Високопі́лля (в минулому — Хмельове або Хмільова) — село в Україні, у Валківській територіальній громаді Богодухівського району Харківської області. До 2020 року орган місцевого самоврядування — Високопільська сільська рада, до якої також входило село Гвоздьове. Після адміністративно-територіальної реформи 2020 року стало центром Високопільського старостинського округу, куди разом з Високопіллям стали відноситися села Гвоздьове та Перекіп. Станом на березень 2023 року, згідно з даними, вказаними на порталі об'єднаних громад України, населення села становить 1241 особа.
Походження назви
Перша назва села — Хмельове або Хмільова. За легендою, село отримало таку назву від імені першого поселенця — козака Тихона Хмеля.
Сучасну назву — Високопілля, село отримало у 1907 році (хоча така назва зустрічалася і до того часу). Село Високопілля — одна з найвищих точок рельєфу у Харківській та Полтавській областях (див. розділ Географія), що і дало йому назву від слів «високе поле».
Історія
До XX століття Поселення виникло в 1670 році в результаті масового переселення українців на вільні землі Дикого Поля (Слобожанщину) після постійних протистоянь з поляками та поразки українських військ під Берестечком. Але офіційним роком заснування села вважається 1682. Саме цей рік і вказаний на гербі села.
З 1680 село було частиною Ізюмської оборонної лінії — системи оборонних споруд на південь від Харкова для захисту від набігів кочових татар. Саме тут проходив Муравський шлях, по якому кочовики здійснювали набіги, вивозили награбовані скарби та невільників.
Для захисту використовувався земляний вал скіфського періоду, який розташований між річкою Мож та Коломак. Це був рукотворний вал, який отримав назву Турецький вал, іноді зустрічається назва Перекопський вал. Він був висотою шість метрів з двометровим ровом та глибиною два метри з південного боку. Вал віками слугував військовою захисною спорудою, а село Високопілля — одним із сторожових форпостів Ізюмської лінії укріплень Харківського полку. У 1969 році на частині цього насипу була прокладена дорога, довжиною приблизно 7 км, від сусіднього села — Перекопу до Високопілля.
Станом на 1780 рік, село належить до Валківського повітуЗгідно з дослідженнями педагога—історика Високопільської середньої школи Коваля Дмитра Івановича (1914—1971)..
1848 — під час третьої холерної пандемії померло 110 жителів села.
Після реформи 1861 року військових поселенців зрівняли з селянами, виділили їм невелику кількість землі (в середньому по дві десятини). Найвищим органом управління стала сільська сходка, на якій вибирався староста і митар.
У 1869 році було введено у дію Харківсько-Миколаївську залізницю, яка проходила через територію села.
1873 — у селі була відкрита двокласна церковно-парафіяльна школа на 30 учнів.
Початок XX сторіччя (1901—1940) у 1902 році почалося Полтавсько-Харківське селянське повстання. Жителі села брали участь у розгромі панського маєтку і цукрового заводу в Новоіванівському. Результатом придушення повстання був царський указ про відшкодування селянами збитків поміщикам в сумі 800 тис.крб. Пізніше указ був скасований.
У 1907 році село отримало сучасну назву — Високопілля. В історичних документах сучасна назва зустрічається раніше 1907 року (доповіді командувача слобідськими полками генерала фон Вейсбаха у 1728 році).
1914 — у селі збудовано сільську лікарню.
Станом на 1916 рік у селі була одна школа, у якій працювали 2 вчителя, навчалось 50 учнів, надходив 1 журнал та 3 газети.
1918 — село було окуповане більшовиками під час громадянської війни у Російській імперії.
У квітні 1921 року почалося Валківське повстання, у якому брали участь жителі села. Воно було придушене у травні, за допомогою бронепоїзду.
Станом на 1923 рік село належить до Валківського району. Незначний час, в період радянський адміністративних реорганізацій, село відносилось до Коломацького району.
1927 — відкрито поштове відділення та збудовано будівлю семирічної школи.
