Нуль-COVID (), також відома як COVID-Zero та Знайти, перевірити, відстежити, ізолювати та підтримати () — це політика громадської охорони здоров'я, яку запровадили деякі країни, особливо КитайAnna Llupià, Rodríguez-Giralt, Anna Fité, Lola Álamo, Laura de la Torre, Ana Redondo, Mar Callau and Caterina Guinovart (2020) What Is a Zero-COVID Strategy" , під час пандемії COVID-19. На відміну від стратегії «жити з COVID», стратегія «нульового COVID-19» була стратегією «контролю та максимального подолання хвороби». Це передбачало використання заходів громадської охорони здоров'я, таких як відстеження контактів, масове тестування, прикордонний карантин, локдаун та програмне забезпечення для пом'якшення наслідків, щоб зупинити передачу COVID-19 у суспільстві, як тільки її було виявлено. Метою стратегії було повернути регіон до нульового рівня нових інфікувань, і відновити нормальну економічну та соціальну діяльність.
Стратегія нульової боротьби з COVID-19 складалася з двох фаз: початкової фази придушення, під час якої вірус знищується локально за допомогою агресивних санітарно-епідемічних заходів, та фази стійкого стримування, під час якої відновлюється нормальна економічна та соціальна діяльність, а санітарно-епідеміологічні заходи використовуються для стримування нових спалахів, перш ніж вони будуть масовими. Ця стратегія різною мірою використовувалася Австралією, Бутаном , Атлантичною та Північною Канадою , материковим Китаєм, Гонконгом , Макао , Малайзією , Монтсерратом, Новою Зеландією, Північною Кореєю, Північною Ірландією, Сінгапуром, Шотландією , Південною Кореєю , Тайванем , Східним Тимором, Тонга , і В'єтнамом. Наприкінці 2021 року через проблеми із збільшенням поширення варіантів Дельта та Омікрон, а також через появу вакцин проти COVID-19 багато країн поступово відмовилися від нульового COVID-19, а материковий Китай став останньою великою країною, яка зробила це в грудні 2022 року.
Експерти розрізняють нульовий COVID-19, який був стратегією ліквідації, і стратегії пом'якшення, які намагалися зменшити вплив вірусу на суспільство, але все ще допускали певний рівень місцевої передачі вірусу. Ці початкові стратегії можна застосовувати послідовно або одночасно протягом фази набутого імунітету за допомогою природного імунітету та імунітету, індукованого вакциною.
Прихильники «нуль-COVID» вказували на набагато нижчі показники смертності та вищі темпи економічного зростання в країнах, які прагнули до ліквідації протягом першого року пандемії (тобто до широкомасштабної вакцинації), порівняно з країнами, які прагнули до пом'якшення, і стверджували, що швидкі, жорсткі заходи з ліквідації вірусу дозволили швидше повернутися до нормального життя. Противники нуль-COVID стверджували, що, подібно до проблем, пов'язаних із грипом чи застудою, досягнення повної ліквідації респіраторного вірусу, такого як SARS-CoV-2, могло стати нереалістичною метою. Щоб досягти нульового рівня COVID-19 у регіоні з високим рівнем зараження, згідно з одним оглядом, знадобиться 3 місяці суворого карантину.
Ліквідація проти пом'якшення
Епідеміологи розрізняють дві широкі стратегії реагування на пандемію COVID-19: пом'якшення та ліквідацію. Стратегії пом'якшення наслідків (також широко відомі як «згладжування кривої»), спрямовані на зменшення розповсюдження епідемії та запобігання надмірному навантаженню системи охорони здоров'я, але все ще приймають рівень постійної місцевої передачі вірусу. Навпаки, стратегії ліквідації (широко відомі як «нуль-COVID») мали на меті повністю зупинити поширення вірусу в суспільстві, що вважалося оптимальним способом відновлення нормальної соціальної та економічної діяльності. У порівнянні зі стратегіями пом'якшення, ліквідація передбачала суворіші короткострокові заходи для повного знищення вірусу, а потім більш м'які довгострокові заходи для запобігання поверненню вірусу. Довгостроковий «шлях виходу» як для стратегій ліквідації, так і для пом'якшення наслідків залежав від розробки ефективних вакцин і методів лікування COVID-19.
