Стамата Ревіті (грец. Σταμάτα Ρεβίθη; 1866 — після 1896) — грецька жінка, яка пробігла 40-кілометровий марафон під час літніх Олімпійських ігор 1896 року. Олімпійські ігри , але Ревіті наполягла на тому, щоб їй дозволили бігти. Ревіті бігла через день після того, як чоловіки завершили офіційний забіг, і хоча вона завершила марафон приблизно за 5 годин 30 хвилин і знайшла свідків, які поставили свої підписи і підтвердили час пробігу, їй не дозволили увійти на стадіон «Панатінаїко» після завершення забігу. Вона мала намір представити свої документи в Олімпійський комітет Греції в надії, що вони визнають її досягнення, але невідомо, чи зробила вона це. Не збереглося жодних відомостей про життя Ревіті після її забігу.
Згідно з сучасними джерелами, друга жінка, «Мельпомена», також пробігла марафонський забіг 1896 року. Серед олімпійських істориків точаться суперечки щодо того, чи є Ревіті та Мельпомена однією особою.
Елементи біографії
До Олімпіади 1896 року Стамата Ревіті народилася на Сиросі в 1866 році. Записи про її життя за 1896 рік свідчать, що в 1896 році вона жила в бідності в Піреї. На той час вона народила двох дітей: сина, який помер у 1895 році у віці семи років, і ще одну дитину, якій було сімнадцять місяців до початку Олімпійських ігор 1896 року. За словами олімпійського історика Афанасіоса Тарасулеса, Ревіті, білява і худорлява, з великими очима, виглядала набагато старшою за свій вік.Tarasouleas, The Female Spiridon Loues, 11
Ревіті вірила, що зможе знайти роботу в Афінах, і тому пішла туди пішки зі свого будинку — відстань у 9 кілометрів.«Piraeus Prefecture». Greece 2000. 1987. Її подорож відбулася за кілька днів до Олімпійського марафону, спеціального забігу на 40 кілометрів, винайденого як частина програми легкої атлетики, і заснованого на ідеї Мішеля Бреаля про забіг від міста Марафон до Пнікса. Бреаля надихнув Фідіппід, який, згідно з легендою, пробіг дистанцію від Марафона до Афін, щоб оголосити про перемогу греків над Персією в битві при Марафоні, і помер одразу після того, як виголосив своє послання.Martin & Gynn, Running through the Ages, 5–6; Young, A Brief History of the Olympic Games, 166
Дорогою до Афін Ревіті зустріла чоловіка-бігуна. Він дав їй гроші і порадив пробігти марафон, щоб прославитися, а отже, заробити грошей або легше знайти роботу.Olympic historians do not all agree on why Revithi decided to run the marathon race. It is thought by some of them that Revithi's goal in this decision was to secure a position for work (DeFrantz, Women in Sport, 185; Eleftheratos, 11 April 1896 [PDF]). Jere Longman (In Footsteps of History) wonders «why anyone would want to run 24 miles for a civil service job». According to Martin & Gynn (Running through the Ages, 21), «the male runner told her (Revithi), apparently in jest, that the best way to get rich was to run the marathon and win» (see a similar version of the story by Tarasouleas [The Female Spiridon Loues, 11; Stamata Revithi, «Alias Melpomeni», 53]). Emet Malone (And at the Starting Line… ) believes that, after Revithi was rejected, «she ran the course anyway to prove a point». Після цієї зустрічі Ревіті вирішила взяти участь у забігу: вона любила бігати на довгі дистанції з дитинства і вірила, що зможе перемогти конкурентів-чоловіків.Tarasouleas, Stamata Revithi, «Alias Melpomeni», 53; Tarasouleas, The Female Spiridon Loues, 11
