Ентоні Фредерік Левін (, 6 червня 1946, Бостон) — американський музикант і композитор, який спеціалізується на бас-гітарі, і контрабасі. Він також співає та грає на синтезаторі. Левін найбільш відомий своєю роботою з King Crimson (з 1981 року) і Пітером Гебріелом (з 1977 року). Він також є учасником гуртів Liquid Tension Experiment (1997—1999, 2008—2009, 2020 — нині), (1998—2000) і (2008—2010). З 2010 року він очолює власний гурт Stick Men.
Плідний сесійний музикант з 1970-х років, Левін зіграв на понад 500 альбомах. Серед найвідоміших сесій — робота з Джоном Ленноном, Сарою Маклахлан, Полою Коул, Стіві Нікс, Dire Straits, Pink Floyd, Полом Саймоном, Лу Рідом, Девідом Боуї, Джоан Арматрейдінг, Томом Вейтсом, Бадді Річем, , Тоддом Рандгреном, Сіл, , Браяном Феррі, Лорі Андерсон, , Гібонні та . Левін гастролював з такими виконавцями, як Пітер Гебріел, Пол Саймон (з яким він знявся у фільмі 1980 року ), , Джеймс Тейлор, , Джуді Коллінз, Карлі Саймон, , , Річі Самбора, , Клаудіо Багліоні та .
Левін допоміг популяризувати та бас-гітару NS. Він також створив , модифіковані барабанні палички, які прикріплюються до пальців гравця, щоб ударяти по басових струнах, додаючи характерний перкусійний звук «ляпасу», який використовується у фанк-басі. У 2011 році Левін посів друге місце після Джона Пола Джонса з Led Zeppelin у «20 найбільш недооцінених бас-гітаристах» журналу Paste . У липні 2020 року Левін посів 42-ге місце в списку «50 найкращих басистів усіх часів» журналу Rolling Stone.
Біографія
Ранні роки та освіта Ентоні Фредерік Левін народився 6 червня 1946 року в Бостоні. Він виріс у реформістській єврейській родині в Бруклайні, передмісті Бостона. Левін почав грати на контрабасі у віці 10 років, вивчаючи переважно класичну музику. У середній школі він навчився грати на тубі, сольно виступав у концертному оркестрі, а також заснував .
Закінчивши середню школу, він вступив до в Рочестері, штат Нью-Йорк, а також грав у . У музичній школі він вчився разом з ударником Стівом Геддом.
Він обміняв свій електричний Baby Bass компанії Ampeg на Fender Precision Bass. На початку кар'єри його першим басовим підсилювачем був B-15. Свій перший запис він зробив у 1968 році: він разом із Геддом грав на альбомі Diana in the Autumn Wind — першому сольному альбомі .
1970—1980-ті роки У 1970 році Левін переїхав до Нью-Йорка, де разом із із гурту The Mothers of Invention приєднався до гурту Aha, the Attack of the Green Slime Beast. Незабаром він почав працювати сесійним музикантом. Протягом 1970-х років грав на бас-гітарі на багатьох альбомах, зокрема на джазовому альбомі біг-бенду Бадді Річа The Roar of '74 (1974) та альбомі Пола Саймона (1975).
У 1971 році Джон Маклафлін запросив Тоні Левіна приєднатися до його нового проєкту — Mahavishnu Orchestra:Моїм першим вибором на бас був Тоні Левін. Але він сказав мені: «Друже, я щойно погодився працювати з ».З 1973 по 1975 рік Левін і Стів Гедд грали в гурті ветерана джазової флейти . Дві ранні композиції Левіна («Daffodil» і «Music Is a Game We Play») увійшли до альбому Манна 1973 року.
У 1976 році Левін допоміг створити багаті звукові текстури для альбому , у записі якого взяли участь численні відомі музиканти, як-от Аріф Мардін, , , Лютер Вендросс і постійний партнер Левіна по ритм-секції Стів Гедд. Allmusic.com і журнал Rolling Stone визнали цей альбом одним із найкращих альбомів співаків-піснярів 1970-х років.
У 1977 році Левін приєднався до гурту Пітера Гебріела. Він познайомився з ним через продюсера , з яким Левін записував альбоми Еліса Купера та Лу Ріда. Відтоді Левін став постійним басистом Гебріела. На першому сольному альбомі Гебріела Левін також грав на тубі і, крім того, диригував і співав у барбершоп-квартеті «Excuse Me». За винятком гри на безладовій бас-гітарі на альбомі , а також партій у піснях «In Your Eyes» і «Mercy Street» та у пісні «This is the Picture» (усі три ці треки з альбому ), Левін був басистом на всіх студійних сесіях Гебріела та на його численних гастролях по всьому світу. Гебріел дав Левіну прізвисько «Імператор нижнього регістру».
