Амброзіус Арнольд Віллем Гюбрехт (; , Роттердам — , Утрехт) — нідерландський зоолог й ембріолог. Член Нідерландської королівської академії наук з 1883 року, ректор Утрехтського університету у 1901—1902 академічному році. Почесний доктор шести іноземних університетів: Дублінського, Сент-Ендрюського, Кембриджського й Університету Глазго (Сполучене Королівство Великобританії та Ірландії), а також Гіссенського (Німецька імперія) та Принстонського (США). Член академій та наукових товариств Англії, Бельгії, Франції, Німеччини, Росії та США.

Біографія

Ранні роки (1853—1875) Амброзіус Гюбрехт народився у Роттердамі у 1853 році у сім'ї генерального секретаря Міністерства внутрішніх справ Поля Франсуа Гюбрехта () та Марії Прейс ван дер Гувен (). У 1865—1869 роках навчався у вищій світській школі, закінчивши яку вступив до Делфтської політехнічної школи, але вже через рік перейшов до Утрехтського університету для вивчення біології. В університеті його вчителями були Пітер Гартінг і Франциск Дондерс.

Попередній захист дисертації 1873/1874 академічний рік провів, працюючи в Лейденському університеті під керівництвом Еміля Зеленки, також на нещодавно заснованій , де був першим студентом з Нідерландів. У цей період він займався дослідженнями немертин і познайомився із зоологами Антоном Дорном та Реєм Ланкестером, контакт з якими він підтримував все життя.

У 1874 році Гюбрехт під керівництвом Пітера Гартінг захистив дисертацію з будови та біології розвитку немертин (); основою цього дослідження стали неаполітанські матеріали. Після захисту Гюбрехт на деякий час відновив співпрацю з Емілем Зеленкою, цього разу в Університеті Ерлангена.

Лейденський період (1875—1882) У 1875 році Гюбрехт обійняв посаду зберігача колекції хребетних у і курував колекцію риб. За час роботи у музеї він опублікував кілька робіт про риб, земноводних і рептилій. Гюбрехт вів активне листування з класиком порівняльної анатомії хребетних Карлом Гегенбауром і прослухав курс його лекцій у Гайдельберзькому університеті, в результаті чого опублікував власне дослідження «Beitrag zur kenntniss der Kopfskeletts der Holocephalen» («Дослідження скелета голови суцільноголових риб»). У 1878—1879 роках Гюбрехт на кілька місяців залишав музей і працював у Неаполі, де відновив дослідження немертин на Зоологічній станції.

Гюбрехт продовжував працювати у музеї до вересня 1882 року, коли його на цій посаді замінив Рютгер Горст (, 1849—1930). За сім років Гюбрехт провів значну роботу з каталогом музею, вніс до нього понад 4000 екземплярів риб і понад 3500 екземплярів земноводних і рептилій, зробив перегляд великої колекції сушених риб. Він також відіграв вирішальну роль у придбанні музеєм колекції нідерландського іхтіолога Пітера Блекера (1819—1878), яка налічувала близько 18 000 екземплярів.

Утрехтський період (1882—1915)

Восени 1882 року Гюбрехт став наступником свого вчителя Пітера Гартінга на посаді професора зоології та порівняльної анатомії Утрехтського університету й обіймав цю посаду до 1910 року. Основним напрямом його діяльності у цей час була порівняльна ембріологія хребетних. У 1890—1891 роках він на запрошення Королівського фізичного товариства Нідерландів відвідав Голландську Ост-Індію, де зібрав великий матеріал з ембріології ссавців, в основному комахоїдних і напівмавп. Узагальнення у галузі порівняльної ембріології він представив у 1896 та 1907 роках у серіях лекцій, прочитаних у Принстонському університеті (Нью-Джерсі, США); пізніше ці матеріали були опубліковані в його роботах «The Descent of the Primates» (1897) і «Die Säugestierontogenese in ihrer Bedeutung für die Phylogenie der Wirbeltiere» (1909).

В 1910 Гюбрехт передав керівництво кафедрою своєму учневі Гюго Нірштрасу (; 1872—1937) й останні п'ять років життя обіймав засновану спеціально для нього посаду екстраординарного професора порівняльної ембріології. У 1911 році заснував . У 1912 і 1914 роках брав участь в експедиціях до Алжиру та Південної Африки, з останньої поїздки йому довелося достроково повернутися у зв'язку з початком Першої світової війни.

Шлюб, діти Восени 1878 року, незадовго до поїздки до Неаполя, Гюбрехт одружився з уродженкою Роттердама Йоганною Марією Молеватер (; 1853—1937). Після повернення у Лейден у подружжя народилися двоє синів. (, 1880—1929) згодом став геологом.

Смерть Гюбрехт помер від атеросклерозу 21 березня 1915 в Утрехті.

Внесок у науку Очевидно, Гюбрехт став першим дослідником немертин, який використовував серійні мікрозрізи. Згодом ця методика стала основною у вивченні цієї групи безхребетних, які мають порівняно малу різноманітність зовнішніх ознак. Ґрунтовні дослідження немертин Гюбрехт продовжував з 1874 року до кінця 1880-х, провів ревізію їхньої різноманітності, заклав основу сучасної таксономії, а також висунув оригінальну гіпотезу про філогенетичну близькість немертин і хребетних.

Гюбрехт провів ряд класичних досліджень ембріонального розвитку ссавців на прикладі їжаків, мідиць, довгоп'ятів і тупаєподібних; ввів термін трофобласт.

Пам'ять У 1916 році було вирішено організувати в його будинку в Утрехті лабораторію його імені. У 1960 році Лабораторія Гюбрехта була переміщена у нову будівлю в іншому районі Утрехта, а у 2007 році перейменована в Інститут Гюбрехта. Основний напрямок досліджень — біологія розвитку та дослідження стовбурових клітин .

На честь Амброзіуса Гюбрехта його колеги та учні назвали низку таксонів:

, а також похідна назва  — роди палеонемертин  — рід палеонемертин  — вид гетеронемертин  — вид гетеронемертин  — вид пелагічних озброєних немертин  — вид донних озброєних немертин  — вид багатощетинкових червів з сімейства Polynoidae  — вид багатощетинкових червів з сімейства Polynoidae  — вид соленогастрів  — вид риб з сімейства ошибневих

Примітки

Посилання