Голодомор (1932—1933) Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 198 жителів села. Членами краєзнавчого гуртка місцевої школи у 2004—2005 рр. вдалося зібрати свідчення місцевих жителів та підтвердити смерть 118 людей. Зокрема, за свідченнями Лисойвана Михайла Яковича, у районі села Хомутівка на початку колективізації налічувалося 120 дворів, а після Голодомору залишилося всього 40.
Друга світова війна (1939—1945) 16 жовтня 1941 почалася окупація села військами нацистської Німеччини, яка продовжувалась 23 місяці. Під час бойових дій Німецько-радянської війни Високопілля було на шляху німецько-нацистських танкових військ: танкових дивізій СС — «Дас Райх», «Тотенкопф», «Вікінг». Їх завданням був розгром радянської 1-ї танкової армії, 5-ї гвардійської танкової армії та контроль автодороги Харків-Полтава і залізниці Харків — Полтава.
За час окупації села понад 200 юнаків та дівчат було відправлено на примусову працю в Німеччину та було зруйновано школу, цегельний завод, 700 будинків села, 64 будинки хутора Гвоздьове, 27 хат Вовчого хутору, господарства п'яти колгоспів. На центральній площі села були страчені голови колгоспів Доценко І. П. та Жовновач К. Р., також були страчені за участь в партизанській боротьбі місцеві жителі Коваль Ф. С. і Коваль Г. П.
11 вересня 1943 Високопілля звільнили від окупаційних військ нацистської Німеччини. Село, як і районний центр, звільняли бійці Степового фронту під командуванням маршала Радянського Союзу Конєва Івана Степановича. Бої велися з початку серпня 1943 року на Богодухівському напрямі (Високопілля, Шарівка, Мерчик). В боях за звільнення села Високопілля, станції Водяна та села Шарівка командир стрілецького взводу 759 стрілецького полку 163 стрілецької дивізії лейтенант Непочатих Ілля Кирилович відзначений званням Героя Радянського Союзу.
958 жителів воювали на фронтах Німецько-радянської війни, з них загинули 284 бійці, нагороджені орденами та медалями 220 чоловік.
Післявоєнний період та друга половина XX сторіччя (1946—1991) 1951 — відкрито сільську бібліотеку.
Станом на 1965 рік у селі працювала лікарня на 25 місць, амбулаторія, 6 магазинів, поштове відділення, 2 школи, 40 вчителів, клуб на 200 місць, 3 бібліотеки, надходило понад 1700 примірників газет, 700 журналів, нараховувалось 300 телевізорів, 250 мотоциклів, 6 автомобілів, 2 колгоспи обробляли понад 4000 гектарів орної землі, а в школах та ВНЗ навчалось сорок відсотків населення.
1968 — відкрито дитячий дошкільний заклад.
1969 — прокладено автомобільну дорогу Високопілля — Перекіп.
1974 — введено в експлуатацію приміщення нової середньої школи.
1978 — введено в експлуатацію Будинок культури.
Село від початку Незалежності України (1991—2019) 1997 року до села приєднані населенні пункти Вовче та Гайворонське.
У 2007 році, у центрі села біля місцевої школи, був встановлений пам'ятний знак жертвам Голодомору.
Епідемія коронавірусу (2020)
13 квітня 2020 — перший летальний випадок в Харківській області від коронавірусної інфекції COVID-19, яка розповсюдилась після церковних богослужінь в сільському храмі. В інфекційному відділенні Валківської ЦРЛ померла 71-річна мешканка Високопілля, яку госпіталізували з підозрою на коронавірус 10 квітня. Лабораторне підтвердження коронавірусу надійшло через день після її смерті.
15 квітня 2020 — село Високопілля закрили на карантин, пов'язаний з коронавірусною хворобою. На в'їзді та виїзді із села було встановлено контрольно-пропускні пункти з цілодобовим чергуванням поліції та медпрацівників. Відібрано та направлено до Харківського лабораторного центру 45 зразків біологічного матеріалу від контактних осіб.