Заходи стримування Підхід «нуль-COVID» був спрямований на запобігання передачі вірусу за допомогою низки різних заходів, включаючи вакцинацію та нефармацевтичні заходи, такі як відстеження контактів і карантин. Успішне стримування або придушення знизило основне число відтворення вірусу нижче критичного порогу. Різні комбінації заходів використовувалися під час початкової фази стримування, коли вірус було вперше ліквідовано в регіоні; і фазі тривалого стримування, коли метою було запобігти відновленню місцевої передачі вірусу.
Локдаун Локдауни включали такі заходи, як закриття н життєво необхідних закладів, накази залишатися вдома, та обмеження пересування. Під час карантину уряди зазвичай повинні були забезпечувати домогосподарства предметами першої необхідності. Для досягнення початкового стримування вірусу зазвичай використовувався локдаун. У Китаї також інколи використовували локдауни для окремих груп високого ризику для придушення нових спалахів
Карантин для мандрівників Щоб запобігти повторному занесенню вірусу в регіони з нульовою кількістю COVID-19 після того, як було досягнуто початкового стримування, для прибуваючих осіб зазвичай використовувався карантин. Оскільки кожен інфікований мандрівник міг спричинити новий спалах, метою карантину для подорожей було перехопити якомога більший відсоток інфікованих мандрівників.
Міжнародні рейси до Китаю були суворо обмежені, а особи, які звідти прибули, були зобов'язані пройти ПЛР-тестування та карантин у визначених готелях і закладах. Щоб полегшити карантин для подорожуючих, Китай побудував спеціалізовані об'єкти в найбільш завантажених портах прибуття, включаючи Гуанчжоу та Сямень. Нова Зеландія та Австралія також створили керовані пункти ізоляції та карантину для прибуваючих осіб.
До листопада 2020 року карантинні заходи на кордоні не дозволили майже 4 тисячам інфікованим мандрівникам з інших країн потрапити на територію Китаю. Щомісяця сотні подорожуючих, які перед польотом до Китаю мали негативний результат тестування, згодом отримували позитивний результат під час карантину після прибуття.
Відстеження контактів, карантин та ізоляція Відстеження контактів передбачало ідентифікацію людей, які мали контакт (або «входили в тісний контакт») з інфікованою особою. Потім працівники громадської охорони здоров'я ізолювали відому інфіковану особу, та спробували знайти всіх заражених осіб і помістили їх на карантин, доки вони або не стануть повністю здоровими, або не отримають кілька негативних тестів. У різних дослідженнях стверджувалося, що раннє виявлення та ізоляція інфікованих людей є єдиним найбільш ефективним заходом для запобігання передачі SARS-CoV-2. «Карантин» означав відокремлення заражених осіб, які могли бути інфіковані, від решти суспільства, тоді як «ізоляція» стосувалась відокремлення осіб, про яких було відомо, що вони інфіковані.
У Китаї, коли було виявлено інфіковану особу, усі тісні контакти мали пройти 14-денний карантин разом із кількома раундами ПЛР-тестування. Щоб звести до мінімуму ризик того, що ці тісні контакти створюють стримування спалаху, Китай запровадив карантин у централізованих закладах для тих, хто наражався найвищому ризику інфікування. Вторинні тісні контакти (контакти тісних контактів) іноді також потребували домашнього карантину.
Широке використання смартфонів дозволило швидше цифрове відстеження контактів. У Китаї додатки «код здоров'я» використовувалися для полегшення ідентифікації близьких контактів за допомогою аналізу журналів Bluetooth, які показують близькість між пристроями. Тайвань також використовував цифрове відстеження контактів, зокрема, щоб знайти тісні контакти пасажирів, які висадилися з круїзного лайнера Diamond Princess, місця одного з перших спалахів хвороби в лютому 2020 року.
Рутинне тестування ключових верств населення У Китаї звичайне ПЛР-тестування було проведено всім хворим, які мали гарячку або респіраторні симптоми. Крім того, різні категорії працівників, зокрема медичний персонал і працівники, які працюють з імпортними товарами, регулярно тестувалися. Також у Китаї рутинне тестування ключових груп населення виявило нульових пацієнтів у низці спалахів, включаючи спалахи в Пекіні, Шанхаї, Даляні, Циндао та Маньчжурії. У деяких випадках нульових пацієнтів виявляли безсимптомними, що обмежувало кількість подальшої місцевої передачі вірусу.
Скринінг у масштабах громади Додатковим інструментом для виявлення випадків за межами відомих ланцюгів передачі був скринінг у масштабах громади, під час якого населення певних районів чи міст проходило ПЛР-тестування. У Китаї під час спалахів проводили ПЛР-тестування для виявлення інфікованих осіб, у тому числі тих, хто не мав симптомів або контактував з інфікованими. Скринінг у масштабах громади мав на меті швидко ізолювати інфікованих від загального населення, та дозволити швидше повернутися до нормальної економічної діяльності. Китай вперше провів скринінг на рівні громади з 14 травня по 1 червня 2020 року в Ухані та використовував цю методику під час наступних спалахів. Під час спалахів у червні 2020 року в Пекіні та липні 2020 року в Даляні скринінг громади виявив 26 % і 22 % інфікованих відповідно. Для швидкого тестування великої кількості населення Китай зазвичай використовував об'єднане тестування, об'єднуючи 5-10 зразків перед тестуванням, і повторно тестуючи всіх осіб у кожній партії, які дали позитивний результат.
Реалізація стратегії «Нуль-COVID» за регіонами
Австралія Перший підтверджений випадок коронавірусної хвороби в Австралії був виявлений 25 січня 2020 року в штаті Вікторія, коли чоловік, який повернувся з Уханя, дав позитивний результат тестування на коронавірус. 18 березня 2020 року було оголошено надзвичайний стан з приводу біозахисту людини. 20 березня австралійські кордони були закриті для всіх нерезидентів , а резиденти, які повернулися, повинні були провести 2 тижні в готелях під наглядом, починаючи з 27 березня. Багато окремих штатів і територій також різною мірою закрили свої кордони, деякі залишалися закритими до кінця 2020 року , і продовжували періодично закриватися під час локалізованих спалахів.
Правила соціального дистанціювання були запроваджені 21 березня 2020 року, і уряди штатів почали закривати не життєво необхідні заклади. Не життєво необхідні заклади включали місця громадських зібрань, зокрема паби та клуби, але на відміну від багатьох інших країн не включали більшість бізнес-операцій, таких як будівництво, виробництво та багато категорій роздрібної торгівлі.
Під час другої хвилі травня та червня 2020 року Вікторія запроваджувала другий суворий локдаун із використанням гелікоптерів і армії, щоб допомогти поліції забезпечити дотримання карантину за принципами нуль-COVID, який стане нормою для запровадження, як, наприклад, під час спалаху Дельта-варіанту COVID-19 у Сіднеї через рік. 26 жовтня 2020 року хвиля завершилася, після того, як не реєструвалось нових випадків хвороби. Відмінності цих заходів включали раннє втручання для зменшення прихованої передачі з інших країн, подібно як з Китаю протягом кінця січня та лютого 2020 року; ранній набір великої кількості працівників з відстеження контактів ; порівняно висока громадська довіра до урядових заходів у відповідь на поширення хворобию, принаймні порівняно із США ; і пізніше, використання коротких інтенсивних карантинних заходів для полегшення вичерпного відстеження контактів нових спалахів. Міжнародні кордони Австралії також залишалися в основному закритими, з обмеженою кількістю суворо контрольованих прибуттів протягом пандемії. Австралія прагнула розробити програму відстеження контактів на базі Bluetooth, яка не використовує фреймворк Exposure Notification, що зберігає конфіденційність, який підтримується смартфонами Android і Apple, і хоча ці зусилля не були особливо ефективними , програми для відстеження контактів на основі QR-коду стали повсюдними в закладах Австралії.