Володимир Олександрович Ма́зур (12 лютого 1940, Рибниця — 25 червня 2025) — український театральний режисер, сценарист. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1988 року; дипломант Міжнародного фестивалю телевізійних фільмів «Відкрий Україну» 2009 року; лауреат премії Національної спілки театральних діячів України імені Миколи Садовського за 2010 рік.

Біографія Народивсям 12 лютого 1940 року в місті Рибниці (нині Молдова). З 1958 року працював у театрах Молдавії, України, Таджикистану, РРФСР. 1969 року закінчив Вище театральне училище імені Бориса Щукіна у Москві, де навчався у Бориса Захави, Олександра Поламишева.

Протягом 1972—1984 років працював режисером, головним режисером у Дніпропетровському російському драматичному театрі імені Максима Горь­кого; у 1984—1988 роках обіймав посаду головного режисера Дніпропетровського театру юного глядача; у 1988—1998 роках знову працював у Дніпропетровському російському драматичному театрі імені Максима Горь­кого; у 1998—2013 роках — директор, художній керівник Дніпропетровського українського молодіжного театру.

Творчість Поставив вистави

«Материнське поле» Чингіза Айтматова (1966, інсценізація); «Похідний марш» Олександра Галича (1968); «Чайка» Антона Чехова (1970); «На всякого мудреця доволі простоти» Олександра Остров­ського (1971); «Скляний звіринець» Теннессі Вільямса (1971); «Тригрошова опера» Бертольта Брехта (1971); «Цигани» Олександра Пушкіна (1973, інсценізація); «Комедія помилок» Вільяма Шекспіра (1974); «Іменем землі та сонця» Йона Друце (1979); «Клоп» Володимира Мая­ков­сь­кого (1979); «Характери» Василя Шук­­шина (1980); «Реві­зор» Миколи Гоголя (1982); «І більш за вік триває день» Чингіза Айтматова (1983, інсценізація); «Майстер і Маргарита» за Михайлом Булгаковим (1985, інсценізація); «А завтра була вій­на» за Борисом Васильєвим (1986); «На дні» Максима Горького (1988); «97» Миколи Куліша (1988); «Сцени з подружнього життя» Інгмара Бергмана (1989); «Квітень у новорічну ніч» Г. Кунцева (1999); «Собор» за Олесем Гончаром (2001); «Філуме­на Мар­турано» Едуардо де Філіппо (2002); «Овечка (Я шукала того, кого покохала душа моя…)» Надії Птушкіної (2003); «№ 13, або Шалена ніч» Рея Куні (2005); «Мойсей» Івана Франка (2007, інсценізація); «Одержима» Лесі Укра­їнки (2011); «Моя любов Електра» Ласло Дюрко (2012); «Будь­те здорові!» П'єра Шено (2013); «Про­щання на біс» Пітера Квілтера (2015). </div> Оформив виставу «Принижені та скривджені» за Федором Достоєвським (1982). Написав кіносценарій до фільму про Олеся Гончара «Велетень степів» (Дніпропетровськ, 2008). Автор статей про театральних діячів Дніпра у Енциклопедії сучасної УкраїниВ. О. Мазур. Авторський внесок. / Енциклопедія сучасної України..

Примітки

Література