«Лист сімдесяти чотирьох» — загальна альтернативна назва двох документів: «Листа письменників Росії до Верховної Ради СРСР, Верховної Ради РРФСР, делегатів XXVIII З'їзду Комуністичної партії Радянського Союзу», підписаного 74 літераторами, а також його доопрацьованого після обрання президентом СРСР М. С. Горбачова варіанту — «Листа письменників, діячів культури та науки Росії Президенту СРСР, Верховній Раді СРСР, Верховній Раді РРФСР, делегатам XXVIII З'їзду Комуністичної партії Радянського Союзу».

Останній варіант звернення було оголошено відкритим для підписання. Ставлення літераторів до «Листа 74» виявилося у конфронтації всередині Спілки письменників СРСР та її поділі після подій серпня 1991 на «патріотичну» Спілку письменників Росії (СПР) та «ліберальну» Спілку російських письменників (СРП).

Історія Поява «Листа 74» бере початок у роки, що передували розпаду Радянського Союзу. Незважаючи на те, що в Конституції СРСР залишилося положення про «керівну і спрямовуючу» роль КПРС, партія на той час була значно ослаблена, а органи цензури практично припинили свою роботу.

Лунали заклики заборонити запланований до проведення 20—25 лютого 1990 року в Ленінграді культурно-освітній фестиваль «Російські зустрічі» за участю Валентина Распутіна, Василя Бєлова, Володимира Солоухіна, редакцій та авторів журналів «Наш сучасник», «Москва», «Молода гвардія», а також газет «Літературна Росія» та «Московський літератор». Противники заходу публічно заявляли, що він «гнатиме націоналістичну хвилю», викличе акти «хуліганства, насильства, і, не дай Боже, кровопролиття»Письмо писателей России. // Литературная Россия: газета. — 1990. — № 9 — 2 марта..

Подібні твердження викликали реакцію у відповідь. У газеті «Літературна Росія» 2 березня 1990 року було опубліковано «Лист письменників Росії до Верховної Ради СРСР, Верховної Ради РРФСР, делегатів XXVIII З'їзду Комуністичної партії Радянського Союзу», під яким поставили підписи 74 радянські літератори — у тому числі такі відомі письменники, як Петро Проскурін, Леонід Леонов, Валентин Распутін, Олександр Проханов, Юрій Лощиць, Вадим Кожинов, Юрій Кузнєцов та Володимир Крупін.

Після обрання президента СРСР цей текст із невеликими доповненнями Юрія Бондарєва та Марка Любомудрова був опублікований під назвою «Лист письменників, діячів культури та науки Росії президенту СРСР, Верховній Раді СРСР, Верховній Раді РРФСР, делегатам XXVIII З'їзду Комуністичної партії Радянського Союзу»Письмо писателей, деятелей культуры и науки России Президенту СССР, Верховному Совету СССР, верховному Совету РСФСР, делегатам XXVIII Съезда коммунистической партии Советского Союза // Наш современник: журнал. — 1990 — № 4 — стр. 136—145. в номері журналу Наш сучасник за квітень 1990 року.

Зміст Документ говорив:

На думку авторів,

Згідно з авторами листа, цей ярлик впроваджується, щоб відвернути увагу народу від зовнішніх загроз, виправдати руйнування Радянської Армії, дезавуювати перемогу СРСР у німецько-радянській війні, а також підштовхнути громадян до «переосмислення, скасування як події та складу злочину такої реальності, як зрада Батьківщині», співробітництво з іноземними фірмами та урядами на основі зради державних інтересів нашої країни". Загалом, як стверджувалося в документі, старанно впроваджуваний фантом «російського фашизму» був покликаний "навіяти самим росіянам комплекс провини, посилити їхнє відчуття національної приниженості, підірвати до кінця їхню національну самосвідомість, поставити під сумнів російське почуття патріотизму в будь-якому з його проявів ".

З точки зору авторів листа, після початку перебудови в «передових» органах друку стартувала кампанія ідеалізації єврейського народу «як істинно інтернаціоналістичного, найгуманнішого, найталановитішого, найпрацьовитішого і того, що приніс нібито найбільші жертви». Ця кампанія викликала особливе неприйняття підписантів.