Олімпійські ігри 1896 року були першими в сучасну епоху і найважливішою міжнародною мультиспортивною подією, яку коли-небудь приймала Греція.The Greeks believed that substantial advantages for their country might arise from the hosting of the Games (Philimon, Organization of the Games of 1896, 10). Правила Ігор загалом виключали жінок зі змагань. Під впливом свого часу — у вікторіанську епоху жінки вважалися нижчими за чоловіківDomosh & Seager, Putting Women in Place, 143; Payne, Different but Equal, 21 — і свого захоплення античними Олімпійськими іграми, коли до участі в них допускалися лише чоловіки, барон П'єр де Кубертен, візіонер сучасних Олімпійських ігор, не був прихильником участі жінок в Олімпійських іграх або в спорті загалом. Він вважав, що найбільшим досягненням жінки буде заохочувати своїх синів до спортивних досягнень і аплодувати зусиллям чоловіків.DeFrantz, Women in Sport, 185; Miragaya, The Female Olympian, 313—314
Марафон 1896 року Ревіті прибула до місця проведення забігу, маленького села Марафон, у четвер, 9 квітня [28 березня за старим стилем], де спортсмени вже зібралися для забігу, що мав відбутися наступного дня. Вона привернула увагу журналістів і була тепло зустрінута мером Марафону, який прихистив її у своєму будинку.Eleftheratos, 11 April 1896 (PDF) Вона відповідала на запитання журналістів і виявилася дотепною, коли чоловік-бігун з Чаландрі подражнив її, передбачивши, що коли вона увійде на стадіон, натовпу не залишиться. Ревіті відповіла, що він не повинен ображати жінок, оскільки грецькі спортсмени-чоловіки вже були принижені американцями.Tarasouleas, The Female Spiridon Loues, 11. Americans had won golden medals in nine of the twelve athletics events during the previous days.
Перед початком забігу вранці в п'ятницю, 10 квітня [29 березня за старим стилем], старий священик Марафону, Іоанніс Веліотіс, мав прочитати молитву за спортсменів у церкві Святого Іоанна. Веліотіс відмовився благословити Ревіті, оскільки вона не була офіційно визнаною спортсменкою. Зрештою, оргкомітет відмовив їй в участі у перегонах. Офіційно їй відмовили через те, що закінчився термін подачі заявок, однак, як зазначають олімпійські історики Девід Мартін і Роджер Гінн, справжня проблема полягала в її статевій приналежності.Greek participants had been chosen through two trial national races, which had taken place on 10 [O.S. 27 February] and 24 March [O.S. 12 March]. Another athlete, , was also not allowed to run because he was a professional (Martin–Gynn, Running through the Ages, 12, 21). За словами Тарасулеас, організатори пообіцяли, що вона змагатиметься з командою американок в іншому забігу в Афінах, який так і не відбувся.Tarasouleas, Stamata Revithi, «Alias Melpomeni», 54; Tarasouleas, The Female Spiridon Loues, 12
Починаючи з 8:00 наступного дня, Ревіті самостійно пробігла марафонську дистанцію. Перед стартом вона попросила єдиного вчителя міста, мера та міського суддю підписати заяву, яка засвідчувала час, коли вона вийшла з села. Вона пробігла забіг у впевненому темпі і досягла Парапігмати (місце, де сьогодні стоїть лікарня «Євангелісмос», поруч з готелем «Хілтон Афіни») о 13:30 (5 з половиною годин).Martin & Gynn, Running through the Ages, 22; Tarasouleas, Stamata Revithi, «Alias Melpomeni», 55; Tarasouleas, The Female Spiridon Loues, 12. However, some of the authors who believe that «Melpomene» and Revithi are the same person attribute to the latter the more favorable time of 4½ hours. E.g. Miragaya, The Female Olympian, 314, who cites Ревіті не пустили на стадіон Панатінаїко — її забіг зупинили в Парапігматі кілька грецьких військових, яких вона попросила підписати її власноруч написаний протокол, щоб засвідчити час прибуття до Афін.Eleftheratos, 11 April 1896 (PDF); Tarasouleas, Stamata Revithi, «Alias Melpomeni», 54 Вона заявила журналістам, що хоче зустрітися з Тімолеоном Філімоном (генеральним секретарем Олімпійського комітету Греції), щоб представити свої докази. Історики вважають, що вона мала намір представити свої документи Грецькому олімпійському комітету в надії, що вони визнають її досягнення. Ані її звітів, ані документів від Грецького олімпійського комітету не було виявлено, щоб надати підтвердження.Martin & Gynn, Running through the Ages, 22
