Друге Велике Переселення — у контексті історії Сполучених Штатів 20-го століття було міграцією понад 5 мільйонів афроамериканців з Півдня на Північний Схід, Середній Захід і Захід. Почалося в 1940 році, через Другу світову війну, і тривало до 1970 року Воно було набагато більшим і мало інший характер, ніж перше Велике переселення (1916–1940), коли мігранти були переважно сільськими фермерами з Півдня і прибували лише на північний схід і середній захід.

Під час Другої Великої міграції не лише Північний Схід і Середній Захід продовжували бути пунктом призначення понад 5 мільйонів афроамериканців, але також і Захід, де такі міста, як Лос-Анджелес, Окленд, Фенікс, Портленд і Сіетл, пропонували кваліфіковану роботу. оборонна промисловість. Більшість цих мігрантів вже були міськими робітниками, які прибули з міст Півдня. Крім того, у деяких частинах країни афроамериканці все ще зазнавали дискримінації, і багато хто намагався цього уникнути.

Міське поселення Порівняно з більш сільськими мігрантами періоду 1910–1940 років, багато афроамериканців на Півдні вже жили в містах і мали навички міської роботи до того, як вони переїхали. Вони переїхали, щоб отримати роботу в промислових містах, що розвивалися на півночі та заході, включаючи оборонну промисловість під час Другої світової війни. Робітники, які були обмежені відокремленими, низькокваліфікованими роботами в деяких містах, змогли отримати висококваліфіковану, добре оплачувану роботу на верфях Каліфорнії, Орегона та Вашингтона.

До кінця Другої Великої міграції афроамериканці перетворилися на високоурбанізоване населення. Понад 80% мешкали в містах, це більше, ніж серед решти американського суспільства. 53% залишилися на півдні Сполучених Штатів, тоді як 40% проживали в північно-східних і північно-центральних штатах і 7% на заході.

Причини Як і учасники Великого переселення народів, учасники Другого Великого переселення були мотивовані переїхати з економічних причин. Економічні позбавлення, яких зазнали південні афроамериканці до Великого переселення народів, добре задокументовані. Плантаційне землеробство, таке як землеробство, обмежувало афроамериканців залучати та працювати «сільськогосподарськими сходами». Сільськогосподарська драбина була системою, у якій статус працівника визначав його становище, а не те, наскільки він кваліфікований чи цінний. Через сегрегацію афроамериканських чоловіків залучали до сільськогосподарських робіт, а жінок до домашнього обслуговування. Ці умови практично не змінилися з перших десятиліть двадцятого століття, що стало потужним стимулом для афроамериканських жителів півдня покинути країну та шукати можливості деінде.

У 1930-х і 1940-х роках впровадження механічних збирачів бавовни та інших форм механізації сільського господарства зменшило попит на польову робочу силу в південному сільському господарстві, що змусило багатьох афроамериканців шукати нову роботу в містах. Міграція з Півдня на північ і захід була способом покращити їхній економічний стан. Друга світова війна призвела до нестачі робочої сили через те, що мільйони людей були зараховані або призвані на дійсну військову службу. У результаті роботодавці з півночі та заходу почали вербувати чорних і білих з півдня, щоб не відставати від вимог нації щодо військових зусиль. Такі соціальні чинники, як освітні можливості, політичне позбавлення прав і расове насильство, також спонукали до міграції.

Міська просторова сегрегація Швидка мобілізація ресурсів і зброї під час Другої світової війни спонукала багатьох афроамериканців мігрувати до північних і західних міст у пошуках роботи в бурхливій промисловості боєприпасів. У той час як північні чорношкірі громади, такі як Чикаго та Нью-Йорк, були вже добре сформованими з першого Великого переселення, переселення на Захід було новим напрямком для мігрантів у таких місцях, як район затоки Сан-Франциско, Лос-Анджелес, Портленд, Фенікс, і район Пьюджет-Саунд у Вашингтоні. Коли вони прибули, вони зіткнулися з різними факторами, які відокремлювали нові спільноти мігрантів від білих. Ця міська просторова сегрегація призвела до створення расово однорідних територій у містах, які спостерігали велику кількість афроамериканської міграції. За підрахунками, у 1960 році менш як 1% із 461 000 темношкірих мешканців Лос-Анджелеса проживали в громадах без чорної більшості, що призвело до фактичної сегрегації.

Статистика +Чорношкірі як a % населення за регіонами США (1900–1970) Регіон 1900 рік 1910 рік 1920 рік 1930 рік 1940 рік 1950 рік 1960 рік 1970 рік Північний схід 1,8% 1,9% 2,3% 3,3% 3,8% 5,1% 6,8% 8,8% Середній Захід 1,9% 1,8% 2,3% 3,3% 3,5% 5,0% 6,7% 8,1% Захід 0,7% 0,7% 0,9% 1,0% 1,2% 2,9% 3,9% 4,9% Південь 32,3% 29,8% 26,9% 24,7% 23,8% 21,7% 20,6% 19,0%

Дивись також

Чорний пояс на півдні Америки Велике переселення народів (афроамериканців)

Примітки

Подальше читання

Арнесен, Ерік. Чорний протест і велике переселення: Коротка історія з документами (2002). Грегорі, Джеймс. Південна діаспора: як Велике переселення чорних і білих південців змінило Америку. (Видавництво Університету Північної Кароліни, 2005). Гроссман, Джеймс Р. Земля надії: Чикаго, чорношкірі жителі півдня та велике переселення (1991). Леманн, Ніколас. Земля обітована: Велике чорношкіре переселення і як воно змінило Америку (1991) Райх, ред. Стівена А. The Great Black Migration: A Historical Encyclopedia of the American Mosaic (2014), однотомна скорочена версія комплекту з трьох томів 2006 року; Тематичні записи плюс першоджерела Сернетт, Мілтон. На шляху до землі обітованої: релігія афроамериканців і велике переселення (1997). Вілкерсон, Ізабель. Тепло інших сонць: Епічна історія Великого переселення Америки (Random House, 2010) 640 стор.; на основі понад 1000 інтерв'ю;