Джеймс Роберт Флінн (; 28 квітня 1934 11 грудня 2020) — новозеландський філософ моралі та дослідник розвідки американського походження. Флінн народився у Вашингтоні, округ Колумбія, здобув освіту в Чиказькому університеті, а в 1963 році емігрував до Данідіна, де він викладав державознавство в Університеті Отаґо. Він став відомим завдяки своїм публікаціям про постійне зростання показників IQ по всьому світу, що зараз називають «ефектом Флінна». Окрім наукової роботи, протягом усього життя він відстоював соціал-демократичну політику.

Молодість і освіта Джеймс народився в ірландсько-американській громаді у Вашингтоні, округ Колумбія, 28 квітня 1934 року. Його батьки були американцями ірландського походження з Міссурі. Його батько, Джозеф, у віці 12 років покинув офіційну школу, щоб працювати на фабриці, а згодом став «запеклим» журналістом і редактором. Флінн описав свого батька як «завзятого читача», який пишався тим, що розгадав кросворд часопису «New York Times» ручкою замість олівця. Батько Флінна читав йому класичні твори в дитинстві, і Флінн сказав, що в дитинстві він був «оточеним хорошою літературою». Як наслідок, Флінн став завзятим читачем, згодом у житті написав книгу про світову літературу, а у своїй промові на вступі 2010 року закликав випускників вчитися, читаючи «твори великої літератури». Його мати, Мей, була офісним працівником і домогосподаркою, яка отримала освіту вчительки. Він мав брата Джозефа, який згодом став хіміком.

Вихований католиком, Флінн був хористом у Вашингтоні, округ Колумбія, у соборі Святого Апостола Матвія та відвідував католицькі приватні школи Святого Павла та Святого Іоанна. Флінн відмовився від католицької релігії у віці 12 років після того, як виграв повний комплект Усесвітньої енциклопедії книг у міському конкурсі та прочитав наукові пояснення створення Всесвіту, які суперечили його креаціоністській освіті. Своє неприйняття католицизму та расові погляди своїх батьків він вважав причиною формування своїх світських, соціалістичних поглядів на расову та соціальну рівність. Флінн описував себе як «атеїста, наукового реаліста, соціал-демократа».

Протягом усього життя Флінн був конкурентоспроможним бігуном, що бігав для своєї середньої школи та коледжу й заробив шість медалей США з бігу протягом свого життя.

У 1950-х роках Флінн отримав стипендію в Чиказькому університеті, де спочатку мав намір вивчати вищу математику або теоретичну фізику, «оскільки вони, здавалося, створюють найскладніші проблеми для вирішення», однак закінчив вивченням моральної та політичної філософії, поле з більш практичним застосуванням. Протягом усього життя Флінн був «палким демократичним соціалістом» і «лівою людиною», у коледжі приєднався до Соціалістичної партії Америки, а після закінчення навчання став активістом громадянських прав. Під час роботи над докторською дисертацією він був співголовою політичних дій університетського відділення NAACP, де працював над ініціативами соціального житла. Його докторська дисертація мала назву «Етика та сучасний соціолог».

На протесті проти сегрегації в парку Глен Ехо в Меріленді він познайомився зі своєю дружиною-адвокаткою, чия родина була активною в Комуністичній партії США. На той час йому було 26 років, а їй 17. Згодом його дружина розповідала, що Флінн «відповідав усьому списку якостей, які я хотіла бачити у чоловікові і які я записала у своєму щоденнику ще у віці 15 років»: він був високим, розумним, смішним, дотримувався лівих політичних поглядів, міг протистояти своїй матері й мав роботу з пенсією. Вона тричі робила йому пропозицію: перші два рази він відмовив через її молодий вік, а вже третю пропозицію прийняв. Згодом подружжя назвало свого старшого сина, професора математики Оксфордського університету Віктором Флінном, на честь соціаліста Юджина Віктора Дебса. Також у пари народилася дочка, яка стала клінічною психологинею.

