Комишува́ха — селище в Україні, адміністративний центр Комишуваської селищної громади Запорізького району Запорізької області. Населення станом на 1 січня 2022 року становило 5251 осіб. До 2016 року орган місцевого самоврядування — Комишуваська селищна рада.

Географічне розташування Селище Комишуваха розташоване за 35 км від обласного центру та 29 км від міста Оріхів, в глибокій долині, по обидва береги річки Кінська та її притоки Комишувати (від якої і походить назва населеного пункту), вище за течією на відстані 3 км розташоване село Жовтеньке, нижче за течією на відстані 4 км — село Юліївка. Через селище пролягають автошлях національного значення (Бориспіль — Запоріжжя — Маріуполь) та залізниця Запоріжжя II — Пологи, на якій знаходиться станція Фісаки, що отримала назву на честь кургану-могили козака Фісака, який височить за 3 км на північ. Площа населеного пункту — 676,5 га.

Історія

Заснування (1770) Комишуваха, як населений пункт, заснована у 1770 році під час будівництва Микитської фортеці, що належала до Дніпровської укріпленої лінії. За 4 версти від неї була заснована солдатська слобідка Павлівка (вона ж Комишуваха). Спочатку тут спорудили казарми, а потім — землянки, де мешкали майстрові та рекрутські сім'ї. Після ліквідації 1775 року Запорозької Січі в Комишувасі оселилися декілька родин запорозьких козаків.

Згодом сюди почали прибули кріпаки-втікачі та державні селяни. Вже з самого початку давалася взнаки значна нерівність майна —у бідняків були землянка та робочі руки, а багатії в свою чергу зводили добрі оселі, мали худобу й реманент. Бідне населення змушене було наймитувати в багатіїв. Хліборобство розвивалося повільно, переважало тваринництво. Жителі розводили худобу та коней, займалися різними промислами, серед яких найпоширенішим був каменотесний.

Царат (1775 - 1917) Станом на 1886 рік в селі Хитрівка Веселянської волості Мелітопольського повіту Таврійської губернії мешкало 579 осіб, налічували 82 двори, існувала лавка.

В 1890 році було відкрито Храм Архістратига Божого Михаїла.

В 1904 році в селі відкрили проміжну залізничну станцію Фісаки, названу на честь кургану-могили козака Фісака, який височить за 3 км на північ від станції. В 1905 році на станції відбувся мітинг залізничників, які гаряче підтримали революційні виступи робітників Петрограда, Москви й Олександрівська.

З моменту заснування села населення зростало; у 1859 році на території проживало 1660 осіб, а у 1899 році вже 4200 осіб. У 1913 році налічувалося 5177 жителів. Зі зростанням населення село швидко змінювалося. В центрі села в цегляних будинках жили багатії, тут же височіла церква. За цей період відкрито 15 крамниць та магазин сільськогосподарських машин.

Станом на 1912 рік в селі функціонувало 4 земські початкові школи, в яких навчалося 326 учнів.

Напередодні першої світової війни на станції Фісаки було відкрито фельдшерський пункт, там працювали фельдшер і акушерка. Вони обслуговували переважно залізничників. А селянські бідняки, як і раніше, мусила звертатися до знахарок.https://ukrssr.com.ua/zapor/orihivskiy/komishuvaha-orihivskiy-rayon-zaporizka-oblast Українська революція (1917 - 1921) 7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.

У 1919 році Хортицький полк захопив в Комишувасі штаб махновців.

Радянська доба (1922 - 1991) Через поразку Перших визвольних змагань село надовго окупували радянські загарбники. У 1921 році селу присвоєно статус селища. Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 116 жителів селища.

3 жовтня 1941 року Комишуваха була тимчасово окупована німецько-фашистськими загарбниками під час Другої світової війни. 19 вересня 1943 року звільнено від німецьких окупантів.

У березні 1945 року селище стало центром новоутвореного Комишуваського району. 30 грудня 1962 року у зв'язку з масштабними територіально-адміністративними реформами район було ліквідовано. Селище перейшло в склад Оріхівського района.

21 жовтня 1957 року селище набуло статусу селища міського типу. До селища приєднане село Хитрівка. Наприкінці 1960-х років був побудований міст, який сполучив Комишуваху та Хитрівку.

У 1959 році в селищі було відкрито навчально-виховний комплекс «Джерело», У закладі одночасно могли навчатися більше 800 учнів, утворюючи справжню велику шкільну родину.

У 1965 році в селищі відкрили спеціалізовану школу, призначену для дітей, які потребують особливих умов виховання. У школу за рішенням суду спрямовувались школярі віком від 11 до 14 років, які скоїли правопорушення.

Незалежна Україна (1991 - наші дні) З 24 серпня 1991 року селище входить до складу Незалежної України.

Поблизу селища виявлено чимало корисних копалин, які мають промислове значення. Зокрема, тут залягають великі шари залізної руди, а також марганцеві руди, буре вугілля, каоліни, білі кварцові піски, вапняки й граніти.

Навколо Комишувахи розташовано чимало курганів — свідків давнього заселення людиною придніпровських степів. Біля одного з них знайдено кам'яну сокиру-молот доби бронзи (II тисячоліття до н. е.). Збереглися руїни Микитської фортеці, яка належала до Дніпровської укріпленої лінії.

19 лютого 2015 року в селищі повалено пам'ятник Леніну.

19 травня 2016 року, відповідно з розпорядженням № 275 голови Запорізької обласної державної адміністрації, в селищі Комишуваха вулиця Жовтнева отримала нову назву — вулиця Героїчна, а вулиця Стаханівська перейменована на вулицю Козацьку.

