Tim Hortons

Tim Hortons Inc., відомий як Tim's, Timmie Horton's або Timmie's, — канадська багатонаціональна мережа кав'ярень і ресторанів. Tim Hortons, головний офіс якого розташований в Торонто, пропонує каву, пончики та інші фаст-фуд страви. Це найбільша в Канаді мережа ресторанів швидкого харчування з 5352 ресторанами в 15 країнах, станом на 30 червня 2022 р.

Компанія була заснована в 1964 році в Гамільтоні, Онтаріо, канадським хокеїстом Тімом Гортоном (1930—1974) і Джимом Шарадом (1934—2009), після першої спроби у гамбургерних ресторанах. У 1967 році Гортон уклав партнерську угоду з інвестором Роном Джойсом, який після смерті Гортона у 1974 році взяв на себе керівництво операціями. Джойс розширив мережу до багатомільярдного франчайзингу. Шарад покинув організацію в 1966 році, але ненадовго повернувся в 1970 році та з 1993 по 1996 роки.

26 серпня 2014 року Burger King погодився придбати Tim Hortons за 11,4 мільярдів доларів США. 15 грудня 2014 року обидві мережі стали дочірніми компаніями холдингової компанії Restaurant Brands International, що базується в Торонто, більшою частиною якої володіє бразильська інвестиційна компанія 3G Capital.

Історія

1964—1989: Тім Гортон і Рон Джойс

Бізнес був заснований Тімом Гортоном, який грав у Національній хокейній лізі з 1949 року до своєї смерті в автокатастрофі в 1974 році.Cormack, Patricia, "True Stories' of Canada Tim Hortons and the Branding of National Identity, " Cultural Sociology 2, no. 3 (2008): 371 Перший ресторан Тіма Гортона розташовувався у Норт-Беї, Онтаріо, і продавав гамбургери. Перший магазин пончиків мережі відкрився 17 травня 1964 року в Гамільтоні, Онтаріо під назвою Tim Horton Donuts. Пізніше назва була скорочена до «Tim Horton's», а потім змінена на «Tim Hortons» без присвійного апострофа.

Незабаром після відкриття магазину, Гортон познайомився з Роном Джойсом, колишнім поліцейським з Гамільтону. У 1965 році Джойс взяв на себе управління новоствореним магазином Tim Horton Donut Shop за адресою 65 Ottawa St N. У 1967 році, після відкриття ще двох магазинів, Джойс і Гортон стали повноцінними партнерами. Після смерті Гортона в 1974 році, Джойс викупив акції сім'ї Гортон за 1 мільйон доларів і став єдиним власником існуючої мережі з 40 закладів, швидко та агресивно розширюючи мережу як географічно, так і у виборі продуктів. 500-й заклад відкрито у 1991 році.

Агресивне розширення бізнесу Тіма Гортона, здійснене Роном Джойсом, призвело до значних змін на ринку кав'ярень та ресторанів з пончиками в Канаді. Багато незалежних магазинів з пончиками та невеликих мереж були змушені закрити діяльність, водночас кількість магазинів з пончиками на кожну особу в Канаді перевищила показники всіх інших країн.

Партнерство Гортонів і Джойсів продовжилося завдяки шлюбу сина Джойса, Рона Джойса-молодшого, та найстаршої дочки Гортона, Джері-Лінн Гортон-Джойс, які були спільними власниками франшизи Tim Hortons у Кобургу, Онтаріо, до 2023 року, коли ця пара вийшла на пенсію після 37 років роботи.

1990—2002: Зміна назви та ріст

Спочатку компанія була зареєстрована як Tim Donut Limited. До 1990-х років назва компанії змінилася на The TDL Group Ltd. Це була спроба компанії диверсифікувати бізнес, зняти основний акцент з пончиків і продовжити розширення меню, орієнтуючись на розширення смакових уподобань споживачів.

У деяких старих місцях зберігаються вивіски з назвою компанії, включаючи присвійний апостроф, незважаючи на те, що офіційний стиль назви компанії був Tim Hortons без апострофа протягом щонайменше десяти років. Компанія видалила апостроф після того, як деякі витлумачили знаки з апострофом як порушення законів про мовні знаки провінції Квебек у 1993 році. Вилучення апострофа дозволило компанії мати єдиний зовнішній знак по всій Канаді.