Рання кар'єра Отримавши докторський ступінь у 1958 році у віці 24 років, Флінн викладав в Університеті Східного Кентуккі в Річмонді, штат Кентуккі, де він очолював місцеве відділення Конгресу расової рівності (CORE), організації з громадянських прав на півдні США. За свою антисеграційну діяльність він отримав вирок від мера Річмонда та університету та був звільнений з посади тренера університету. У 1961 році він залишив Кентуккі, щоби викладати у Вісконсино-Вайтвотерському Університеті, а потім у Лейк-Форестському коледжі у Чикаго , звідки його звільнили за читання лекцій із соціальної медицини, працював активістом миру та будучи членом Соціалістичної партії.

За словами самого Флінна, на початку 1960-х років в Америці його постійно звільняли за соціал-демократичну політику. Через це, у 1963 році, у віці 29 років, він емігрував із сім'єю до Нової Зеландії, де викладав в Кентерберійському університеті у Крайстчерчі та залишався віддалено активним в американському русі за громадянські права. У Новій Зеландії Флінн продовжував агітувати людей за ліві ідеї й консультував лейбористського прем'єр-міністра Нормана Кірка з питань зовнішньої політики. Він був членом антивоєнного комітету у В'єтнамі та читав лекції проти розповсюдження ядерної зброї. У 1967 році він приєднався до Отазького Університету в Данідині як фундаментальний професор політичних досліджень і керівник кафедри політики університету. У 1973 році Флінн опублікував працю «Гуманізм та ідеологія: аристотелівський погляд».

Дослідження IQ та ефект Флінна Зовнішнє відео Джеймс Флінн: Чому наш рівень IQ вищий, ніж у наших бабусь і дідусів на YouTube, виступи TED У 1978 році, працюючи над спростуванням класичного расизму для майбутньої книги про «гуманні ідеали», Флінн прочитав статтю педагогічного психолога Берклі Каліфорнійського університету Артура Дженсена 1969 року «Наскільки ми можемо підвищити IQ і шкільну успішність?», який стверджував, що чорні люди отримали нижчі результати за тестами IQ, ніж білі, через генетичні відмінності між расами.

Флінн спочатку планував витратити лише кілька сторінок своєї книги, щоб спростувати роботу Дженсена. Вивчивши історичні тести IQ, Флінн помітив, що хоча тести IQ завжди були відкалібровані таким чином, щоб оцінка «100» була середньою, фактичні необроблені результати показали, що продуктивність людей у тестах IQ покращилася з часом. Флінн підрахував, що середньостатистичний американець у 1900 році набрав би 67 балів за версією IQ-тестів, проведених у 2000 році, результат, який свідчив про розумові вади. Оскільки таке підвищення показників IQ лише за кілька поколінь не могло бути спричиненим генетичною еволюцією, Флінн дійшов висновку, що збільшення мало бути викликано змінами чинників навколишнього середовища, що рівень IQ більше залежить від середовища, ніж від генетики.

У своїй засадній книзі «Раса, IQ і Дженсен» 1980 року, Флінн стверджував, що підвищення IQ з часом і відмінності в показниках між групами чорних та білих людей, було викликано не генетичними, довколишніми фактори.

У 1984 році він опублікував статтю «Середній коефіцієнт інтелекту американців: величезні успіхи з 1932 по 1978 рік», в якій досліджував результати тестів Стенфорд-Біне та Векслера, і повідомив, що середні показники IQ американців зросли на 13,8 пунктів за 46 років, майже на повне стандартне відхилення.

У відповідь на критику, яка припускала, що підвищення IQ можна пояснити підвищенням рівня освіти (на відміну від вродженого інтелекту), Флінн дослідив результати прогресивних матриць IQ тестів Равена, які використовують візуальні шаблони, а не слова, щоб оцінити плинний інтелект або «вирішування проблем на місці», незалежно від освітніх чи культурних відмінностей серед учасників тестування. Такі невербальні тести можна використовувати для порівняння різних груп населення, як-от бушменів та інуктунців. У 1987 році Флінн опублікував «Масове підвищення рівня IQ у 14 країнах: що насправді вимірюють тести IQ», у якому виявилося, що показники IQ у 14 країнах, виміряні за допомогою Равенських тестів, зросли від 5 до 25 пунктів. Підвищення результатів тестування було постійним і приблизно лінійним з перших років до теперішнього часу. Для тесту прогресивної матриці Рейвена порівнювали суб'єкти, які народилися протягом сторічного періоду в Де-Мойні, штат Айова, та окремо в Дамфрісі, Шотландія. Покращення були напрочуд послідовними протягом усього періоду в обох країнах. Цей ефект очевидного підвищення IQ також спостерігався в інших частинах світу, хоч темпи зростання й відрізняються.

