Митрополит Григорій (у миру Георгій Петрович Постніков; 1 листопада 1784, село Михайлівське, Нікітський повіт, Московська губернія - 17 червня 1860, Санкт-Петербург) — єпископ Російської православної церкви; митрополит Новгородський, Санкт-Петербурзький, Естляндський і Фінляндський (1856-1860), першоприсутній член Святійшого синоду. Проповідник, богослов; дослідник і борець зі старообрядництвом. Основоположник церковної періодичної преси в Росії.

Біографія Народився в сім'ї диякона. Початкову освіту здобув у Перервінській та Троїцькій семінаріях; потім закінчив Петербурзьку духовну академію. 13 серпня 1814 року удостоєний звання магістра і 17 серпня став бакалавром академії. Був улюбленим учнем єпископа Філарета (Дроздова).

25 серпня 1814 року пострижений в чернецтво; 27 серпня висвячений на ієродиякона; 28 серпня — у ієромонаха.

19 березня 1816 року призначений інспектором Санкт-Петербурзької академії; в тому ж році — віце-президентом Російського біблійного товариства. Брав участь у перекладі Святого Письма на російську мову. Першим почав викладати богослов'я російською мовою.

18 липня 1817 року удостоєний ступеня доктора богослов'я і 29 липня того ж року возведений у сан архімандрита і призначений настоятелем Іосифо-Волоколамського монастиря.

Із 1 жовтня 1817 року екстраординарний професор Петербурзької академії; з 2 травня 1819 року — ректор академії й ординарний професор. За його пропозицією Синод ухвалив рішення про початок видання в 1821 році журналу «Христианское Чтеніе» — першого російського друкованого церковно-богословського органу.

11 червня 1820 року обраний членом Російської академії.

Із 21 серпня 1821 року член комісії духовних училищ.

7 травня 1822 року хіротонізований на єпископа Ревельського, вікарій Санкт-Петербурзької єпархії; настоятель Сергієвої пустелі.

Із 4 січня 1826 року єпископ Калузький і Боровський; з 3 березня 1828 року архієпископ Рязанський і Зарайський; з 28 липня 1829 року архієпископ Тверський і Кашинський. Із 2 березня 1829 року член Святійшого синоду.

Із 1 березня 1848 року архієпископ Казанський і Свиязький. За його ініціативою в 1855 році у Казані почав виходити журнал «Православный собеседник», що ставив завдання боротьби з розколом. За вісім років перебування на Казанській кафедрі провів в єпархії в цілому не більше трьох років, здебільшого перебував у столиці, виконуючи обов'язки синодального членаСм. «Григорий (Постников Григорий Петрович) архиепископ Казанский и Свияжский с 1 марта 1848 года, митрополит с 26 августа 1856 года по 1 октября 1856 года.» сайт КДС.

Найвищим рескриптом, даним в Москві 26 серпня 1856 року Олександром II«Московскія Вѣдомости». 16 октября 1856, № 124, стр. 1089., був возведений у сан митрополита.

Рескриптом від 1 жовтня 1856 року призначений на Петербурзьку кафедру.

30 травня 1858 року освятив Ісаакіївський собор у Петербурзі.

Помер 17 червня 1860 року після тритижневої хвороби. Похований в Олександро-Невській лаврі у Свято-Духовій церкві під вівтарем. Згодом у 1935—1937 рр. поховання було втрачено, як і багато інших.

Праці Попечение о спасении души. М., 1908. Беседа о лжесвидетельстве. СПб, 1834. Ходи в Дом Божий с особенным удовольствием. СПб, 1843. Беседы с духовенством Казанской епархии. СПб, 1855. Заметки на историю Шрекка (Д. К. Д. Уч. № 5654). Слово при вступлении в Калуж. епархию, 1855. День святой жизни, или ответ на вопросы: как мне жить свято?. СПб, 1856. День святой жизни. Москва, 1911 Пять писем еп. Иеремии (Соловьеву) (Рукопись ак. библ. № А 11/313). Сокращение Герминевтики. (СПб дух. акад., 1819). Богословия догматическая (на латин. яз.). СПб дух. акад., 1819. Богословское учение о должностях. СПб дух. акад., 1819. Богословия полемическая. СПб дух. акад., 1819. Основания христианства. СПб дух. акад., 1819. Истолкование некоторых частей Св. Писания (по словам прот. Певницкого). Русская старина, 1905, август, с. 321. Записки по истории раскола (рукопись). Казан. акад. Commentatio de prophetis in genere (докторская диссертация), 1817. Слово в неделю св. Пасхи, говоренное в Александро-Невской Лавре. СПб, 1917. Слово при открытии мощей свя. Митрофана Воронежского. СПб, 1832. Истинно-древняя, истинно-православная Христова Церковь. СПб, 1854. Слова и беседы на все воскресные и праздничные дни в году с присовокуплением слов и бесед на некоторые особенные случаи. Казань, 1849—1850 гг. Житие святителей чудотворцев Гурия, архиеп. Казанского и Варсонофия, еп. Тверского. СПб, 1853. Письмо преосвященного Григория архиепископа Тверского (впоследствии митрополита Новгородского) к Филарету, митрополиту Московскому, о чтении Священного Писания. М., 1861. Христианские изыскания в Азии (перевод с англ.). Киев. старина, 1893, № 11, с. 205. О Боге едином и о св. Троице. Христ. чтен., ч. VI, с. 50, 64, 166, 176, 183, 213. Вечерние мысли (стихотворение). Библиограф, 1885, № 3, с. 51.

Примітки

Література Юкина Е. Митрополит Санкт-Петербургский и Новгородский Григорий (Постников) // Путь Православия. 1994. — № 3. — С. 118—134.

Посилання Григорій (Постніков) Григорій Постніков