Франц Вестгофен (; 7 грудня 1894, Людвігсгафен-на-Рейні — 9 жовтня 1983, Гайдельберг) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант вермахту.

Біографія Син доктора медицини Ернста Вестгофена і його дружини Марії, уродженої Гернер. 4 липня 1913 року вступив в Прусську армію. Учасник Першої світової війни. З 27 липня по 5 вересня 1919 року — командир взводу фрайкору «Гінденбург». Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 26 серпня 1939 року — керівник 1-ї команди кадрового управління сухопутних військ. З 15 грудня 1940 року — командир 1-го стрілецького полку, з 1 лютого 1942 року — 3-ї стрілецької бригади, з 25 жовтня 1942 року — 3-ї танкової дивізії. 20 жовтня 1943 року відправлений в резерв ОКГ. 1 лютого 1944 року відряджений в танкову групу «Захід». З 8 березня 1944 року виконував обов'язки командира 21-ї, з 8 по 27 травня — 2-ї танкової дивізії. З 2 липня 1944 року — генерал для особливих доручень при командувачі танковими військами на Заході, з 7 серпня 1944 року при інспекторі танкових частин Резервної армії. З 27 січня 1945 року — командувач училищами танкових військ. З 14 по 23 травня 1945 року — начальник кадрового управління сухопутних військ ОКВ. Після війни був членом кадрового консультативного комітету, який відповідав за відбір офіцерів в бундесвер.

Сім'я 11 липня 1929 року одружився з Кармен Альберт. В пари народились 2 сини (1930 і 1933) і дочка (1942).

Звання

Лейтенант (7 серпня 1914; патент від 19 грудня 1912) Оберлейтенант (22 березня 1918) Ротмістр (1 квітня 1926) Гауптман (1 грудня 1933) Майор (1 липня 1943) Оберстлейтенант (1 січня 1937) Оберст (1 листопада 1939) Генерал-майор (1 серпня 1942) Генерал-лейтенант (1 травня 1943)

Нагороди

Залізний хрест 2-го класу (3 листопада 1914) 1-го класу (16 вересня 1916) Нагрудний знак «За поранення» в сріблі (25 липня 1938) Почесний хрест ветерана війни з мечами (31 жовтня 1934) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років; 2 жовтня 1936) — отримав 3 нагороди одночасно. 1-го класу (25 років; 4 липня 1938) Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» (21 листопада 1938) Застібка до Залізного хреста 2-го класу (17 червня 1940) 1-го класу (30 липня 1940) Сертифікат Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ Вермахту (24 червня 1942) Німецький хрест в золоті (9 липня 1942) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (1942) Лицарський хрест Залізного хреста (25 жовтня 1943)

Література

Fellgiebel W.P. Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9 Patzwall K., Scherzer V. Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 782. Dörr M. Die inhaber der Anerkennungsurkunde des Oberbefehlshabers des Heerses 1941-1945, Ossnabrück, 1993, ISBN 3-7648-2426-3 Federl, C. Die Ritterkreuzträger der Deutschen Panzerdivisionen 1939-1945, VDM Heinz Nickel, Zweibrücken, Germany, 2000 Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Hrsg.: Reichswehrministerium. Mittler & Sohn Verlag. Berlin 1924. S. 169.

Посилання

Біографічні дані. Документи.