У 1994 році психолог Гарвардського університету Річард Хернстайн і державознавець Американського інституту підприємництва Чарльз Мюррей опублікували надзвичайно суперечливу книгу «Крива дзвоника: інтелект і класова структура в американському житті», в якій обговорювалися дослідження Флінна та назвали підвищення IQ «ефектом Флінна». Хоч Флінн часто сперечався з Дженсеном і Мюрреєм, він захищав їх від звинувачень у расизмі й між ними було взаємне захоплення..

Флінн вірив у расову рівність. Він виступав за відкриті наукові дебати щодо суперечливих тверджень суспільствознавства і критично ставився до придушення досліджень раси та інтелекту. Він закликав тих, хто вірить у расову рівність, використовувати переконливі докази для підтвердження своїх переконань. Флінн не вірив у існування генетичних відмінностей в інтелекті між расами; він стверджував, що на інтелект впливають фактори середовища, які співвідносяться із соціально-економічним статусом.

«Ефект Флінна» — це значне та тривале підвищення результатів тестів на інтелект, які вимірюють у багатьох частинах світу. Коли IQ-тести спочатку стандартизуються за допомогоюзразка учасників тестування, середнє значення результатів приймається за 100, а стандартне відхилення — за 15 балів IQ. Коли тести переглядають, їх знову стандартизують з використанням нового зразка учасників, що зазвичай народилися раніше, ніж перший. Знову ж таки, середній результат встановлено на 100. І коли нові випробувані складають старі тести, майже в кожному випадку їхні середні бали значно перевищують 100.

Флінн отримав міжнародне визнання за свій ефект, який став широко визнаним психологами та був задокументований у багатьох країнах розвиненого світу та кількох країнах, що розвиваються, надто швидкими та драматичними, щоб бути викликаними змінами в генах і кореляцією зі змінами навколишнього середовища, як-от модернізацією та покращенням освіти. Хоча Флінн не був першим, хто задокументував збільшення IQ або критикував тести, міжнародна дискусія та визнання цього явища викликали значну переоцінку дослідниками тестів IQ та природи людського інтелекту.

Існують численні запропоновані пояснення ефекту Флінна, а також певний скептицизм щодо його наслідків. Повідомлялося про подібні покращення для інших когнітивних функцій, як-от семантична та епізодична пам'ять. Недавні дослідження показують, що ефект Флінна міг закінчитися принаймні в кількох розвинених країнах, можливо, дозволивши національним відмінностям у балах IQ зменшитися, якщо ефект Флінна продовжиться в країнах з нижчим середнім національним IQ.

Сам Флінн разом з колегою Вільямом Діккенсом запропонував пояснення, що вказує на двосторонній причинно-наслідковий зв'язок між коефіцієнтом інтелекту та довкіллям: когнітивно складне середовище підвищує рівень інтелекту людини, а крім того, високий індивідуальний коефіцієнт підвищує ймовірність того, що індивід самостійно обере або буде відібраним до когнітивно складнішого середовищаDickens, William T., and James R. Flynn. «Heritability estimates versus large environmental effects: the IQ paradox resolved.» Psychological Review 108.2 (2001): 346..

Пізніша кар'єра Викладаючи в Отаго в 1990-х роках, Флінн став одним із засновників політичних партій NewLabour і Alliance. Він невдало балотувався як кандидат від Альянсу в Палату представників Нової Зеландії на загальних виборах у виборчому окрузі Dunedin North у 1993, 1996 election та 2005. 2008 року він виконував обов'язки прес-секретаря Альянсу з питань фінансів та оподаткування.