Японська окупація Науру — це трьохрічний період (26 серпня 1942 р. — 13 вересня 1945 р.) під час якого Науру, невеликий ізольований острів в центрі Тихого океану, яким керувала Австралія, окупований японською імператорською армією в більш загальних рамках війни в Тихому океані та Другої світової війни. Це вторгнення відповідає подвійній меті: контроль фосфатних ресурсів острова та будівництво бази, що підсилить японську військову присутність у регіоні. Якщо японці не зможуть відновити експлуатацію фосфату, вони встигають зробити цю територію непереборним укріпленням, де американці відмовляються висаджуватися під час завоювання Тихого океану. Найважливіша інфраструктура, яку вони будують, — це аеродром, існування якого стане причиною багатьох нальотів союзників. Війна важко вразила населення острова. Ізольований американським завоюванням Тихого океану та переповнений через наявність великого контингенту японських солдатів та примусових робітників, острів переживає голод. Окупанти встановлюють дуже важкий режим, особливо стосовно китайців Науру, яких вони вважають недолюдьми; примусова робота узагальнена. Вони вирішують депортувати більшу частину населення Науру на острови Трук, де воно має дуже високий рівень смертності. Нейтралізований американськими бомбардуваннями, гарнізон здається одинадцять днів після капітуляції Японії. Після війни австралійці взяли на себе адміністрацію острова, результати є важкими для населення Науру, яке зазнає одного з найважливіших демографічних скорочень в його історії.
Передвоєнна ситуація Фосфат добувається у Науру з 1906 року, а острів, тоді колонія Німецької імперії, з тих пір став бажаним через цей стратегічной ресурс, який використовується як добриво. В зв'язку з Першою світовою війною Науру перейшов під пануванням Британської корони в рамках мандату Ліги Націй та під ефективний контроль Австралійського Домініону.. Британська комісія з фосфатів (BPC), відповідальна за використання мінеральних ресурсів острова, гарантує у координації з адміністрацією та християнськими місіями патерналістичне управління місцевого населення. Останнє залишається подалі від гірничої економіки; воно продовжує свою традиційну прожиткову діяльність, риболовлю та продовольче сільське господарство, виявляючи лише обмежений інтерес до роботи в шахтах. Таким чином, BPC привозить значну кількість працівників за контрактом, з Китаю та декількох архіпелагів Тихого океану.
Сучасність входить у Науру у вигляді імпортних споживчих товарів, використання яких, як правило, робить жителів Науру все більш залежними від австралійської метрополії. З 1920-х років вони отримують роялті від експлуатації фосфатів, які служать для покриття їх потреб, але залишаються мінімальними порівняно з прибутками, отриманими завдяки продажу їх природного багатства.. Населення знищується кількома захворюваннями, проти яких воно не має імунітету. У 1932 році воно дійшло до демографічного порогу 1500 людей, який вважається необхідними для його виживання, цей день відзначається як Angam Day..
Незважаючи на економічне значення Науру для Нової Зеландії та Австралії, острів залишається без захисту, пункт мандата, наданого Лігою Націй забороняє будівництво прибережних оборонних конструкцій. Ця територія, дуже географічно ізольована, не розміщується під постійним моніторингом австралійського флоту і знаходиться поза межами повітряних патрулів. До початку бойових дій у Тихоокеанському театрі, схоже, вона не є під загрозою.
Загрози у Науру Німецькі атаки Жителі Науру відчули свій перший досвід Другої світової війни в грудні 1940 року, коли два допоміжні крейсери нацистської Німеччини, торгові кораблі, перетворені в воєнні кораблі з додаванням озброєння і камуфльовані в цивільні кораблі, почали рейди на острів. Їх напади спрямовані на те, щоб покласти край експорту фосфату з Науру, а отже, дістатися до новозеландського та австралійського сільського господарства, сильно залежного від цього продукту. Німецька флотилія з Оріоном, Кометом та Кулмерлендом має намір висадитися на острові та знищити необхідну інфраструктуру. Через погані кліматичні умови вони не можуть висадитися на острові. Напади відбуваються в два етапи: у період з 6 по 8 грудня німецькі кораблі топлять п’ять вантажних кораблів, що були навколо Науру, потім 27 грудня один із крейсерів повертається для бомбардування порту Айво та сусідніх структур. Спричинені пошкодження призводять до припинення експорту фосфату з Науру протягом десяти тижнів і мають наслідком посилення заходів щодо морського спостереження по всьому регіону, австралійські органи влади також вирішують відправити на місце невеликий підрозділ із 50 австралійських солдатів, озброєних двома польовими гарматами, щоб уникнути повторення німецького рейду.
Рішення про евакуацію жінок та іноземних дітей, присутніх на острові, було прийнято в березні 1941 року. 27 липня їх доставили до Австралії під захистом HMAS Westralia.. 3 листопада останній мінераловоз, навантажений фосфатами, покинув острів..
Вступ у війну Японії Для Японської імперії важливість Науру є двоякою: з одного боку, вони хочуть здобути фосфатні родовища острова, з іншого боку, Науру є хорошою базою для здійснення повітряних атак на острови Гілберта та прорізання морського маршруту між Австралією і Північною Америкою..
