Ілмарі Хонканен (; — ) — фінський офіцер, учасник радянсько-фінської та Другої світової воєн, командир загону диверсантів з окремого розвідувально-диверсійного батальйону дальньої розвідки.
Біографія Народився 25 грудня 1909 року у місті Лоймаа. У 1930 році, склавши атестат зрілості, вступив до . Спочатку він вивчав природничі науки, проте пізніше у 1935 році здобув економічну освіту у бізнес-школі. З видів спорту цікавився хокеєм і бейсболом: був учасником та Фінського хокейного союзуMarttinen (toim.) 2003,9-14..
Під час радянсько-фінської війни 1939—1940 років у званні капрала служив у Гельсінкі у піхотній школі. У травні 1940 року надано військове звання фендрих. У міжвоєнний період брав участь у партизанській війніMarttinen & Tikkanen 2002, 84-85..
27 лютого 1942 року нагороджений Хрестом Маннергейма № 50 за участь у низці успішних розвідувально-диверсійних операцій Другої світової війниMarttinen & Tikkanen 2002, 85-87 :
19 липня — 25 серпня 1941 року, у районі селища Калевала (нині Карелія); 6 — 23 жовтня 1941 року, у селі Ругозеро; 4 — 7 грудня 1941 року, на Кіровській залізниці; 16 — 22 січня 1942 року, у районі міста Пудож на східному березі Онезького озера; 12 лютого 1942 року, розгром військово-польового шпиталю № 2212 у Петровському Ямі.
В останній операції лейтенант Ілмарі Хонканен очолював групу зі 100 осіб. За фінськими даними у результаті 2-годинного бою було знищено 500 радянських солдатів, 300 коней, 90 автомашин, підірвано склади з боєприпасами, продовольством й умундирування, паливні цистерни, повністю знищено 60 будівель. За радянськими даними, у результаті операції постраждав лише один ПРШ № 2212 (польовий рухомий шпиталь), убито не менше 25 осіб персоналу. Також зазнали втрат й інші радянські частини, які обороняли базу.
Втрати фінської розвідувально-диверсійної групи склали 5 осіб загиблими, 6 поранених і троє зазнали незначних травмTikkanen 2004, 17-86. Знищення бази у Петровському Ямі вважається фінами однієї з найуспішніших операцій фінської військової розвідки.
За даними російського дослідника Петра Репнікова, з посиланням на повідомлення начальника гарнізону та санітарної служби, втрати радянської сторони склали 85 осіб, з яких червоноармійців, які мали зброю — 33 особи, 28 осіб — медперсонал, 9 осіб — поранені, які перебували у шпиталі на лікуванні та ще 15 осіб — цивільне населення. Останки загиблих були перевезені до братської могили у Сегежі. За оцінкою П.Рєпнікова, з 12 лютого 1942 року ставлення до фінських військових, поранених і цивільного населення з боку радянських партизанів і частин РСЧА змінилося у гірший бік: «Жорстокість породжує жорстокість у відповідь. На наш погляд, Ілмарі Хонканен своїми необдуманими діями при плануванні й організації нападу на гарнізон Петровського Яма, яке призвели до знищення шпиталю та загибелі цивільного населення селища, породив дії радянської сторони» . Командир диверсійного загону Ілмарі Хонканен не був притягнутий до відповідальності за вбивство поранених і медперсоналу, залишився жити та працювати у Фінляндії.
Після війни 12 листопада 1944 року був звільнений у запас у званні капітана. Після свого останнього розвідувального походу, його здоров'я сильно погіршилосяMarttinen (toim.) 2003,143-144.. З січня 1945 року влаштувався працювати офісним менеджером у страхову компанію Сампо у місті ТуркуMarttinen (toim.) 2003,194..
Помер 8 жовтня 1987 року.
Виноски
Примітки
Література
Hurmerinta, Ilmari ja Viitanen, Jukka: Suomen puolesta, Mannerheim-ristin ritarit 1941—1945, Gummerus: Jyväskylä 2004 ISBN 951-20-6224-0.
Пётр Репников. Петровский Ям. Запланированная трагедия. : «АВРОРА-ДИЗАЙН», 2012. — 240 с. Тираж 1000 экз. ISBN 978-5-93768-054-5 Otto Manninen. Kiitetty ja syytelty kaukopario. Isku Petrovin laakson 1942 / Sotilasaikakauslehti #2, 2013. P. 41.
Посилання