Так, у документі значилося:

У зверненні стверджувалося:

Лист вимагав «покласти край антиросійській, антиросійській кампанії у пресі, на радіо та телебаченні». Закінчувався він такими словами:

Реакція Звернення викликало значний резонанс. До редакції «Літературної Росії» почали надходити позитивні відгуки, які газета регулярно публікувалаИванова Н. Год Солженицына, или В поисках примиряющей идеологии: 1990. // Иванова Н. Ностальящее: Взгляд на литературу новой России: 1990-е / Знамя: сайт журнала (Раздел «Виртуальная библиотека»).. Водночас на «Лист 74» була й негативна реакція. Так, не запрошений до підписання заступник голови Фонду культури РРФСР та публіцист Сергій Миколайович Сєманов у своєму щоденнику зазначав:

Виступаючи проти появи «Листа 74», Семанов намагався напоумити деяких «підписантів» — і висловлював у щоденнику здивування їхньою реакцією:

Сєманов запропонував своєму давньому другу, одному з лідерів Демократичної Росії Віктору Шейнісу підготувати «зустрічне» звернення від ліберально налаштованих письменників. Він відмічав:

Пізніше для цих цілей були визначені, як «відносно нейтральні», видання Літературна газета та Известия. Про подальшу долю «відповіді патріотам» Сєманов в опублікованому щоденнику нічого не повідомляєСеманов С. Н. .

«Лист 74» послужив не тільки індикатором настроїв, що панували тоді у низки літературних діячів, а й ґрунтом для підготовки поділу єдиної спільноти письменників СРСР, в якій на той час перебувало близько 11 000 осіб, на два крила: Спілка письменників Росії (СПР) та Спілка російських письменників (СРП)Лейфер А. Э. Союз российских писателей. Омское отделение // Литературный Омск: Интернет-сайт. . До першої увійшли ті, хто був солідарний з авторами «Листа 74», до другого — письменники, як правило, ліберальних поглядів.

Підписанти

Віталій Маслов (Мурманськ) Сергій Алєксєєв (Вологда) Юрій Кузнєцов (Москва) Петро Проскурін (Москва) Леонід Леонов (Москва) Володимир Лічутін (Москва) Віктор Лихоносов (Краснодар) Карем Раш (Москва) Федір Сухов (Горький) Анатолій Іванов (Москва) Михайло Вишняков (Чита) Микола Воронов (Москва) Борис Бурсов (Ленінград)

Ірина Стрєлкова (Москва) Віктор Кочетков (Москва) Володимир Бушин (Москва) Тетяна Глушкова (Москва) Тамара Сабліна (Омськ) Михайло Лобанов (Москва) Борис Лапін (Іркутськ) Єгор Ісаєв (Москва) Володимир Бондаренко (Москва) Анатолій Знаменський (Краснодар) Сергій Ликошин (Москва) Олег Михайлов (Москва) Анатолій Василевський (Володимир)

Микола Дорошенко (Москва) Сергій Вікулов (Москва) Дмитро Жуков (Москва) Станіслав Китайський (Іркутськ) Станіслав Куняєв (Москва) Едуард Скобелєв (Мінськ) Арсеній Ларіонов (Москва) Валентин Распутін (Іркутськ) Юрій Прокушев (Москва) Маргарита Ногтєва (Москва) Валерій Мурзаков (Омськ) Вільям Козлов (Ленінград)

Юрій Сбитнєв (Москва) Аполлон Кузьмін (Москва) Ростислав Філіппов (Іркутськ) Ігор Шафаревич (Москва) Владислав Шаповалов (Бєлгород) Вадим Кожинов (Москва) Тетяна Четверікова (Омськ) Олександр Проханов (Москва) Віктор Петелін (Москва) Сергій Панюшкін (Липецьк) Мая Ганіна (Москва) Валентин Сорокін (Москва)

Михайло Годенко (Москва) Михайло Петров (Калінін) Сергій Воронін (Ленінград) Микола Шундік (Москва) Галина Литвинова (Москва) Віктор Коротаєв (Вологда) Віктор Калугін (Москва) Володимир Крупін (Москва) Юрій Бородкін (Ярославль) Петро Виходцев (Ленінград) Григорій Калюжний (Москва) Петро Паламарчук (Москва)

Олександр Бологов (Псков) Олександр Сегень (Москва) Владлен Машковцев (Магнітогорськ) Лев Князєв (Владивосток) Олег Кочетков (Москва) Володимир Ширіков (Вологда) Віктор Смирнов (Смоленськ) Микола Кузін (Свердловськ) Юрій Лощиц (Москва) Микола Шипилов (Новгород) Валерій Рогов (Москва) Борис Споров (Москва)

Див. також

Лист дев'яноста дев'яти

Примітки