«Танцівники Кінця часів» () — серія науково-фантастичних романів і оповідань Майкла Муркока, дія яких відбувається в Кінці часів, епоху, «де ентропія є царем, а Всесвіт почав руйнуватися сам на себе». Мешканці цієї епохи — безсмертні декаденти, які створюють польоти фантазії за допомогою енергетичних перснів, які черпають енергію, створену та накопичену їхніми предками мільйони років тому. Подорож у часі можлива, і протягом серії різні моменти часу відвідуються та повертаються. Космічні мандрівники також поширені, але більшість жителів Кінця часів вважають покинути планету огидним і шаблонним. Сама назва серії взята з вірша вигаданого поета ХІХ століття Ернеста Велдрейка, якого цитує місіс Амелія Андервуд у «Кінці всіх пісень».Omnibus edition, Granada. «Ернест Велдрейк» був псевдонімом, який використовував Алджернон Чарльз Свінберн.Edmund Gosse, The Life of Algernon Swinburne (1917), p44.
Оригінальна трилогія («Чуже тепло», «Порожні землі» та «Кінець усіх пісень» — An Alien Heat, The Hollow Lands і The End of All Songs) була опублікована між 1972 і 1976 роками. Трилогія має на меті розповісти останню історію кохання в історії людства. Інші історії в цій серії включають «Перетворення міс Мевіс Мін» (також відоме як «Месія наприкінці часів»), яке є переписом новели «Постійний вогонь». Кілька оповідань, деякі з яких увійшли до збірки «Легенди Кінця часів», були опубліковані в New Worlds 7–10 (відновлення журналу в м'якій палітурці). Короткі оповідання за участю Елріка («Елрік в Кінці часів») і Джеррі Корнеліуса («Пісня вбивці») також містять персонажів і місця з кінця часів.
Серед головних героїв серіалу — Джерек Карнеліан, один із небагатьох людей Кінця часів, які були не створені, а народжені природним шляхом; місіс Амелія Андервуд, мандрівниця в часі кінця ХІХ століття; загадковий лорд Джаггед; і міс Мейвіс Мін в однойменному творі «Перетворення міс Мейвіс Мін», де також фігурує Вогняний клоун. У омнібусному виданні Millennium 1993 року «Легенди Кінця часів» нібито зібрані всі історії та «Перетворення міс Мейвіс Мін» — під назвою «Постійний вогонь», — але воно вплинуло на серйозні друкарські помилки та опустило останні шість рядків «Елрік в Кінці часів» і все, крім останнього розділу «Постійний вогонь». Вони були виправлені для видання Orion 1997 року.
Кінець часів У пролозі «Чужого жару» це називається «історія про Джерека Карнеліана, який не знав, що таке мораль, і місіс Амелію Андервуд, яка знала про неї все». Роман починається з дискусії між "Джер"еком Карнеліаном і його матір'ю, Залізною Орхідеєю, про значення слова доброчесність. Сердолік, який шукав це слово в стародавньому словнику, знаходить поняття «дивним».
Джерек зустрічає своє майбутнє кохання, Амелію Андервуд, на екстравагантній вечірці, організованій герцогом Квінз, на тему «катастрофа». Герцог Квінз має намір зробити центральним персонажем цієї розваги інопланетянина Юшариспа, який намагається попередити людей, що всесвіту скоро настане кінець; людям це здається нудним, і розвага не вдається. Міледі Шарлотіна заморожує Юшариспа, щоб перевезти його до свого звіринця. Жерек радіє, коли пані Амелія Андервуд реагує на це, вигукуючи: «Відпустіть бідолашну істоту! Хоча він не є ні людиною, ні християнином, він все одно є одним із Божих створінь і має право на свою свободу!»
Приклад того, як легковажно ставляться до сексу, включаючи інцест і гомосексуальність, наприкінці часів, можна знайти в перших розділах «Чужого жару». У розділі «Розмова із залізною орхідеєю» Джерек займається сексом зі своєю матір'ю, а в розділі «Сердолік зачає нову прихильність» він має одностатеву зустріч з лордом Джаггедом. Так само в «Легендах Кінця часів» Залізна Орхідея кохається з міледі Шарлотіною. Коли Жерек вирішує закохатися в пані Андервуд, ігноруючи всіх інших, всі аплодують його оригінальному мисленню.