Незважаючи на те, що в деяких закладах Квебеку є двомовні дошки з меню, рішення про представлення обох офіційних мов Канади залишається на розсуд окремих власників франшизи. У деяких закладах Квебеку є дошки з меню лише французькою мовою. Корпорація TDL Group наполегливо рекомендує всім ресторанам Квебеку розміщувати дошки з меню англійською та французькою мовами відповідно до стандартів, які встановлюються Квебекським офісом французької мови.

Злиття з Wendy's

У 1992 році власник усіх ресторанів Tim Hortons і Wendy's на Острові Принца Едварда, Деніел П. Мерфі, вирішив відкрити нові франшизні точки обох брендів в одній будівлі в місті Монтегю. Мерфі запросив Джойса та голову Wendy's Дейва Томаса на урочисте відкриття «комбінованого закладу», де двоє виконавчих директорів зустрілися вперше. Успіх Мерфі в поєднанні кави та пончиків з швидким харчуванням Wendy's призвів до придбання і злиття TDL Group з Wendy's International, Inc., американською компанією, 8 серпня 1995 року, що тривало до 2009 року.

Продаж був широко обговорюваним у ЗМІ. У 1995 році газета «Toronto Star» опублікувала колонку, в якій розмірковувалося про те, що Tim Hortons «продається» Wendy's з «відтінком видовищного переходу ще одної великої канадської ікони… під вплив американського бургерного жиру».

2002—2006: відновлення незалежності Франшизи Tim Hortons швидко поширювалися і врешті випередили McDonald's як найбільший канадський оператор громадського харчування. До 2005 року компанія відкрила вдвічі більше канадських торгових точок, ніж McDonald's, а загальний обсяг продажів також перевищив продажі McDonald's в Канаді станом на 2002 рік. У 2005 році на мережу припадало 22,6 % усіх доходів індустрії швидкого харчування в Канаді.

Під тиском від основних інвесторів Пітера Мея та Нельсона Пельца наприкінці 2005 року Wendy's оголосила про намір продати від 15 % до 18 % операцій Tim Hortons у рамках первинного публічного розміщення, яке було завершено 24 березня 2006 року, і в подальшому повідомили, що до кінця 2006 року вони розділять решту акцій серед акціонерів. Wendy's відзначили посилення конкуренції між двома мережами та зростання самодостатності Tim Hortons як причини свого рішення, але на компанію чинили тиск акціонери, щоб зробити такий крок через силу та прибутковість бренду Tim Hortons.

Акції компанії почали торгуватися 24 березня 2006 року з початковим публічним розміщенням акцій по ціні 27 канадських доларів за акцію, зібравши понад 700 млн доларів у перший день торгів. 24 вересня Wendy's розподілила залишок своїх акцій у Tim Hortons серед своїх акціонерів, передавши їм 82 %.Toronto Star, September 29, 2007. Того ж дня Tim Hortons було додано до основного показника канадського фондового ринку S&P/TSX Composite Index, а також до S&P/TSX 60.

На березень 2006 року Tim Hortons контролював 76 % канадського ринку випічки (виходячи з кількості обслуговуваних клієнтів) і займав 62 % канадського ринку кави (порівняно зі Starbucks, що займає другу позицію, з 7 %).

2007—2013: Повернення 29 червня 2009 року компанія Tim Hortons Inc. оголосила, що, за умови схвалення акціонерами, операції мережі будуть переорганізовані під нову публічну компанію, також названу «Tim Hortons Incorporated», зареєстровану відповідно до Закону про бізнес-корпорації Канади. Зміна проводилась переважно з податкових причин. 28 вересня 2009 року Tim Hortons Inc. оголосила про завершення реорганізації своєї корпоративної структури з метою перетворення на канадську публічну компанію.

У листопаді 2010 року Tim Hortons поширив прийом дебетової платіжної системи Interac на більшість своїх магазинів. Компанія раніше почала приймати платежі Interac у своїх закладах на заході Канади у 2003 році, а пізніше, у 2007 році, впровадила можливість оплати за допомогою карток MasterCard та MasterCard PayPass у більшості своїх закладів. Компанія часто зазначала, що затримка у впровадженні ширшого прийому електронних платежів пов'язана з бажанням «забезпечити швидкість обслуговування». У 2012 році Tim Hortons почав приймати карти Visa, а в 2013 році — карти American Express.

