Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» — основний декомунізаційний закон в Україні, що засуджує комуністичний та націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими, визначає правові основи заборони пропаганди їх символіки та встановлює порядок ліквідації символів комуністичного тоталітарного режиму.

Обґрунтування прийняття Закону Протягом 1917—1991 років комуністичним та націонал-соціалістичним (нацистським) тоталітарними режимами на території України проводилася політика державного терору, яка характеризувалася численними порушеннями прав людини.

За своєю злочинною сутністю комуністичний і нацистський режими були однаковими, а методи здійснення ними державної репресивної політики — тотожними. Названі режими категорично заперечували можливість існування української незалежної держави, переслідували її прихильників та перешкоджали українському національному відродженню.

В Україні й після здобуття нею незалежності упродовж певного періоду діяли політичні партії, в установчих та програмних документах яких комуністичний режим оцінювався лише позитивно, а його злочини (див.) не визнавалися, хоча мільйони безвинних людей стали жертвами цього режиму.

Символи комуністичного режиму активно застосовувалися у 2014 році для штучної дестабілізації обстановки в Україні, для виправдання анексії Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а також збройної агресії та тимчасової окупації Російською Федерацією частини Донецької та Луганської областей.

З огляду на це, автори законопроєкту вважали за необхідне однозначно засудити на законодавчому рівні в Україні комуністичний та націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими як злочинні та встановити законодавчу заборону публічного заперечення злочинного характеру цих тоталітарних режимів та поширення їхньої символіки.

У преамбулі законодавчий акт спирається на низку джерел міжнародного права: Загальну декларацію прав людини, резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1096 (1996) від 27 червня 1996 року щодо ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних режимів, № 1481 (2006) від 26 січня 2006 року щодо необхідності міжнародного засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів, № 1495 (2006) від 12 квітня 2006 року щодо боротьби з відродженням нацистської ідеології, № 1652 (2009) від 29 січня 2009 року щодо відношення до пам'ятників, що мають суперечливу історичну інтерпретацію у державах — членах Ради Європи, резолюцію Парламентської Асамблеї ОБСЄ SC (09) 3 R від 29 червня — 3 липня 2009 року щодо неприпустимості звеличення тоталітарних режимів, відкриття історичних та політичних архівів, вивчення тоталітарної спадщини та підвищення поінформованості громадськості, декларацію Європейського Парламенту від 23 вересня 2008 року щодо проголошення 23 серпня днем пам'яті жертв сталінізму і нацизму, резолюцію Європейського Парламенту від 23 жовтня 2008 року в пам'ять про Голодомор — штучний голод в Україні 1932—1933 років, резолюцію Європейського Парламенту від 2 квітня 2009 року щодо європейської свідомості та тоталітаризму, Спільну заяву з нагоди 70-х роковин Голодомору — Великого голоду 1932—1933 років в Україні, прийняту на 58-й сесії Генеральної Асамблеї ООН.

Зміст

Закон подає визначення термінів «комуністична партія», , «пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів», пояснює, що включає в себе символіка комуністичного тоталітарного режиму та символіка націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму.

Комуністичний тоталітарний режим 1917—1991 років в Україні визнається злочинним і таким, що здійснював політику державного терору, яка характеризувалася численними порушеннями прав людини у формі індивідуальних та масових вбивств, страт, смертей, депортацій, катувань, використання примусової праці та інших форм масового фізичного терору, переслідувань з етнічних, національних, релігійних, політичних, класових, соціальних та інших мотивів, заподіянням моральних і фізичних страждань під час застосування психіатричних заходів у політичних цілях, порушенням свободи совісті, думки, вираження поглядів, свободи преси та відсутністю політичного плюралізму, та у зв'язку з цим засуджується як несумісний з основоположними правами і свободами людини і громадянина.

Націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарний режим визнається в Україні злочинним і таким, що здійснював політику державного терору, яка характеризувалася численними порушеннями прав людини у формі індивідуальних та масових вбивств, страт, смертей, катувань, використання примусової праці та інших форм масового фізичного терору, переслідувань з расових, етнічних мотивів, порушенням свободи совісті, думки, вираження поглядів, свободи преси та відсутністю політичного плюралізму, та у зв'язку з цим, спираючись на встановлені Нюрнберзьким міжнародним військовим трибуналом 1945—1946 років факти, засуджується як несумісний з основоположними правами і свободами людини і громадянина.

Закон забороняє пропаганду засуджених режимів та їхньої символіки, забороняє використання їх символіки.