7 грудня 1941 року відбулася атака на Перл-Харбор, яка ознаменувала вступ до війни Японської імперії проти США. 8 грудня, над островом видно японський розвідувальний літак.. 9 грудня 1941 року відбувся перший наступ: три літаки з Маршаллових островів бомбардують станцію TSF острова., не завдаючи шкоди. Жителі Науру, попереджені Банабою, островом розташованим 350 кілометрів на схід, встигають сховатися в сховища. Наступного дня інший літак повертається, з тою самою метою. На третій день у небі Науру з’являються чотири японські літаки, що летять на дуже низькій висоті і, нарешті, їм вдається знищити радіостанцію. За три дні 51 бомби падають поблизу або на станцію. Після цієї операції губернатор Шамлерс надсилає повідомлення Канберрі, вказуючи на те, що, за його словами, японці не намагалися знищити об'єкти для видобутку фосфатів, оскільки вони мають інші плани на Науру. Після цих перших бомбардувань усі морські контакти між Науру та рештою світу перериваються. Відкликано корабель Trienza BPC, відповідальний за постачання острова. До кінця лютого 1942 року в Науру здійснюють щоденний візит японські розвідувальні літаки.
У решті Тихого океану японський наступ триває, вони окупували острови Гілберта на північний схід від Науру на Різдво 1941 року, у січні 1942 року вони взяли Рабал на південь від Науру і створили тут важливу базу. Потім острів затискається між двома японськими фронтами. 19 лютого 1942 року відбулося бомбардування Дарвіна: вперше в її історії Австралія атакована на своїй землі іноземною державою. Оголошення цієї операції залишає населення острова в шоці.
Евакуація європейців і китайців Після вступу до війни Японської імперії лідери Британської комісії з фосфатів натискають на уряд Австралії, щоб допомогти йому евакуювати його особовий склад. Однак влада повільно реагує. Звіти оцінюють вторгнення на острів силами противника малоймовірним через відсутність глибоких вод та аеродрому. Їх небажання також випливає з того, що вони вважають, що відкликання всіх європейців призведе до втрати престижу Австралії у жителів Науру після війни. Рішення, нарешті, було прийнято в кінці січня 1942. Початковий план передбачає евакуацію всіх європейців, а також китайців. Через зростаючу присутність японських кораблів у цьому районі евакуація довіряється Triomphant вільних французьких військово-морських сил, одному з найшвидших кораблів часу. 21 лютого він приєднався до Trienza BPC, який його чекає, замаскований у бухті острова Малекула в Нових Гебридах і навантажує 50 тонн їжі для Науру. Потім він прямує на повній швидкості до острова, якого він досяг 23-го. Вивантаження продуктів харчування та посадка цивільних осіб робиться якнайшвидше. На відміну від початкового плану, вирішується не приймати всіх китайців через тісноту судна . 61 європеєць, 391 китаєць та 49 член британського гарнізону сідають на борт, 191 китаєць з Науру залишаються там Working Paper 10 після того, як їм пообіцяли повернутися, що не буде зроблено через військові операціїPacific Magazine Histoire de Nauru durant la Seconde Guerre mondiale .. Перед від'їздом, лідери BPC саботують фосфатну інфраструктуру..
Окупація 1942: встановлення союзників Висадка Спроба вторгнення на Науру та Банабу, що називається операцією RY, планується на травень 1942 року. Японський флот відправляється з Рабаулу. Американці, попереджені про рейд перехопленням ворожих комунікацій, відправляють до Науру авіаносці USS Hornet та USS Enterprise, розгортання сили, що змушує японський військово-морський флот відмовитися (traduction d'extraits du )..
Перепочинок лише короткий. 17 та 18 серпня 1942 р. американці напали на Макін, цей сміливий рейд підкреслив слабкість японської оборони на островах ГілбертаPhilip A. Crowl, Edmund G. Love, United States Army in World War II : The War in the Pacific, Seizure of the Gilberts and Marshalls, chapitre IV Lire en ligne. Consulté le 12 juin 2008.. Тому японці вирішують консолідувати свою присутність у регіоні, створивши бази на островах, покинутих союзниками. 23 серпня дев'ять літаків бомбардували острів трьома хвилями протягом дня, потім крейсер Ariake завершив роботу вночі.. Чалмерс, губернатор острова, вивішує білий прапор у порту та на будівлі уряду о 2:30 ранку 24 серпня.
Японський військовий корабель знову з’являється наступного вечора о 21:30; потім Чалмерс сигналізує про своє бажання здатися. Через кілька хвилин він відправив на борт корабля емісарів, щоб домовитись про здачу. Опівночі перші дванадцять солдатів у супроводі їхніх офіцерів висаджуються. Їх перша дія - перейти на радіостанцію та знищити радіоприймачі за винятком одного. Потім, о першій годині ранку 26 серпня 1942 року вони вперше піднімають японський прапор, ця дата офіційно позначає початок японської окупації Науру.
Експедиційний корпус двох рот 43-ї сили островів Кароліни, що складається з 300 японських солдатів на чолі з лейтенантом Накаяма Хіромі висаджується через один день після заволодіння островом.. Перший захід окупантів полягає в тому, щоб негайно помістити п’ять європейців, які працюють на адміністрацію, або BPC під домашній арешт. Частина населення Науру втекла на південний захід острова, що густо заселений, щоб сховатися в північно-східному буші. Японських солдатів відправляють на інспекційні обходи по острову, і саме тоді відбуваються перші контакти з місцевим населенням.
Новий порядок