Пейзаж Ландшафти наприкінці часів майже повністю штучні або ілюзорні, створені мешканцями та постійно змінюються. У першому розділі «Чужої спеки» Залізна Орхідея та Джерек Сердолік прокидаються після пікніка, який вони влаштували, і виявляють, що море стало багряно-червоним, а скеля з двома пальмами, що раніше стояла за ними, була замінена дванадцятиповерховою сріблястою пагодою. Однак під декорацією Земля — стерильна пустеля, освітлена тьмяним червоним Сонцем.
У новелі «Елрік в Кінці часів» мешканці Кінця часів намагаються розважити Елріка з Мелнібоне (і потішити себе), створивши пригоду, щоб зайняти Елріка. Елріку не чужий хаос, і він повністю впевнений, що насправді потрапив у царство хаосу. Це значною мірою через несподівані, химерні (і часто миттєві) зміни, які господарі вносять у ландшафт.
Сюжет
«Танцівники Кінця часів» «Чуже тепло»
Назва цього тому походить від поеми Теодора Вратислава «Тепличні квіти».
Інопланетянин на ім'я Юшарисп прилітає на Землю, щоб попередити її мешканців, що всесвіт наближається до кінця; його власна планета вже зникла, і Земля неодмінно піде слідом за нею. Мешканці Землі незворушні, бо вважають його черговим провісником кінця світу; кінець Землі пророкували століттями. Набагато більше Джерека цікавить місіс Амелія Андервуд, мандрівниця в часі з вікторіанської Англії, адже він зачарований вікторіанською епохою. Джерек вирішує закохатися в неї. Місіс Андервуд, яку спочатку відразила розпуста Кінця часів, зрештою приходить до переконання, що Джерек щирий у своїх прихильностях, і починає навчати його моральних цінностей. Вона нарешті закохується в нього; коли вони збираються обійнятися, однак вона повертається до свого часу. Джерек, розбитий горем, вирішує врятувати її та вирушає до Лондона ХІХ століття, використовуючи машину часу з фільму Муркока «Ось людина».
Джерек настільки наївний, щодо вікторіанської епохи, незважаючи на його інтерес до неї, і (тимчасово) місцевий злодій, Снузер Вайн, обманом змушує його стати співучасником останньої афери Снузера. Не дивно, що Джерек виявляється бідним злочинцем, його швидко заарештовують, садять у в'язницю та відправляють до суду. На його подив, суддя видається не ким іншим, як його другом, лордом Джаггедом, але стверджує, що він один із Джаггерів. Джерека засуджують до страти, оскільки справа проти нього однозначна, але він не може зрозуміти, чому всі люди навколо нього так засмучені; жителі кінця часів безсмертні, і для них смерть лише минуща. Джерека вішають, але в Кінці часів він прокидається серед своїх друзів, які кажуть йому, що для них його не було лише на секунду.
«Порожні землі»
Назва цього тому походить від поеми Ернеста Доусона «Останнє слово».
Знову об'єднавшись в Кінці часів, Джерек та інші жителі Кінця часів повернулися до своїх улюблених розваг — вечірок та ігор. Їх перериває корабель інопланетних музикантів/піратів, лат. Джерек, переслідуваний латами, натрапляє на підземну школу, побудовану багато століть тому, щоб захистити останніх дітей тієї епохи від директора-тирана Пекінга Па Восьмого (посилання на Сема Пекінпу). Робот-няня постійно пускає по колу час, проведений у школі. Він такий старий, що в результаті переробляє один і той самий тиждень кілька разів. Вчителька-робот приймає Джерека за одного зі своїх дітей, бо забув, що є щось поза межами школи, і залишає його у себе. Коли він усвідомлює свою помилку, то погоджується відправити його назад у 1896 рік; його здатність переробляти час означає, що він може функціонувати як машина часу.
Повернувшись у ХІХ століття, Джерек прямує до Бромлі, де живе місіс Амелія Андервуд. По дорозі Джерек зустрічає Герберта Веллса і пояснює, що він мандрівник у часі, але зустрічає лише іронічну недовіру Веллса. Джерек нарешті возз'єднується з місіс Андервуд, але також змушений протистояти її чоловікові містеру Андервуду. Містер Андервуд настільки підозріло ставиться до їхньої історії, що місіс Андервуд неохоче тікає разом із Джереком. Переслідувані поліцією, вони рятуються журналістом містером Джексоном, який, як і суддя Джаггер, дуже схожий на лорда Джаггеда.