Наслідки Про життя Ревіті після марафону нічого не відомо. Хоча деякі газети надрукували статті про її історію напередодні марафону, ці повідомлення не висвітлювали її життя після забігу. Невідомо, чи зустрічалася вона з Філімоном, чи знайшла роботу.Eleftheratos, 11 April 1896 (PDF); Martin–Gynn, Running through the Ages, 21–22; Tarasouleas, The Female Spiridon Loues, 11 За словами Тарасулеса, «Стамата Ревіті загубилася в пилу історії».Tarasouleas, The Female Spiridon Loues, 12 Вайолет Пірсі з Великої Британії стала першою жінкою, яка подолала офіційний марафонський забіг з хронометражем: вона показала час 3 години 40 хвилин під час британського забігу 3 жовтня 1926 року.Lovett, Olympic Marathon, Chapter 25 Жінкам нарешті дозволили бігти олімпійський марафон на літніх Олімпійських іграх 1984 року, коли американка Джоан Бенуа виграла перший забіг з часом 2 години 24 хвилини.Joan Benoit, IOC
Мельпомена
У березні 1896 року франкомовна газета в Афінах (Messager d'Athènes) повідомила, що «ходили розмови про жінку, яка записалася на участь у марафонському забігу. Під час пробного забігу, який вона здійснила самостійно […] їй знадобилося 4 з половиною години, щоб пробігти відстань у 42 кілометри, яка відділяє Марафон від Афін».Martin & Gynn, Running through the Ages, 20 Пізніше того ж року Франц Кемені, член-засновник Міжнародного олімпійського комітету з Угорщини, писав німецькою мовою, що «дійсно, одна жінка, пані Мельпомена, подолала 40-кілометровий марафон за 4,5 години і подала заявку на участь у змаганнях Олімпійських ігор. Як повідомляється, комісія відмовила їй у цьому.»Martin & Gynn, Running through the Ages, 21 За словами Мартіна і Гінн, «особливістю цього випадку є те, що тут немає імені Мельпомени». Репортаж Мессагера залишився в забутті приблизно на 30 років, перш ніж його відродили в 1927 році в одному з випусків Der Leichtathlet.Tamini, Women always in the Race, 206
Олімпійський історик Карл Леннарц стверджує, що дві жінки пробігли марафон у 1896 році, і що ім'я «Мельпомена» підтвердили як Кемені, так і Альфред Гайош, дворазовий олімпійський чемпіон з плавання 1896 року.However, Hajós confuses the race at the beginning of March with the one 11 April, about which Tarasouleas reports (Lennartz , 20). Леннарц наводить наступну версію: молода жінка на ім'я Мельпомена захотіла пробігти марафон і подолала дистанцію за 4,5 години наприкінці лютого або на початку березня. Організаційний комітет, однак, не дозволив їй бігти, а газета «Акрополіс» розкритикувала комітет за його рішення.Hungarian sport historian Eva Fóldes, Women at the Olympics, 105—114, gives a similar account of Melpomene's story. Олімпійський марафон відбувся 10 квітня [29 березня за старим стилем] 1896 року, а інша бігунка, Стамата Ревіті, пробігла дистанцію за 5 з половиною годин 11 квітня [30 березня за старим стилем] 1896 року. Газети «Асті», «Новий Аристофан» та «Атлантида» повідомили про це 12 квітня [31 березня за старим стилем] 1896 року.Lennartz, Two Women Run the Marathon, 20. For a similar account of events, see Jenkins, Sports Science Handbook , 314; Lovett, Olympic Marathon, Chapter 25; Mallon & Widlund, The 1896 Olympic Games, 14. Lucas (A History of the Marathon Race, 132) refers to «Melpomene» and her time (4½ hours) but not to Revithi.