За роки роботи з Гебріелом Левін розвинув дві унікальні особливості гри: вдосконалив техніку гри на , яку згодом активно використовував у King Crimson, і винайшов «» — по суті, короткі барабанні палички, якими б'ють по басових струнах, створюючи потужний перкусійний ефект. Сам Левін вважає автором цієї ідеї Гебріела, а тим, хто втілив її в життя, — його технічного спеціаліста Енді Мура (Andy Moore).
У 1978 році Левін переїхав до Вудстока, штат Нью-Йорк, де приєднався до гурту L'Image, до складу якого входили його старий друг Стів Гедд, а також та . Уже через рік гурт розпався, але Левін вирішив залишитися в цьому районі: нині він живе в Кінгстоні, штат Нью-Йорк. Гурт спіткала нещаслива доля, але значно пізніше він відродився в кар'єрі Левіна.
Наприкінці 1976 року, у перший день запису першого альбому Пітера Гебріела, Левін вперше зустрів самого Пітера та гітариста й композитора King Crimson Роберта Фріппа. У 1978 році Левін зіграв на сольному альбомі Фріппа Exposure. Завдяки цьому Левін став членом King Crimson у складі 1981—1984 років разом із Фріппом, гітаристом і вокалістом Адріаном Белью та ударником Біллом Бруфордом. Левін взяв участь у записі чотирьох студійних альбомів King Crimson, які отримали високу оцінку критиків, — Discipline (1981), Beat (1982), Three of a Perfect Pair (1984) і THRAK (1995).
У 1980 році Левін взяв участь у записі альбому Double Fantasy Джона Леннона та Йоко Оно. У 1987 році Левін зіграв партії бас-гітари та стіку Чепмена на альбомі Pink Floyd A Momentary Lapse of Reason. Роки по тому він згадував про цей досвід:Як відомо, Роджер Уотерс пішов із гурту, впевнений, що це кінець його історії. Але пізніше Девід Гілмор запросив мене зіграти партії бас-гітари на альбомі. Інтриги, які точилися в гурті, мене не стосувалися: я просто був у захваті від можливості увійти у світ Pink Floyd. Я намагався грати відповідно до контексту, водночас залишаючись собою.
Пам'ятаю один випадок: у мене був довгий імпровізаційний пасаж, і я зіграв кілька додаткових нот. Не басовий риф, а лише кілька нот. Потім ми зібралися, щоб прослухати запис, а Девід посміхнувся і сказав: «Тоні, у Pink Floyd такі додаткові ноти треба грати значно пізніше». Тобто ідея в мене була слушна, але я реалізував її занадто швидко. Він наче мовчки вказав: «Ти просто про таке ще не знаєш, але всі інші [у Pink Floyd] знають».У 1988 році Білл Бруфорд запросив Левіна стати «неофіційним п'ятим учасником» супергурту Anderson Bruford Wakeman Howe, пов'язаної з гуртом Yes, до складу якої входили всі учасники класичного складу Yes, крім басиста Кріса Сквайра. Тоні Левін виступив лише як сесійний музикант на гурту. Через хворобу він не зміг зіграти на деяких останніх концертах супровідного туру, і там його замінив . У 1991 році Левін також зіграв на альбомі Yes Union.
У 1984 році Левін випустив Road Photos — збірку чорно-білих фотографій, знятих під час його подорожей із King Crimson, Пітером Гебріелем, Полом Саймоном та іншими. У 2004 році вийшов ще один фотоальбом, присвячений подорожам King Crimson у 1980-х роках, — The Crimson Chronicles volume 1. Левін також написав книгу анекдотів про свою кар'єру та історії з гастролей під назвою Beyond the Bass Clef.
1990-ті — 2000-ні роки
У 1994 році Тоні Левін вдруге приєднався до King Crimson і залишався його басистом у 1994—1997 роках, у період «подвійного тріо», до якого входили також Роберт Фріпп, Адріан Белью, Трей Ганн, Пат Мастелотто та Білл Бруфорд. Левін також брав участь у двох експериментальних — ProjeKct One (1997) і ProjeKct Four (1998). Левін грав на бас-гітарі в пісні «Watcher of the Skies» з альбому Стіва Гаккетта (1996). Наприкінці 1990-х років він активно співпрацював зі своїми гуртами , і Liquid Tension Experiment.