Встановлено, що заборона не поширюється на випадки використання символіки:

на документах, прийнятих чи виданих до 1991 року; в експозиціях музеїв, тематичних виставках, Музейному фонді України, а також бібліотечних фондах на різних носіях інформації; у творах мистецтва, створених до набрання чинності цим Законом; у процесі наукової діяльності; на оригіналах бойових знамен; на нагородах та інших відзнаках, якими нагороджувались особи до 1991 року та протягом 1991—2015 років у зв'язку з річницями подій періоду Другої світової війни; на намогильних спорудах; під час викладення або реконструкції історичних подій; у приватних колекціях; як об'єктів антикварної торгівлі; у посібниках, підручниках та інших матеріалах, які використовуються у навчальному, навчально-виховному і освітньому процесах; у творах мистецтва, створених після набрання чинності цим Законом; у інформаційних, інформаційно-аналітичних програмах та документальних фільмах.

Вимоги щодо найменувань Законом внесені зміни до законодавства, якими забороняється присвоювати географічним об'єктам, юридичним особам та об'єктам права власності назв: які є іменами або псевдонімами осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім випадків, пов'язаних з розвитком української науки та культури), працювали у радянських органах державної безпеки, назви СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних радянських республік та похідні від них; пов'язані з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті (крім пам'ятників та пам'ятних знаків, пов'язаних з опором та вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури).

Закон встановлює строки для юридичних осіб, політичних партій, інших об'єднань громадян, а також власників знаків для товарів і послуг, для відповідного перейменування, якщо воно є необхідним згідно з цим Законом.

Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування доручено:

по-перше, здійснити демонтаж пам'ятників, пам'ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932—1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов'язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов'язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті;

по-друге, перейменувати райони у містах, сквери, бульвари, вулиці, провулки, узвози, проїзди, проспекти, площі, майдани, набережні, мости, інші об'єкти топоніміки населених пунктів, а також інші географічні об'єкти, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму.

Якщо таке рішення зазначеними суб'єктами не прийняте, воно приймається відповідним сільським, селищним, міським головою. Якщо і він не прийняв такого рішення, воно приймається Кабінетом Міністрів України або головою відповідної обласної державної адміністрації.

Верховна Рада України приймає рішення про перейменування населених пунктів та районів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму.

В процесі перейменування Закон передбачає проведення громадських слухань, врахування пропозицій громадськості, науковців та рекомендацій Українського інституту національної пам'яті.

Виконання Закону

Перейменування населених пунктів та районів Протягом лютого-липня 2016 року Верховною Радою прийнято 10 постанов про перейменування топонімів на підставі ЗаконуПро перейменування окремих населених пунктів та районів: Постанова Верховної Ради України від 04.02.2016 № 984-VIIIПро перейменування окремих населених пунктів: Постанова Верховної Ради України від 17.03.2016 № 1037-VIIIПро перейменування окремих населених пунктів та районів на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей: Постанова Верховної Ради України від 12.05.2016 № 1351-VIIIПро перейменування окремих населених пунктів та районів Автономної Республіки Крим та міста Севастополя: Постанова Верховної Ради України від 12.05.2016 № 1352-VIIIПро перейменування деяких населених пунктів: Постанова Верховної Ради України від 12.05.2016 № 1353-VIIIПро перейменування деяких населених пунктів: Постанова Верховної Ради України від 19.05.2016 № 1374-VIIIПро перейменування окремих населених пунктів та районів: Постанова Верховної Ради України від 19.05.2016 № 1377-VIIIПро приведення назви міста Кіровоград Кіровоградської області у відповідність із вимогами Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»: Постанова Верховної Ради України від 14.07.2016 № 1468-VIIIПро перейменування деяких населених пунктів Миколаївської, Одеської, Харківської областей та Комінтернівського району Одеської області: Постанова Верховної Ради України від 14.07.2016 № 1465-VIIIПро перейменування деяких населених пунктів Закарпатської, Одеської та Чернігівської областей: Постанова Верховної Ради України від 14.07.2016 № 1467-VIII. Всього нові назви отримали 917 населених пунктів, 20 районів і 27 районів у містах. Постанова стосовно ще 70 населених пунктів і 5 районів на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя вводиться в дію в окремому порядку.

Оскільки перелік областей міститься в 133 статті Конституції України, то їх перейменування вимагає внесення змін до Основного Закону. Внесення змін до Конституції відбувається за іншою, складнішою процедурою, аніж ухвалення звичайних постанов Верховної Ради, тому дві області України лишаються не перейменованими, і їх назви досі суперечать Закону. Це Дніпропетровська та Кіровоградська області.

Водночас, адміністративні центри цих областей пройшли декомунізацію: м. Дніпропетровськ перейменоване на Дніпро, а м. Кіровоград — на Кропивницький.

Заборона діяльності партій Восьмим апеляційним адміністративним судом на підставі Закону були ухвалені рішення щодо заборони діяльності наступних політичних партій, чиї найменування та/або статути не відповідають вимогам Закону: