Захист прав дитини в Україні — сукупність юридичних, державних, громадсько-суспільних заходів, спрямованих на всеохопний захист прав дітей, що проживають, або народилися в Україні.
Мета Діти мають усі природні права людини незалежно від свого віку та будь-яких інших обставин. «Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах» (ст. 1 Загальної декларації прав людини ООН 1948). Але діти, зважаючи на їх стан розвитку, потребують особливого піклування про їх здоров'я, гідність та безпеку, захист права на належні умови життя та освіти.
Держава, суспільство, сім'я мають забезпечити якнайкращий фізичний, інтелектуальний та духовний розвиток дітей, здійснюючи розвиток культури і спорту, дбаючи про належний стан закладів здоров'я та медичної допомоги, формуючи ефективну освітню траєкторію, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, готувати її до самостійного життя та праці.Тертишник В. М. Права і свободи людини. Київ: Алерта, 2022. С. 236 ISBN 978-617-566-725-5
Держава повинна гарантувати дитині право на гідність, рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, на охорону здоров'я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров'я, сприяти створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.
Захист і охорона дитинства — система правових, медичних, виховних, просвітницьких, організаційних, фінансово-економічних та інших заходів, спрямованих на забезпечення належних умов життя та захист здоров'я дитини (особа віком до 18 років), забезпечення права на здобуття освіти, спеціальний захист і можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності, гармонійний її розвиток та створення умов доступу до реалізації можливостей творчої діяльності і здібностей.Тертишник В., Г. Нікітіна-Дуднікова Захист і охорона дитинства. Українська правнича енциклопедія / За заг. ред. В. М. Тертишника, Л. Р. Наливайко, А. Є. Фоменко, В. В. Ченцова. Київ: Алерта, 2023. С. 320. ISBN 978-617-566-754-5
В Україні День захисту дітей відзначається щорічно 1 червня відповідно до Указу Президента України N 568/98 «Про День захисту дітей». Всесвітній день дитини відзначається 20 листопада, в день прийняття Декларації прав дитини Генеральною Асамблеєю ООН в 1959 році.
Захист прав дитини в міжнародних правових актах Захисту прав дитини приділяється значна увага в міжнародних правових актах, зокрема, в Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права, Конвенції ООН про права дитини.
Згідно ст. 11 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права кожна людина має право на достатній життєвий рівень для нього і його сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг та житло, право на безперервне покращення умов життя.
Дитина, перш за все, має право на достатній рівень життя та на свободу від голоду, що забезпечує можливість людині гідно існувати та реалізовувати свої здібності.
У Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні праваМіжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права. Прийнято 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2148-08#Text визначається: «Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають, що:
1. Сім'ї, яка є природним і основним осередком суспільства, повинні надаватися по можливості якнайширша охорона і допомога, особливо при її утворенні і поки на її відповідальності лежить турбота про несамостійних дітей та їх виховання. Шлюб повинен укладатися за вільною згодою тих, хто одружується.
2. Особлива охорона повинна надаватися матерям протягом розумного періоду до і після пологів. Протягом цього періоду працюючим матерям повинна надаватись оплачувана відпустка або відпустка з достатньою допомогою по соціальному забезпеченню.
3. Особливих заходів охорони і допомоги має вживатися щодо всіх дітей і підлітків без будь-якої дискримінації за ознакою сімейного походження чи за іншою ознакою. Дітей і підлітків має бути захищено від економічної і соціальної експлуатації. Застосування їх праці в галузі, шкідливій для їх моральності і здоров'я чи небезпечній для життя або такій, що може завдати шкоди їх нормальному розвитку, повинно бути каране за законом. Крім того, держави повинні встановити межі віку, нижче яких користування платною дитячою працею забороняється і карається законом». (ст. 10 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права).
Конвенція ООН про права дитини (прийнята ООН 20 листопада 1989 р. зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), крім загальних прав людини, враховуючи, що діти мають право на особливе піклування і допомогу, відмічає особливі права та свободи дитини, зокрема визначає, що кожна дитина має право:
на невід'ємне право на життя, а відповідно держави забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини; на ім'я, набуття і збереження громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їх піклування; не розлучатися з батьками всупереч їх бажанню; право дитини, здатної сформулювати власні погляди, вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю; право на свободу думки, слова совісті та релігії; на захист від свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність; право на свободу пошуку та використання інформації, особливо інформації і матеріалів, які спрямовані на сприяння соціальному, духовному і моральному благополуччю, а також здоровому фізичному і психічному розвитку дитини; право на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров'я та засобами лікування хвороб і відновлення здоров'я та благами соціального забезпечення; на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини; право на отримання освіти та користування здобутками культури (держави з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей, зокрема, вводять безплатну й обов'язкову початкову освіту); право захисту від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може становити небезпеку для здоров'я, бути перешкодою в одержанні нею освіти чи завдавати шкоди її здоров'ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку; на захист від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень, від експлуатації та насилля, нелюдським або принижуючим гідність видам поводження. Дитина має право на захист закону від будь-якого незаконного втручання або посягання на її права і свободи.
Держави-учасниці забороняють торгівлю дітьми, дитячу проституцію і дитячу порнографію. Держави вживають усіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.
Україною також ратифіковано: Конвенцію про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, 1980р (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_188#Text ) ; Конвенцію про стягнення аліментів за кордоном, 1956 р. (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_425#Text )
Конвенцію про визнання і виконання рішень стосовно зобов'язань про утримання, 1973 р. (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973_001#Text )
Але міжнародні правові інституції працюють ще не досить ефективно, а юридична наука ще недостатньо уваги приділяє актуальним проблемам захисту прав дітей.
Захист прав дитини за законодавством України Згідно ст. 52 Конституція України «Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом. Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей».
Батьки за приписами ст. 51 Конституції України зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.
Держава здійснює захист дитини від:
усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною, експлуатації, включаючи сексуальне насильство, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють; втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин; залучення до екстремістських релігійних психокультових угруповань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор".
Кожна дитина має право на вільнодумство, вільний доступ до джерел знань та до культури. Кожна дитина має право на вільне висловлювання особистої думки, формування власних поглядів, розвиток власної суспільної активності, отримання інформації, що відповідає її віку. Це право включає свободу розшукувати, одержувати, використовувати, поширювати та зберігати інформацію в усній, письмовій чи іншій формі, за допомогою творів мистецтва, літератури, засобів масової інформації, засобів зв'язку (комп'ютерної, телефонної мережі тощо) чи інших засобів на вибір дитини. Їй забезпечується доступ до інформації та матеріалів з різних національних і міжнародних джерел, особливо тих, які сприяють здоровому фізичному і психічному розвитку, соціальному, духовному та моральному благополуччю (ст. 9 Закону України «Про охорону дитинства»).
Держава через органи опіки і піклування, служби у справах дітей, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, колцентр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей у порядку, встановленому законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною, передачі інформації про ці випадки для розгляду до відповідних уповноважених законом органів для проведення розслідування і вжиття заходів щодо припинення насильства. Дитина вправі особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів.
Діти мають право на працю та належну винагороду за її здійснення. Але вік, з якого допускається прийняття дитини на роботу, становить 16 років. Діти, які досягли 15-річного віку, можуть прийматися на роботу, що не завдає шкоди їх здоров'ю і навчанню, за згодою одного з батьків або особи, яка замінює батьків. Забороняється залучення дітей до найгірших форм дитячої праці, участі у важких роботах і роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах та до праці понад встановлений законодавством скорочений робочий час.