У 1998 році Левін і Бруфорд разом із трубачем Крісом Ботті та гітаристом створили гурт . У 1998 році гурт випустив один студійний альбом, Bruford Levin Upper Extremities, а у 2000-му — подвійний концертний альбом BLUE Nights. Раніше, у 1987 році, Торн, Левін і Бруфорд разом із трубачем Марком Ішемом працювали над альбомом Торна . Левін також продовжував записувати альбоми власного гурту, до складу якого входили ударник, саксофоніст і вокаліст , гітарист , програміст і клавішник і брат Левіна — клавішник . Тоні також регулярно грав (а іноді робив записи) з гуртом California Guitar Trio, коли дозволяв графік.
У 1997 році Левін разом із Майком Портним і Джоном Петруччі, музикантами гурту Dream Theater, а також його майбутнім клавішником створили супергурт Liquid Tension Experiment. Гурт випустив два альбоми, Liquid Tension Experiment (1998) і Liquid Tension Experiment 2 (1999), а в 1998 і 2008 роках відіграв короткі гастролі. Крім того, було випущено два компакт-диски під назвою Liquid Trio Experiment — перший зі студійних джем-сейшенів без Петруччі (Spontaneous Combustion), випущених до десятиріччя гурту, а другий — із записом концерту 2008 року в Чикаго, коли вийшли з ладу клавішні Рудесса, і інші троє замінили його майже годинною імпровізацією (When the Keyboard Breaks). Під час глобальної пандемії COVID-19 гурт знову зібрався і записав альбом .
Наприкінці 2003 року із King Crimson пішов басист Трей Ганн, і Левін знову приєднався до гурту як басист, хоча на той час гурт провів лише кілька репетицій. У 2006 році Левін випустив — перший альбом, на якому він виступив як автор текстів і вокаліст. У 2007 році вийшов — альбом композицій, записаних на стіку Чепмена. У 2008 році Левін приєднався до туру King Crimson з нагоди 40-річчя гурту, у складі якого також були Фріпп, Белью, Мастелотто та . Левін є рекордсменом King Crimson за тривалістю роботи басистом.
У 2009 році Левін возз'єднався з L'Image — гуртом, у якому грав понад 30 років тому, у 1978 році. У ньому грали також , , та Стів Гедд. Гурт виступив у джаз-клубі у Нью-Йорку, гастролював Японією та випустив альбом L'Image 2.0.
У 2010 році Левін як басист гастролював із гуртом , до складу якого входили також Аллан Голдсворт (гітара), (ударні), і Пет Мастелотто (ударні). Усі виступи гурту були повністю імпровізованими.
Вихід альбому Stick Man став підґрунтям для створення нового гурту з такою ж назвою, до складу якого увійшли Тоні Левін, Майкл Берньє і Пет Мастелотто. У 2010 році гурт випустив свій перший альбом — Soup. Незабаром після цього Берньє пішов із гурту; його замінив гітарист Маркус Ройтер. Гурт у цьому складі продовжив напружений графік гастролей і записів; його останній альбом, Tentacles, вийшов у 2022 році.
Брат Тоні Левіна, , — нью-йоркський клавішник і письменник, відомий своєю співпрацею з . У 1970-х роках Піт і Тоні співпрацювали зі Стівом Геддом у комедійному гурті The Clams. Левін стверджував, що частина матеріалу The Clams може бути випущена в майбутньому. Левін також грав на альбомі , до якого входили хіти «Le petit roi» та «Le chat du café des artistes».
24 вересня 2013 року Тоні Левін офіційно став членом восьмого складу гурту King Crimson, разом із його засновником Робертом Фріппом, гітаристом , саксофоністом Мелом Коллінзом, який повернувся до гурту, ударниками Петом Мастелотто і , а також ще одним новачком .
На березень 2014 року було заплановано одразу два виступи Тоні Левіна в Києві — у рамках Пітера Гебріела та разом із Crimson ProjeKct з Адріаном Белью і Петом Мастелотто, але обидва виступи було скасовано «через нестабільну політичну ситуацію в Україні», спричинену анексією Криму Росією і початком війни на сході України.
Восени 2014 року гурт зробив гастрольний тур по США і продовжував гастролювати по всьому світу аж до 2021 року, зокрема у 2019 році, коли він відсвяткував своє 50-річчя.