«Голови Цербера» — науково-фантастичний роман американської письменниці Френсіс Стівенс. Роман спочатку був опублікований у палп-журналі The Thrill Book у 1919 році, і вперше опублікований у формі книги у 1952 році видавництвом Polaris Press накладом 1563 примірники. Це перша книга, видана Polaris Press. Академічне репринтне видання було випущено Arno Press у 1978 році, а масовий тираж у м'якій палітурці — Carroll & Graf у 1984 роціISFDB bibliography.
Роман розповідає про людей, які, вдихнувши таємничий пил, потрапляють у тоталітарну Філадельфію 2118 року.
Сюжет Молодий юрист Роберт Дрейтон і його менша сестра Віола дізнаються, що їхній знайомий Террі Тренмор викрав пляшечку з «пилом чистилища» зі срібним корком у формі Цербера. Відкривши пляшечку, вони випадково вдихають пил і опиняються в тому ж місці, але 2118 року.
Вже через кілька хвилин їх заарештовують на вулиці за те, що вони не носили значки з номерами, котрі використовуються замість імен. Їх доставляють до Зали Справедливості для покарання шляхом скидання в «яму минулого», де живе хижа істота зі сталевими зубами. Прибульцям з минулого вдається оскаржити вирок, вдавши з себе іноземців. Їм дозволяють скласти іспит для вступу на державну службу.
Роберт, Віола й Террі поселяються в готелі, де їх невдало намагається пограбувати чоловік, який пояснює влаштування світу. Філадельфія ізольована від решти планети через минулі війни у «скаженій Європі». Вільяму Пенну (одному з засновників Філадельфії) поклоняються як гнівливому богу, а Дзвін Свободи перетворили на звуковий дезінтегратор. Лише правителі носять імена, що відповідають якійсь їхній примітній рисі, а решта носять номери. Віола, Террі та Роберт змушені взяти участь у іспиті, де нібито сам Пенн визначає хто з «номерів» отримає керівні посади. Насправді результати іспиту визначаються заздалегідь і хто провалюють їх, гинуть.
Усіх трьох врешті засуджують до страти, але Террі складає картину минулих подій: владу в Філадельфії захопила банда, що використала дезінтегратор для нав'язування своїх вимог. Він хапає церемоніальний меч і вдаряє ним у Дзвін Свободи. Звук приголомшує всіх навколо.
Отямившись, Роберт, Віола й Террі виявляють, що повернулися в рідну епоху. Власник порошку, містер Скарборо, пояснює, що це насправді його винахід і описує наукову основу дії порошку, що змушує тіло вібрувати на інших частотах. Скарборо припускає, що світ 2118 року був лише відображенням сучасності і фактично паралельним світом, а не майбутнім.
Рецензії Ґрофф Конклін назвав це «можливо, першим науковим фентезі, яке використовує ідею альтернативного сприйняття часу або паралельних світів».«Galaxy's 5 Star Shelf», Galaxy Science Fiction, December 1952, p.124 Баучер і МакКомас високо оцінили роман як «дещо застарілу, але все ще оригінально образну та гостро сатиричну історію»."Recommended Reading, " F&SF, October 1952, p. 99 П. Шуйлер Міллер вважав «Цербера» «застарілим і старомодним», але зазначив, що це «новаторська варіація на тему паралельних світів».«The Reference Library», Astounding Science Fiction, September 1952, p.170
Еверетт Ф. Блейлер описав роман як «дуже творчий твір, один із класичних творів ранньої кримінальної палп-фантастики», зазначивши, що, незважаючи на спрощену характеристику, «цинічний антиавторитаризм» в описі уявної культури майбутнього «освіжає». Блейлер також зазначив, що розв'язка роману «є чудовим передчуттям твору Філіпа Діка».E. F. Bleiler, Science-Fiction: The Early Years, Kent State University Press, 1990, p.704 Деймон Найт написав: «Ті, хто наполягає на чітких міркуваннях і сатиричному дотепі сучасної наукової фантастики, знайдуть тут дивовижну кількість обох».Damon Knight, In Search of Wonder, 1996 (third edition), p. 20
Посилання
Джерела
Посилання
The Heads of Cerberus public domain audiobook at LibriVox