Поліція наздоганяє пару, що втікає, але їхню спробу арешту перериває поява Лата, Залізної Орхідеї та кількох інших жителів Кінця часів. Настає хаос, коли поліція та лати починають боротьбу, а сама тканина часу починає розпадатися. Мандрівники в часі починають зникати, і Джексон, який нарешті виявляється лордом Джаггедом (також суддею Джаггером), відводить Джерека та місіс Андервуд до машини часу, яка доставить їх у Кінець часів. Схоже, що машина не працює; замість того, щоб доставити їх на кінець часів, він висаджує їх у період нижнього Девону.
«Кінець усіх пісень»
Назва цього тому походить від поеми Ернеста Доусона «Покидьки».
Джерек і місіс Амелія Андервуд, провівши деякий час наодинці в Девоні, зустрічають Уну Перссон і капітана Освальда Бастабля, які представляють себе членами Гільдії Тимчасових Авантюристів. Вони пояснюють поняття мультивсесвіту як поєднання всіх одночасно існуючих реальностей перед тим, як відправити Джерека та Амелію назад у Кінець часів. Там Джерек знаходить усіх своїх друзів, які зникли з 1896 року, живими та здоровими, за винятком лорда Джаггеда, який ще не повернувся. Тепер Амелія більш толерантна до людей Кінця часів, хоча час від часу все ще обурюється їхньою неморальністю. Вона та Джерек відновлюють своє життя в «Чужому жарі», яке переривається раптовим прильотом снаряда, враженого, божевільного містера Андервуда, інспектора Спрінгера та дюжини поліцейських, а також Лат.
Джерек, герцог Квінз, поліцейські, Амелія та містер Андервуд шукають притулку від Лата в одному із Загублених міст, де зберігається енергія, використана людьми Кінця часів, щоб змінювати матерію через свої кільця, і здивовані тим, що побачите, що воно розсипається, а сонце вже зникло. До них приєднується Юшарисп і житель кінця часів Лорд Монгроув, маніакально-депресивний гігант, який пояснює, що апокаліпсис почався, і що вони єдині, хто вижив. Група з жахом усвідомлює, що їхні енергетичні кільця більше не працюють. У світлі їх неминучої загибелі Амелія нарешті визнає, що її кохання до Джерека важливіше для неї, ніж мораль чи звичаї.
З'являються Залізна Орхідея та Лорд Джаггед, яких на даний момент вважають мертвими. Лорд Джаггед виявляється батьком Джерека та мандрівником у часі з ХХІ століття. Дізнавшись про неминуче знищення Землі, він прагнув зберегти людство, відправивши «нових Адама і Єву» на початок часів, таким чином створивши петлю, яка не дасть людству витратити тисячі років на повторне вивчення основ цивілізації. З генетичних причин він вибрав Джерека й Амелію й організував їхню зустріч. Висадка Амелії та Джерека в девоні не входила в його план; насправді вони подорожували не назад у часі, а надто далеко в майбутнє, за Кінець світу, в якому вони зараз проживали. Зрозумівши це, Джаггед зрозумів, що час є круговим, а не лінійним, як передбачалося раніше, і розробив новий план. У той час як його друзі спустошені, він демонструє непохитний оптимізм і дивує всіх, створюючи нове сонце за допомогою свого енергетичного персня. Він продовжує пояснювати, що енергію можна черпати з будь-якої існуючої реальності у мультивсесвіті; це, у поєднанні з технологією, яка «переробляла» час у підземній школі, може бути використано, щоб підтримувати Землю назавжди.
Переконавшись, що Земля в безпеці в часовій петлі та забезпечена новим джерелом енергії, Кінець Таймерів воскрешає своїх друзів, які загинули під час перерваного апокаліпсису, і відновлює свій світ. Амелія, якій тепер комфортно наприкінці часів, стає популярною. Під час візиту до містера Андервуда в Загубленому місті вона стикається з його переконанням, що вона проклята, коли розповідає йому про свою віру в те, що Бог мертвий. Поки вона бореться зі своїм сумлінням і новим атеїзмом, її чоловік повертається в XIX століття, і вона вирішує вийти заміж за Джерека. Коли лорд Джаггед пропонує відправити її та Джерека в майбутнє, поза часовою петлею, щоб після кінця світу створити нову цивілізацію, вони погоджуються.
«Легенди кінця часів»