Ігор Денисович Іванцев ( нар. 3 січня 1942 Делева — пом. 31 січня 2022 Івано-Франківськ) — кандидат історичних наук, професор, проректор з навчально-виховної роботи. Декан історичного факультету. ПНУ ім.Стефаника в 1991-1993 рр.
Біографія Народився в селі Делева, Тлумацького району, Івано-Франківської області, УРСР (нині Україна) Батько: Іванцев Денис-Лев Лук'янович український художник Дід Ігора Денисовича вязень концтабору Телегроф в якому пробув три роки, і захворів на тиф.
Закінчив Коропецьку СШ Тернопільської області, після того історичний факультет Івано-Франківського педінституту (1968), однорічну аспірантуру Інституту історії Академії Наук УРСР (1981). Ігор Денисович захистив кандидатську дисертацію (1981), доцент (з 1986), професор (з 2008). Служив у радянській армії 1961-1964.
У 1964 р. Ігор Іванцев поступив на навчання на історичний факультет Івано-Франківського державного педінституту (нині – Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника). Закінчив навчання 1968 р., отримавши диплом з відзнакою. Працював учителем історії у Бортниківській середній школі Тлумацького району Івано-Франківської області.
У 1981 р. поступив в аспірантуру Інституту історії Академії наук України (м. Київ). В грудні 1986 р. успішно захистив кандидатську дисертацію на тему: "Советская историография социально-экономического и политического развития Болгарии между мировыми войнами". У 1983 р. був учасником ІХ міжнародного з’їзду славістів, який проходив у Києві. Після успішного захисту кандидатської дисертації повернувся до Івано-Франківського педагогічного інституту.
У 1986 р. йому було присвоєно вчене звання доцента, у 1991 р. був обраний першим деканом після проголошення УРСР незалежності, історичного факультету. З 1993 р. до 2005 р. працював проректором з навчально-виховної роботи Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, а з 2005 до 2008 р. – директором Інституту доуніверситетської та післядипломної освіти Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. З жовтня 2008 р. перейшов на посаду професора кафедри всесвітньої історії (з 1993) факультету історії, політології і міжнародних відносин ПНУ ім.Василя Стефаника. У 2016 р. вийшов на пенсію.
Провідний спеціаліст у вивченні історії Болгарії та слов'янських країн.
Помер 31 січня 2022 року, в місті Івано-Франківськ Похований на Меморіальному комплексі "Дем'янів лаз"
Особисте життя Батько: Денис-Лев Іванцев український художник, двоє дітей доцент Наталія Іванівна та доцент Людмила Іванівна
Відомі праці
Іванцев І.Д. Радянська історична література про вплив Великої Жовтневої соціалістичної революції на партію тісних соціалістів Болгарії // Український історичний журнал. - 1980. - № 11. - C. 149–153. Іванцев І.Д. Радянська історична література про інтернаціональну солідарність трудящих Болгарії та СРСР у 1918-1939 рр. // Український історичний журнал. - 1987. - № 4. - C. 109-116. Іванцев І.Д. Радянська історіографія революційного руху в Болгарії (1923–1939 рр.) // Український історичний журнал. - 1983. - № 11. - C. 145–150.
Нагороди
Відмінник народної освіти України Медаль "1300-річчя Болгарії" Народна Республіка Болгарія
Див.також Список професорів-істориків ПНУ імені В.Стефаника
Примітки