Наприкінці 2013 року у Tim Hortons було «4 350 кав'ярень по всьому світу, з яких 3 500 знаходилися в Канаді, 817 — у США і 33 — в країнах Перської затоки. Компанія, зареєстрована на фондовій біржі Торонто, зафіксувала дохід у розмірі 794 мільйонів доларів та чистий прибуток у розмірі 111 мільйонів доларів у третьому кварталі».

2014: Злиття з Burger King 24 серпня 2014 року американська мережа фаст-фудів Burger King оголосила, що веде переговори про злиття з Tim Hortons Inc. Запропоноване злиття вартістю 18 мільярдів доларів передбачало фінансову реструктуризацію з перенесенням штаб-квартири в Канаду, створення нової холдингової компанії, мажоритарним капіталом якої стане нова холдингова компанія 3G Capital, а решта акцій компанії належатиме нинішнім акціонерам Burger King і Tim Hortons. Представник Tim Hortons заявив, що запропоноване злиття дозволить Tim Hortons використовувати ресурси Burger King для міжнародного зростання, і після злиття обидві мережі будуть зберігати окремі операції. Новина про пропозицію спричинила зростання акцій Tim Hortons на 28 відсотків.

25 серпня 2014 року Burger King офіційно підтвердив свій намір придбати Tim Hortons Inc. в рамках угоди на загальну суму 11,4 млрд доларів США. 3G Capital запропонувала придбати компанію за 65,50 доларів за акцію, а існуючі акціонери отримають 65,50 доларів готівкою та 0,8025 акцій нової холдингової компанії. Також були доступні варіанти оплати повністю готівкою ($88,50 за акцію) або повністю акціями (3,0879 акції за акцію). Згідно з угодою, 3G Capital (яка володіла 71 % акцій Burger King) отримає 51 % акцій нової компанії, акціонери Tim Hortons — 22 %, а акціонери Burger King — 27 %. Штаб-квартира нової компанії знаходилася б у місті Оквілл, а акції компанії були б зареєстровані на Торонтській фондовій біржі і Нью-йоркській фондовій біржі. Згідно з угодою, генеральний директор Burger King Даніель Шварц став генеральним директором компанії, а генеральний директор Tim Hortons Марк Кейра став заступником голови і директором. Burger King продовжував працювати зі своєї штаб-квартири в Маямі. Було оголошено, що угода створить третю за величиною компанію ресторанів швидкого харчування у світі. 28 жовтня 2014 року угода була схвалена Бюро з питань конкуренції Канади, але її ще мало схвалити Міністерство промисловості Канади. Бюро постановило, що угода «навряд чи призведе до суттєвого зниження або запобігання конкуренції».

Колишній генеральний виконавчий директор Марк Каїра запевнив про недоторканість бренду Tim Hortons після придбання, заявивши, що придбання «дозволить нам швидше та ефективніше розширювати популярний канадський бренд Tim Hortons на нові ринки». 30 жовтня 2014 року різні ЗМІ опублікували результати дослідження Канадського центру політичних альтернатив, яке вказувало на те, що запропоноване придбання Burger King компанії Tim Hortons «могло мати переважно негативні наслідки для канадців». У цьому дослідженні аналізувалася приватна компанія-власник Burger King, 3G Capital, а також минулі придбання компаній, таких як Burger King, Heinz і Anheuser-Busch, і заявлялося, що вона має «30-річну історію агресивного скорочення витрат, що може негативно вплинути на співробітників Tim Hortons, малі бізнеси, канадських платникsів податків та споживачів».

Угода була схвалена міністром промисловості Джеймсом Муром (від правлячої Консервативної партії Канади) 4 грудня 2014 року: дві компанії погодилися на умови Мура, які передбачали, що мережі Burger King і Tim Hortons зберігатимуть окремі операції і не об'єднуватимуться в одних приміщеннях, зберігатимуть «значні рівні зайнятості» в головному офісі в Оквіллі і забезпечать, щоб канадці становили принаймні 50 % складу ради директорів Tim Hortons. Акціонери Tim Hortons схвалили злиття 9 грудня 2014 року; обидві мережі об'єдналися під новою материнською компанією Restaurant Brands International (RBI), яка розпочала торгуватися 15 грудня 2014 року. Згідно з CBC News, «незрозуміло, як уряд буде забпезпечувати виконання умов [Мура]».

2015–дотепер