Герман Буркгарт Мюллер, з 1921 року — Мюллер-Гіллебранд (; 26 грудня 1904, Дусс — 16 лютого 1987, Фройденштадт) — німецький штабний офіцер, генерал-майор вермахту, генерал-лейтенант бундесверу. Кавалер Німецького хреста в золоті.

Біографія Син оберстлейтенанта Прусської армії Германа Мюллера (1859 — 1914) та його дружини Катерини, уродженої Зелігер (1865 — 1949). Батько Буркгарта загинув у бою на початку Першої світової війни.

Після отримання атестату зрілості 5 квітня 1923 року вступив в 16-й кавалерійський полк у Гофгайсмарі. В 1926/34 роках — офіцер кавалерії і полковий ад'ютант. В 1934/36 роках навчався у Військовій академії в Берліні і потім до початку Другої світової війни займався організаційними та мобілізаційними завданнями у 2-му відділі Генштабу ОКГ.

З 1939 до середини 1940 року — офіцер Генштабу 93-ї піхотної дивізії. Після Французької кампанії був переведений в Берлін, де до весни 1942 року служив ад'ютантом начальника генерального штабу армії генерал-полковника Франца Гальдера. Потім, після низки нових штабних призначень, Мюллер-Гіллебранд пройшов навчання в училищі бронетанкових військ у Вюнсдорфі і в 1-му танковому полку. З 2 лютого по 4 травня 1943 року виконував обов'язки командира 16-ї танкової дивізії, після чого до кінця 1943 року був командиром 24-го танкового полку. Учасник Німецько-радянської війни. В 1944 році деякий час служив в 46-му танковому корпусі. З 1 вересня 1944 року — начальника Генштабу 3-ї танкової армії. 3 травня 1945 року взятий в полон британськими військами. 30 вересня 1947 року переданий американській окупаційній владі. В січні 1948 року звільнений.

29 листопада 1955 року вступив в бундесвер і був призначений заступником начальника відділу кадрів Федерального міністерства оборони. Після розбіжностей із міністром оборони Францем Йозефом Штраусом у питанні призначення деяких військових посад, на початку грудня 1957 року Мюллер-Гіллебранд був переведений в Ганновер і призначений заступником командира 1-ї танкової дивізії. З 1 квітня 1959 року — командир своєї дивізії. 1 квітня 1961 року переведений в Париж і призначений заступником начальника штабу з планів і стратегії Верховного головнокомандування ОЗС НАТО в Європі. 31 березня 1965 року остаточно пішов на пенсію.

Сім'я 25 квітня 1939 року одружився з Барбарою Вешке (1913 — 2003). В пари народились син і дочка.

Звання

Фанен-юнкер (5 квітня 1923) Фенріх (1925) Лейтенант (1 грудня 1926) Оберлейтенант (1 лютого 1929) Ротмістр (1 листопада 1934) Гауптман Генштабу (15 січня 1938) Майор Генштабу (1 лютого 1941) Оберстлейтенант Генштабу (1 березня 1942) Оберст (1 листопада 1943) Генерал-майор (1 березня 1945) Оберст (29 листопада 1955) Бригадний генерал (23 грудня 1955) Генерал-майор (24 жовтня 1959) Генерал-лейтенант (18 березня 1961)

Нагороди

Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го і 3-го класу (12 років) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Нагрудний знак «За танкову атаку» Орден Хреста Свободи 2-го класу з мечами (Фінляндія; 25 червня 1942) Німецький хрест в золоті (11 лютого 1944) Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», великий офіцерський хрест

Бібліографія

Das Heer 1933–1945. Entwicklung des organisatorischen Aufbaues. Band I: Das Heer bis zum Kriegsbeginn. Mittler. Darmstadt 1954. Band II. Die Blitzfeldzüge 1939-1941. Das Heer im Kriege bis zum Beginn des Feldzuges gegen die Sowjetunion im Juni 1941. Mittler. Frankfurt am Main 1956. Band III. Der Zweifrontenkrieg. Das Heer vom Beginn des Feldzuges gegen die Sowjetunion bis zum Kriegsende. Mittler. Frankfurt am Main 1969.

Література

Patzwall K., Scherzer V. Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X

Посилання

Біографічні дані.

Примітки