20 квітня 2020 — другий летальний випадок в Харківській області — померла сімдесятирічна жителька села, медсестра в минулому. З 16 квітня вона знаходилась в реанімації обласної інфекційної лікарні з підтвердженим діагнозом COVID-19. Дев'ятеро інфікованих жителів села та п'ятеро жителів міста Валки, які контактували з жителями Високопілля, знаходились на лікуванні в Валківській ЦРЛ, Харківській обласній інфекційній лікарні та на самоізоляції.
13 травня 2020 — знімаються обмеження на в'їзд і виїзд та припиняється робота карантинного блокпоста. Останній хворий одужав 14 травня. Померли щонайменше дві особи.
Історія села у 2020-ті (2020—дотепер) 12 червня 2020 року, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Валківської міської громади.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Валківського району, селище увійшло до складу Богодухівського району.
Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, станом на 16 лютого 2023 року, Високопілля прийняло у себе більше 1000 біженців. Багато жителів стали до лав ЗСУ на захист України. Станом на 15 березня 2023 року, троє жителів села загинули захищаючи рідну землю.
Населення 1686 — Хмельове нараховувало 200 жителів.
За даними на 1864 рік у казеній слободі Перекіпської волості Валківського повіту, мешкало 2858 особи (1374 чоловічої статі та 1484 — жіночої), налічувалось 411 дворових господарств, існувала православна церква.
.
1900 — населення села становило 2350 чоловік.
Збудована чотирикласна початкова школа, яка потім була зруйнована під час окупації села нацистськими військами.
Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 5092 осіб.
1929 — село нараховувало 1500 одноосібних господарств.
1965 — населення становило понад 4 тисячі.
Населення, згідно з переписом 2001 року, становить 1957 осіб (866 чоловічої статі та 1091 — жіночої).
Станом на березень 2023 року, згідно даних, вказаних на порталі об'єднаних громад України, населення села становить 1241 особа
Мова Мова населення села Високопілля — .
У вжитку у жителів є українські слова, притаманні жителям Харківщини:
Ампулка або паста — стержень кулькової ручки. Галерея — прибудована до хати засклена веранда, тераса. Гидол — лайливо: паразит, гад, ідол. Змійка — замок блискавка на одязі. Кабачки — насіння соняшника, гарбуза. Камізелька — жилетка, безрукавка. Куфайка — фуфайка. Лапсердак — зношений верхній одяг для домашнього використання. Локон — плойка для гарячої завивки волосся. Погрібняк — надбудова над погрібом. Ракло — злодій, шахрай. Сіни — приміщення між кімнатою і верандою. Стулка — стілець. Суточки або припусниця- господарська прибудова вздовж задньої частини хати. Сявка — хуліган, розбишака. Тремпель — плічки, вішалка для одягу. Хвіртка — всі види вхідних дверей в огорожі, паркані. Цеберка — відро незалежно від розміру і матеріалу. Чинка — лезо безпечної бритви. Чувал — мішок. </div>
Географія Село Високопілля розташоване на заході на межі Валківської громади та межує з Коломацькою та Краснокутською територіальними громадами Богодухівського району Харківської області.
Географічно воно знаходиться у східній частині Полтавської рівнини на середній висоті 165 м над рівнем моря, на водорозділі басейнів Дніпра і Дону біля витоку річки Коломак, притоку Ворскли. На руслі річки Коломак по території Валківської громади є декілька ставків. Перші чотири з них утворилися в межах села Високопілля: Фатіївський, Хомутянський, Кукочка, Гвоздьовський або Дегтярський.
У лісовому масиві між Водяним і Високопіллям розташоване село Гайворонське.
Велика територія села, географічне розташування вздовж чотирьох водоймищ по руслу річки Коломак, протяжність в минулому військових сотенних поселень продиктували необхідність назв районів села і прилеглих територій: Берестова, Фатіївка, Причепилівка, Садки, Центр, Хомутівка, Низ, Край, Кукочка, Багнівка, Свистунівка, Клубанівка, Лисойванівка, Гвоздьове, Вовчий хутір, Гайворонське.
Клімат Загалом клімат району помірно континентальний (Dfa) без посушливого сезону із прохолодною зимою та теплим (іноді спекотним) влітку.