Гальвдан Біла Кістка () — напівлегендарний конунг ряду земель, в тому числі Вестфоллу, з роду Інґлінґів.

Родовід

Інґ'яльд Підступний, конунг Свеаланду (640—650) Олав Лісоруб, конунг Вермланду Гальвдан Біла Кістка, конунг Солеяру, Вестфоллу, Гедмарку, Румеріке і Вестфоллу Ейстейн Гальвданссон, конунг Вестфоллу і Румеріке Гальвдан Щедрий на Золото, але Скнарий на Їжу, конунг Вестфоллу і Румеріке Ґудрьод, конунг Гедмарку

Життєпис Всі відомості про життя Гальвдана містить «Коло Земне» в «Сазі про Інґлінґів» ісландського скальда Сноррі Стурлусона.

Його батьком був Олав Інґ'яльдсон, а матір'ю — Сольвейґ Гальвдансдоттір, чиїм татом був Гальвдан Ґултан, конунг СолеяруІдар Лінд, Давньоскандинавська мітологія від А до Я.

Після народження він разом з братом Інґ'яльдом був відправлений на виховання до дядька Сельве у Солеяр. У той час свеї спалили його батька, вважаючи його винуватим у голоді, але ватажок зрозумів, що проблеми були викликані перенаселенням. Вони забажали мати сина Олава за правителя і вторглись у Солеяр. Вони вбили дядька, і Гальвдан став конунгом у Солеярі. Його брат отримав у спадок вотчину Вермланд, але після смерті, внаслідок якої — не уточнюється, Гальвдан отримав і батькові володіння«Сага про Інґлінґів» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 43«Сага про Інґлінґів» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 45.

Його дружиною була Аса Ейстейнсдоттір, донька Ейстейна Сурового, конунга ГедмаркуІдар Лінд, Давньоскандинавська мітологія від А до Я.

​​Син Гальвдана, Ейстейн, який став конунгом після нього в Раумарікі та Вестфоллі, одружився з Гільдою, донькою Ейріка Аґнарсона, який був конунгом у Вестфоллі. У Ейріка не було сина; він помер, коли Гальвдан був ще живий. Ейстейн, як чоловік його єдиної дочки, отримав Вестфолл«Сага про Інґлінґів» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 46.

Як результат, Гальвдан на кінець життя мав більшу частину Гедмарку, Тотена, Гаделанду та Вестфоллу. За час військових кампаній він постарів, і помер від хвороби, яка перебігала з гарячкою, в Тотені, а потім був перевезений у Вестфолл і похований у місці під назвою Скерейд у СкірінґзаліСофус Буґе: «Про Скерейд і Скірінґзал», Історичний журнал, første Række, første Bind, (1871), ст. 385—388.

Примітки

Посилання «Сага про Інґлінґів» в перекладі Ґустава Шторма «Сага про Інґлінґів» мовою оригіналу