Дубровницька Республіка (, ) — сербська квазідержава, що існувала протягом облоги Дубровника під час війни Хорватії за незалежність. Самопроголошена Югославською Народною Армією (ЮНА) 15 жовтня 1991 року в окупованих районах Хорватії, після того, як їх захопили бійці 2-го корпусу ЮНА.Nigel Thomas, Krunoslav Mikulan, Darko Pavlović. The Yugoslav Wars (1): Slovenia & Croatia 1991-95, Volume 1. p. 54. Її тимчасовим президентом був Александар Ацо Аполоніо.

Проголошена територія не відповідала кордонам Рагузької республіки з-перед 1808 року, що простягалася від Неума (єдиного приморського міста Боснії та Герцеговини) до Превлаки (на морському кордоні Хорватії з Чорногорією),Anton Zabkar. The Drama in Former Yugoslavia: The Beginning of the End Or the End of the Beginning? DIANE Publishing, 1995 p. 75. а існувала тільки в окупованих селах Цавтат і Конавле.Kako je prije 25 godina propao pokušaj uspostavljanja Dubrovačke Republike Aca Apolonija, dubrovniknet.hr Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії (МТКЮ) під час судового процесу над президентом Сербії Слободаном Мілошевичем визначив Дубровницьку Республіку як частину декількох областей у Хорватії, які Мілошевич прагнув включити до «держави з сербською панівною більшістю».http://www.icty.org/x/cases/slobodan_milosevic/ind/en/040727.pdf (сторінки 2–3 оригінального факсу) Трибунал заявив, що дії ЮНА в Дубровницькій області спрямовувалися на закріплення території за цим політичним утворенням.

Історія

У січні 1992 року сербський націоналістичний ватажок Воїслав Шешель оголосив про своє схвалення держави, яка включала б у свої межі Сербію, Чорногорію, Македонію, Боснію і Герцеговину, Республіку Сербська Країна та Дубровницьку Республіку.Daily report: East Europe, Issues 1-10. United States: Foreign Broadcast Information Service, 1992. p. 49. Таким чином Шешель та його Сербська радикальна партія схвалили створення Дубровницької республіки.

Незважаючи на те, що республіку було створено за допомогою ЮНА, сербська влада не виступала з заявами про підтримку цього утворення та не включала республіку в дискусії щодо своєї політики. Однак сербське керівництво насправді бажало приєднати Дубровник, як це показує щоденник голови Президії СФРЮ Борисава Йовича та перехоплене спілкування з найближчим оточенням президента Сербії Слободана Мілошевича, до пансербської держави з виходом її кордону до Адріатики в районі хорватського порту Плоче.Josip Glaurdić. The Hour of Europe: Western Powers and the Breakup of Yugoslavia. Yale University Press, 2011 p. 229.

Сербсько-чорногорське керівництво упродовж облоги Дубровника планувало включити Дубровник вкупі з «прибережними землями Хорватії між містом Неум (Боснія і Герцеговина) на північному заході та чорногорським кордоном на південному сході» до складу Чорногорії.Investigative Summary. International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia. Accessed 4 September 2009. Що стосувалося Плоче, то в листопаді 1991 року було вирішено, що місто стане територією контрольованих сербами районів Боснії та Герцеговини (до утворення в 1992 році Республіки Сербської).Judith Armatta. Twilight of Impunity: The War Crimes Trial of Slobodan Milosevic. p. 402. У зв'язку з необхідністю використання території Боснії і Герцеговини для розгортання вторгнення в Дубровник до планів взяття цього міста було долучено ватажка боснійських сербів Радована Караджича. За кілька днів до утворення Дубровницької Республіки, 7 жовтня 1991 року, Караджич у телефонній розмові сказав: «Дубровник потрібно зберегти для Югославії. Нехай це буде республіка... Щоб вирішити це, слід знайти там громадян, коли вони будуть звільнені». Пізніше того тижня в телефонній розмові з сербським поетом Гойком Джого Караджич сказав, що Дубровник «має перейти під військове командування, і все... Дубровник ніколи не був хорватським!» У відповідь Джого заявив, що територію навколо Дубровника потрібно етнічно очистити, при цьому він сказав: «Спалюйте все і до побачення!... На північ від річки Дубровник вбивайте всіх!».

Протягом облоги Дубровника нерегулярні сербсько-чорногорські війська та резервісти ЮНА продовжували безчинствувати в окрузі: від насильства не вберігся майже ніхто, невеличкі села та ферми були розграбовані, будинки та ферми спалені, поля та сади підпалені, а худоба вбита.Paul Mojzes. Balkan Genocides: Holocaust and Ethnic Cleansing in the Twentieth Century. Lanham, Maryland, USA: Rowman & Littlefield Publishers, 2011. p. 154. На тлі насильства переважно хорватське населення Дубровника повністю втекло з міста.

Попри те, що в січні 1992 року ЮНА погодилася на припинення вогню, південна Далмація на південь від Стона все ще залишалася під окупацією групи «Требинє-Білеча» 2-ї армії ЮНА, яка обстрілювала Дубровник. Залученість ЮНА офіційно припинилася в травні 1992 року, що ознаменувало офіційний розпуск республіки, а 4 травня 1992 року згадану групу перейменували на Герцеговинський корпус боснійських сербів. Незважаючи на відхід ЮНА, бої між підрозділом боснійських сербів і силами хорватської армії тривали до 23 жовтня 1992 року.

Див. також Велика Сербія Серби в Хорватії

Примітки