Джон Хаглінгс Джексон, ФРС (4 квітня 1835 — 7 жовтня 1911) — англійський невролог. Найбільш відомий своїми дослідженнями епілепсії та як співзасновник журналу Brain. Був членом Лондонського Королівського Товариства.

Біографія Він народився в Провіденс-Грін, , поблизу Гаррогіта, Йоркшир, як молодший син Семюеля Джексона, пивовара та йомена, який володів і обробляв свою землю, і Сари Джексон (уроджена Хьюлінгс), доньки валлійського збирача доходів. Його мати померла трохи більше ніж через рік після його народження. Мав трьох братів і сестру; його брати емігрували до Нової Зеландії, а сестра вийшла заміж за лікаря. Він здобув освіту в Тадкастері, графство Йоркшир, і в Нейлсворті, графство Глостершир, перш ніж відвідати Йоркську медичну та хірургічну школу. Отримавши кваліфікацію в в 1856 році, він став домашнім лікарем в .

У 1859 році він повернувся до Лондона, щоб працювати в Metropolitan Free Hospital і . У 1862 році він був призначений помічником лікаря, пізніше (1869) лікарем у Національній лікарні паралічу та епілепсії, розташованій на (нині Національна лікарня неврології та нейрохірургії), а також лікарем (1874) у Лондонській (Королівській) лікарні. У цей період він зарекомендував себе як невролог. У 1878 році він був обраний членом Королівського товариства.

Джексон помер у Лондоні 7 жовтня 1911 року і був похований на західній стороні Хайгейтського кладовища. Він був атеїстом.Siegman, Aron Wolfe., and Stanley Feldstein. Nonverbal Behavior and Communication. Hillsdale, NJ: L. Erlbaum Associates, 1978. Print. На його честь названо будівлю при Йоркському університеті.

Наука та дослідження

Джексон був новаторським мислителем, і плідним і чітким, хоча іноді і повторюваним, письменником. Незважаючи на те, що коло його інтересів був широким, його найбільше запам'ятали за його фундаментальний внесок у діагностику та розуміння епілепсії в усіх її формах і складностях. Його ім'я пов'язане з епонімом характерного «маршу» (The Jacksonian March) симптомів фокальних моторних нападів і так званого «сонного стану» психомоторних нападів скроневої частки. Його роботи про останній різновид епілепсії рідко були кращими в описових клінічних деталях або в аналізі зв'язку психомоторної епілепсії з різними моделями патологічного автоматизму та іншими психічними та поведінковими розладами.

Джексон також досліджував афазію, зазначивши, що деякі діти з афазією вміли співати, навіть якщо вони втратили здатність до звичайної мови. Він також досліджував, які типи втрати мови були виявлені у пацієнтів з ушкодженням лівого мозку, включаючи усталені фрази, такі як «До побачення» та «О, дорогий»Hughlings Jackson, J. (1874a/1932). On the nature of the duality of the brain. In J. Taylor (Ed.), Selected writings of John Hughlings Jackson (Vol. 2, pp. 129—145). London, United Kingdom: Hodder & Stoughton.Hughlings Jackson, J. (1874b/1932). On affections of speech from disease of the brain. In J. Taylor (Ed.), Selected writings of John Hughlings Jackson (Vol. 2, pp. 155—204). London, United Kingdom: Hodder & Stoughton..

У молодості Джексон цікавився концептуальними питаннями, і вважається, що в 1859 році він обмірковував ідею відмовитися від медицини заради філософії.James Taylor, 'Jackson, John Hughlings (1835—1911)', rev. Walton of Detchant, Oxford Dictionary of National Biography, Oxford University Press, 2004 Таким чином, важлива частина його роботи стосувалася еволюційної організації нервової системи, для якої він запропонував три рівні: нижчий, середній і вищий. На найнижчому рівні рухи мали бути представлені в найменш складній формі; такі центри знаходяться в довгастому і спинному мозку. Середній рівень складається з так званої моторної зони кори, а найвищі моторні рівні знаходяться в префронтальній зоні.

Вищі центри гальмували нижчі, і, отже, пошкодження в них викликали «негативні» симптоми (через відсутність функції). «Позитивні» симптоми були викликані функціональним звільненням нижніх центрів. Цей процес Джексон назвав «розчиненням», термін, який він запозичив у Герберта Спенсера. Розрізнення «позитивне-негативне» він узяв у сера Джона Рейнольдса.

Континентальні психіатри та психологи (наприклад, Теодюль Рібо, П'єр Жане, Зигмунд Фрейд, Анрі Ей) зазнали більшого впливу теоретичних ідей Джексона, ніж їхні британські колегиBerrios G. E. (1977) Henri Ey, Jackson et les idées obsédantes. L'Evolution Psychiatrique 42: 685—699. У 1980-х роках було введено розрізнення «позитивно-негативно» щодо симптомів шизофренії.

Він був одним із небагатьох лікарів, які читали (1869), (1884) і (1890) у . Він також виголосив Мисливську промову 1872 року до (імені ).

Методологія Джексон не міг використовувати сучасну складну технологію нейродослідження (вона не була винайдена), а мав покладатися на власні сили клінічного спостереження, дедуктивну логіку та дані розтину. Деякі з його видатних наступників у галузі британської неврології критично ставилися до багатьох його теорій і концепцій; але, як зауважив сер про свою роботу в 1943 році, «… коли все, що застаріло або не має значення, відкидається, залишається багатий скарб фізіологічного розуміння, який ми не можемо дозволити собі ігнорувати».

У свому дослідженні моторної кори посилається виключно на Хьюлінгса Джексона для початкового відкриття (хоча без доказів) мозку як джерела неврологічної моторної сигналізації.

Внески Разом зі своїми друзями сером Девідом Феррієром і сером , двома видатними нейропсихіатрами свого часу, Джексон був одним із засновників важливого журналу Brain, який був присвячений взаємодії між експериментальною та клінічною неврологією (публікується й сьогодні — один з найавторитетніших журналів в сфері нейронаук та неврології). Його перший номер вийшов у 1878 році.

У 1892 році Джексон був одним із членів-засновників Національного товариства працевлаштування хворих на епілепсію (нині Національне товариство епілепсії), разом із сером Вільямом Гауерсом і сером Девідом Феррієром.

Олівер Сакс неодноразово цитував Джексона як джерело натхнення у своїй неврологічній роботі.

Примітки

Посилання

Біографія 100 років Brain Journal Фото з Британської енциклопедії. Документи Хаглінгса Джексона в архіві Квін-сквер.