kariery i awansu w późnośredniowiecznej Polsce, Katowice, Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2001, s. 272.. Після того, як 1403 року підканцлером став Миколай Тромба, канцлер узагалі лише зрідка зустрічався в канцелярських формулах.
Протягом 1398—1401 років Міколай Закліка був старостою Бжесць-КуявськимJerzy Sperka, Szafrańcowie herbu Stary Koń, Z dziejów kariery i awansu w późnośredniowiecznej Polsce, Katowice, Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2001, s. 205.. Наприкінці свого тривалого перебування на посаді канцлера, він присвячує себе розбудові та внутрішньому облаштуванню королівських земель Куявського староства, які доводить до дуже заможного стану. Завдяки зусиллям королеви 1399 року, канцлер Закліка з Мендзиґужа подарував село Щепанув сандомирському кляштору Святого Духа та шпиталю при ньомуS. Klara Antosiewycz, Zakon Ducha Świętego de Saxia w Polsce średniowiecznej [w:] Nasza Przeszłość: studia z dziejów Kościoła i kultury katolickiej w Polsce, Tom 23 (1966), s. 185—186..
1401 року брав участь у підписанні Віленсько-Радомської унії між Польським королівством і Великим князівством ЛитовськимCodex Diplomaticus Poloniae, t. I, Warszawa 1847, s. 272..
Дбаючи про користь і добробут відновленого Краківського університету, Міколай Закліка зрікається на її користь своїх прав патронату над колегіатою св. Ідзі в Кракові. Папа підтверджує цю пожертву буллою від 10 травня 1401 року, а канцлера Закліку Академія записує до числа своїх благодійників. 15 червня разом із підканцлером Клеменсом Москажевським він склав проєкт декрету про церемоніальні королівські пожертви для Краківського університетуKatarzyna Niemczyk, Kamienieccy herbu Pilawa, Z dziejów kariery i awansu szlachty polskiej do 1535/1536 roku, Katowice, Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2016, s. 75..
1408 року він виступає одним із виконавців заповіту померлої королеви Ядвіги.
Востаннє як канцлер Міколай Закліка виступає у документі від 19 серпня 1409 року. Ймовірно, його можна також ідентифікувати з безіменним канцлером, згаданим 1411 року в рахунках міста Казімежа.
Сім'я Близько 1394 року одружився з Ядвігою, пізніше вдруге одружився з АнноюJan Adamczeswki, ZAKLIKA Z MYDLNIK [w:] MAŁA ENCYKLOPEDIA KRAKOWA, Kraków, Wydawnictwo «Wanda», 1999..
Мав сина, можливо, на ім'я Ян ( 1451), який був зятем доньки люблінського каштеляна Міхала з Богуміловиць і Януша Кобилянського, до 1432 року разом із братами був тенутаріушем (негродовим старостою) солецьким, власником маєтків у Люблінській землі, зокрема, частини Бистшиці та Тисьмениці, клієнт родини ТенчинськихDariusz Wróbel, Przyczynek prozopograficzny do dziejów tzw. wyprawy łuckiej w 1431 roku [w:] RES HISTORICA 41, 2016, s. 246..
Топоніми На честь Міколая Закліки названа одна з вулиць у Кракові, у районі Мидльніки — вулиця Закліки з Мидльніків, яка простягається від вулиці Баліцької до берегів річки Рудава.
Примітки
Джерела S. Stanisławska-Adamczewska, J. Adamczewski, Kraków, ulica imienia… Kraków 2000 Bartosz Paprocki, Jan Kazimierz Turowski, Herby rycerstwa polskiego przez Bartosza Paprockiego zebrane i wydane rp 1584, Kraków, Wydawnictwo Biblioteki Polskiej, 1858, s. 97-98.