Ментавайська мова () — одна з австронезійських мов, поширена на однойменних островах біля берегів Західної Суматри (Індонезія).
Класифікація Належить до західної гілки малайсько-полінезійських мов. Ментавайська мова глибоко не досліджувалась, але вважається, що вона споріднена з батацькими мовами та мовами інших островів, розташованих уздовж західного узбережжя Суматри.
Чисельність За даними перепису 2000 року, чисельність носіїв цієї мови становила 58 тис. осіб.
Писемність Ментавайська мова не має писемної традиції, вона не використовується в системі освіти. Разом із тим, мова перебуває в активному використанні, розвивається, складений словник, існує граматика. Використовує писемність на основі латинської графіки.
Діалекти Хоча мова, якою розмовляють на різних островах, дещо відрізняється, лінгвісти вважають, що йдеться про споріднені діалекти однієї мови. Вирізняють такі діалекти: північний сіберут, пагай, сакалаган, сауманганджа, сілабу, сімалегі, сіпора, південний сіберут, таїкаку.
Примітки
Джерела
Посилання Зразок живої ментавайської мови: by Indigenous Education Foundation — IEF