10 серпня 2016 року утворена Комишуваська селищна громада шляхом об'єднання Комишуваської селищної ради та Димитровської, Новоіванівської, Новотавричеської, Новотроїцької, Новояковлівської, Щасливської, Яснополянської сільських рад.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Оріхівського району, селище увійшло до складу новоутвореного Запорізького району.

19 серпня 2021 року в селищі Комишуваха, за програмою «Велике будівництво», урочисто відкритий новий сучасний стадіон .

26 січня 2024 року в Україні набув чинності Закон України № 3285-IX, який передбачає дерадянізацію адміністративно-територіального устрою України, відповідно з яким зникла категорія «селище міського типу (смт)». «Міста районного/обласного значення» стають просто «містами», а смт — «селищами», відповідно з цим Комишуваха набула статусу селища.

Російське вторгнення в Україну (з 2022)

У зв'язку з початком війни, навчання в Комишувасі, як і в більшості прифронтових населених пунктів перейшло на онлайн. На початку 2025 року на місті зруйнованої середньої школи почалось будівництво нового підземного навчального закладу, яке також могло функціонувати як протирадіаційне укриття та бомбосховище. Вже восени було завершено будівництво підземної школи, 10 жовтня 2025 року відбулось відкриття навчального закладу.

10 квітня 2026 року британський політичний та громадський діяч Борис Джонсон вперше відвідав прифронтове селище Комишуваху та побував на передовій, зокрема він відвідав підрозділи 65-ї бригади на Запорізькому напрямку.

Також у квітні в селищі було закрито єдине відділення Нової пошти, яке протягом двох років лишалося важливим логістичним пунктом для місцевих жителів.

9 червня 2026 року було оголошено примусову евакуацію дітей з селища Комишуваха. Евакуація мала бути проведена протягом 30 діб з дати видання наказу.

Економіка В селищі Комишуваха розташовані: поштове відділення — ЗДУДППЗ ЦПЗ № 5 (Запорізька дирекція управління державного поштового підприємства зв'язку Центр поштового зв'язку № 5), ТОВ «Укртелеком», СУ-22, ТОВ «Фісаківський елеватор», Виробниче підприємство «Дніпропроменерго» (виробництво гофрокартону), ТОВ «Проліс» (виробництво алюмінієвої побутової продукції), ТОВ «Запорізький експериментальний завод транспортних засобів», залізнична станція Фісаки Запорізької дирекції Придніпровської залізниці, 2 підприємства сільськогосподарського виробництва, 16 фермерських господарств, 48 підприємств торгівлі, 12 підприємств обслуговування населення.

Навчальні заклади У селищі Комишуваха дві школи: Комишуваська ЗОШ I—III ст. — навчається 515 учнів, з них 38 першокласників, працює 40 вчителів та Комишуваська загальноосвітня школа соціальної реабілітації I—II ст. Міністерства освіти і науки України — 17 вихованців, працює 66 осіб; КЗ «Комишуваська дитяча музична школа»: відвідує 45 дітей, працює 7 вчителів; Комишуваський комунальний дошкільний навчальний заклад «Казка» — 160 дітей з двох до шести років, діє 7 груп, працює 33 осіб; Комишуваський Будинок дитячої творчості — відвідує 386 дітей, діє 35 гуртків, працює 19 осіб.

Об'єкти соціальної сфери В селищі розташовані: Комунальний заклад «Комишуваська номерна лікарня» — працює 98 осіб; Оріхівська державна лікарня ветеринарної медицини має 15 працівників; Комишуваський будинок культури має 3 працівників. В селищі діє дві бібліотеки.

Населення Станом на 1 січня 2011 року в селищі налічувалося 1962 домогосподарств.

Чисельність +Зміна чисельності містечка Комишуваха18591899191319591970197919891 660 4 200 5 177 5 528 5 560 6 757 6 5302001200320042005200620072008 5 433 5 399 5 369 5 323 5 318 5 324 5 3302009201020112012201320142015 5 353 5 353 5 406 5 381 5 374 5 376 5 3682016201720182019202020212022 5 350 5 322 5 308 5 269 5 221 5 211 5 251

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКіл-тьЧасткаукраїнська497991,32 %російська4508,25 %білоруська50,09 %румунська20,04 %болгарська20,04 %інші не визначилися140,26 %Усього5452100%

Пам'ятки Земська школа кінця XIX — початку XX століття. Микитинська фортеця Дніпровської лінії 1770-х років (за 4 км на схід від селища). Торгові лавки XIX століття. На південний захід від селища розташований ландшафтний заказник місцевого значення Балка Широка.

Релігія Храм Архістратига Архангела Михаїла Свято-Єлисаветинський жіночий монастир

Громади-партнери Гоща, Україна (2025) Петропавлівська Борщагівка, Україна (2025).

Відомі особи Уродженці селища: Авраменко Олександр Миколайович — український педагог, теле- та радіоведучий. Гінсбург Софія Михайлівна (1863—1891) — російська революціонерка-народниця. Година Андрій Анатолійович (2003—2024) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, загинув 26 квітня 2024 року в бою під Стельмахівкою. Грушецький Іван Самійлович — Голова Президії Верховної Ради УРСР. Мар'єнко Сергій Вікторович (1978—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Сухови́й Сергі́й Іва́нович (6 серпня 1978 — 12 серпня 2014) — боєць Добровольчого українського корпусу, учасник російсько-української війни. Сущевський Андрій Вікторович (1978—2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, загинув у бою під селищем Калинове Алчевського району Луганської області. Чечель Людмила Василівна ( 1956) — українська журналістка і письменниця.

Галерея

Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Запорізька область)

Примітки

Джерела (на основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 765 с.)