Шері Норт (; 17 січня 1932 — 4 листопада 2005) — американська акторка, співачка і танцюристка, найбільш відома ролями в кінофільмах 1950-х.
Життєпис Шері Норт народилася 1932 року в Лос-Анджелесі, Каліфорнія в США. Почала кар'єру танцюристки у десятирічному віці, виступаючи в період Другої світової війни, а в 15 років вступила в шлюб і через рік народила дитину.
Норт дебютувала у кіно в 1951 році. У 1953 році за свою дебютну роль у бродвейському мюзиклі Hazel Flagg вона виграла премію Theatre World Award. У 1954 році Норт підписала контракт зі студією 20th Century Fox, яка мала намір зробити з неї своєрідну відповідь Мерилін Монро. Після кількох невдалих проб на головну роль в екранізації бродвейського мюзиклу «Дівчина в рожевому трико» та мюзиклу «Немає кращого бізнесу, ніж шоубізнес», вона отримала головну роль у фільмі 1955 року «Як бути дуже, дуже популярним». У тому ж році вона з'явилася на обкладинці журналу LifeSheree North at Variety.com . Після цього акторка продовжувала отримувати головні ролі у фільмах, таких як «Лейтенант у спідниці», що став дуже успішним у прокаті, і «Найкращі речі в житті є безкоштовними», що знову став комерційно успішним, проте студії почали втрачати до неї інтерес, плануючи зробити зірку з акторки-початківиці Джейн Менсфілд.
1957 року вона привернула увагу критики, зігравши головну роль у драмі «Шлях до золота», який мав малий успіх у прокаті. У тому ж році вона знялася ще в одному комерційно провальному фільмі — «Без початкового внеску». Наступного року вона знялася у військовій драмі «У коханні та війні», яка мала успіх, що допомогло отримати ще одну головну роль, у мюзиклі «Марді Грас». Він провалився в прокаті, і студія Fox вирішила не продовжувати її контракт. У наступні роки Шері Норт продовжувала зніматися в кіно та на телебаченні, зігравши головну роль у фантастичному фільмі «Інер Спейс». Вона також з'явилася у фільмах «Неприємності з дівчатами», «Чарлі Веррік», «Втеча», «Телефон». На телебаченні вона була запрошеною зіркою в кількох популярних телесеріалах, таких як «Шоу Мері Тайлер Мур», «Приватний детектив Магнум», «Золоті дівчатка» та «Сайнфелд». За свою роботу на телебаченні акторка отримала дві номінації на премію «Еммі», у 1976 та 1981 роках.
Родина Норт була одружена чотири рази й мала двох дітей. У 1948, в 15 років, вона стала дружиною кресляра Фреда Бессіра, від якого в 16 народила доньку Дон. Шлюб розпався у 1953 році. У 1955 році одружилася з телевізійним сценаристом Бадом Фріменом; шлюб розпався через рік. Її третій шлюб був з психологом Герхардтом Зоммером, від якого народила доньку Еріку Єву. Шлюб закінчився розлученням у 1963 році На момент смерті Норт була одружена з лауреатом премії «Еммі», титульним дизайнером Філіпом «Філлом» Норманом.
4 листопада 2005 року вона померла на 74-му році життя через ускладнення онкологічного захворювання.
Фільмографія Вибачте мій прах (1951) — членкиня клубу шести дівчат (немає в титрах) Here Come the Girls (1953) — Хорін (немає в титрах) Living It Up (1954) — танцюристка Дівчина в рожевих колготках (1954) (незавершений) Як бути дуже, дуже популярним (1955) — Кучерява Флегг Лейтенант носив спідниці (1956) — лейтенантка Кеті Віткомб The Best Things in Life Are Free (1956) — Кітті Кейн Шлях до золота (1957) — Генрієтта «Хенк» Кліффорд, офіціантка Без початкового внеску (1957) — Ізабель Флегг In Love and War (1958) — Лотарингія Марді Гра (1958) — Іді Вест Внутрішній простір місця призначення (1966) — лікарка Рене Перон Медіган (1968) — Джонсі Шовкопряд (1969) — офіціантка Проблеми з дівчатами (1969) — Ніта Бікс Io sono la legge (1970) Законник (1971) — Лаура Шелбі Організація (1971) — місіс Морган Чарлі Варрік (1973) — Джевелл Еверетт The Outfit (1973) — дружина Бака Втеча (1975) — Мірна Найвлучніший (1976) — Серепта «Виживання» (1976) — Шері Телефон (1977) — Марі Віллс Випробування на кролика (1978) «Тільки раз у житті» (1979) — Саллі Маніяк-поліцейський (1988) — Саллі Ноланд Холодний собачий суп (1990) — місис Г'юз Беззахисний (1991) — місис Бодек План Сьюзен'' (1998) — місис Беєрс (остання роль у кінематографі)
Нагороди та відзнаки Театральна світова премія Перемога: за роль у фільмі «Хейзел Флегг» (1953) «Еммі» Номінація: Найкраща жіноча роль за одну появу в драматичному або комедійному серіалі, Маркус Велбі, доктор медичних наук, епізод «Звідки ти знаєш, що мені болить?» (1976) Номінація: найкраща виконавиця головної ролі в комедійному серіалі, Місце Арчі Банкера (1980)
Примітки
Посилання