Агла́я ( — «святкове сяйво») — молодша з трьох Харит у давньогрецькій міфології, сестра Евфросіни і Талії, дочка Зевса й Евріноми.

Згідно з Гесіодом, Аглая — наймолодша з Харит,Паулі-Віссова, s.v. Aglaea (1); Hard, pp. 167, 208; Smith, s.v. Charis; Гесіод, Теогонія 945. трьох дочок Зевса та океаніди Евріноми.Паулі-Віссова, s.v. Charites (Graces). Міфограф Аполлодор, натомість, стверджує, що Харити — це дочки Зевса та Евномії, богині порядку і законослухняності.

Старшими сестрами Аглаї є Евфросіна, богиня радості та веселощів, і Талія, богиня свят і бенкетівГесіод, Теогонія 907; Apollodorus, 1.3.1.. Разом вони відомі як Харити в грецькій міфології або Грації в римській міфології і наглядали за танцями і бенкетамиПіндар, Olympian Ode 14.1–20.. Вони були почетом Афродіти, а Аглая інколи виконувала роль її посланниціНонн Панополітанський, Діонісіака 24.261 ff..

Аглая вважається дружиною Гефеста, часто фігуруючи як другий його шлюб після розлучення з Афродітою, яка зрадила йому з Аресом. Аглая народила від Гефеста чотирьох дочок: Евклею («хороша репутація»), Ефимію («визнання»), Евтенію («достаток») і Філофросіну («гостинність»)Гесіод, Теогонія 945; Орфізм fr. 182 Kern, p. 213..

На честь Аглаї названо астероїд 47 Аглая, відкритий в 1857 році.

Див. також

Харити

Примітки

Бібліографія

Apollodorus, The Library with an English Translation by Sir James George Frazer, F.B.A., F.R.S. in 2 Volumes, Cambridge, MA, Harvard University Press; London, William Heinemann Ltd. 1921. ISBN 0-674-99135-4. Online version at the Perseus Digital Library. Greek text available from the same website. Bell, Robert E., Women of Classical Mythology: A Biographical Dictionary, ABC-CLIO, 1991. . Internet Archive. Brill's New Pauly: Encyclopaedia of the Ancient World. Antiquity, Volume 1, A-Ari, editors: Hubert Cancik, Helmuth Schneider, Brill, 2002. . Online version at Brill. Grimal, Pierre, The Dictionary of Classical Mythology, Wiley-Blackwell, 1996. . Internet Archive. Hard, Robin, The Routledge Handbook of Greek Mythology: Based on H.J. Rose's «Handbook of Greek Mythology», Psychology Press, 2004. . Google Books. Гесіод, Теогонія from The Homeric Hymns and Homerica with an English Translation by Hugh G. Evelyn-White, Cambridge, MA.,Harvard University Press; London, William Heinemann Ltd. 1914. Online version at the Perseus Digital Library. Kern, Otto, Orphicorum Fragmenta, Berlin, 1922. Internet Archive. Nonnus of Panopolis, Діонісіака translated by William Henry Denham Rouse (1863—1950), from the Loeb Classical Library, Cambridge, MA, Harvard University Press, 1940. Online version at the Topos Text Project. Піндар, Odes translated by Diane Arnson Svarlien. 1990. Online version at the Perseus Digital Library. Pindar, The Odes of Pindar including the Principal Fragments with an Introduction and an English Translation by Sir John Sandys, Litt.D., FBA. Cambridge, MA., Harvard University Press; London, William Heinemann Ltd. 1937. Greek text available at the Perseus Digital Library. Smith, William; Словник грецької та римської біографії та міфології, London (1873). «Charis».