Максим Віталійович Петренко (позивний «Доцент»; , м. Київ, УРСР, СРСР — , с. Студенок, Ізюмський район, Харківська область) — український науковець, винахідник, педагог, письменник. Кандидат технічних наук (2022), доцент. Український військовослужбовець, старший солдат, старший стрілець батальйону оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, який відзначився і загинув під час відбиття російського вторгнення в Україну. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2024, посмертно).
Життєпис Максим Петренко народився 11 грудня 1983 року в місті Києві, у родині інженерно-технічних робітників одного зі столичних заводів. З дитинства обожнював читати, займався виготовленням прикрас з натурального каміння, захоплювався створенням парфумерних композицій.
Коли Максиму було 13 років, у нього на очах від серцевого нападу помер його батько. 2000 року, закінчивши столичну школу № 264, щоб матеріально підтримати родину, він вступив до училища та працював на шкідливому для здоров’я виробництві хімічного підприємства.
2002 вступив до Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», а 2008-го — закінчив його з відзнакою, за спеціальністю «Комп'ютерний еколого-економічний моніторинг», здобувши кваліфікацію «Науковий співробітник «Комп’ютерні системи еколого-економічного моніторингу»; з 2003 року паралельно з навчанням Максим працював в університеті лаборантом кафедри комп'ютерної інженерії, а після випуску — викладачем Інституту комп’ютерних технологій. Також підвищував кваліфікацію в Інституті інформаційних і бізнес-технологій за фахом «Менеджер комп’ютерних систем, системний адміністратор», працював на різних кафедрах.
Як викладач центру інформаційного доступу, навчався і проходив стажування у Республіці Корея; розробляв програмовані конструктори. Учасник і фіналіст Міжнародних змагань автономних роботизованих платформ «Roborace» (пізніше він готував до цих змагань своїх студентів). У 2011—2013 рр., крім викладання в університеті, за сумісництвом працював вчителем інформатики у школі.
Крім програмування та ІТ-сфери, мав різноманітні захоплення. Добився виділення передбаченої Законом зімельної ділянки у селищі Біла Криниця та власноруч збудував там будинок; під час будівництва вів про це блог, який мав багато підписників. Не зважаючи на те, що у школі був звільнений від занять з фізичної культури, багато часу приділяв тренуванням, зокрема, був марафонцем — 2012 року вперше пробіг 42 км.
Активний учасник Революції гідності, входив до складу Самооборони Майдану. З початком російсько-української війни, не зважаючи на вади здоров'я, добровольцем вступив до 2-го резервного батальйону оперативного призначення Національної гвардії України, який згодом був об'єднаний із 1- м резервним батальйоном НГУ у один підрозділ — батальйон оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького НГУ. Спочатку служив як резервіст, у лютому 2015-го переоформлений як призваний на військову службу за мобілізацією. Учасник бойових дій в районі Дебальцевого та Слов'янська (зокрема, 26 червня 2022 року брав участь у бою за блокпост № 1, дістав контузію). Нагороджений нагрудним знаком НГУ «За доблесну службу» та іншими відзнаками. Під час служби Максим не полишав і свою цивільну роботу: навіть із зони бойових дій знаходив змогу дистанційно обслуговувати та налаштовувати велику базу даних з усіх предметів, а під час ротацій продовжував викладати. Демобілізувався 2016 року.
2017 року пройшов курс підвищення кваліфікації за програмою «Інструменти аналізу, обробки та візуалізації даних» у Навчально-науковому центрі «Світовий центр даних із геоінформатики та сталого розвитку» НТУУ КПІ. У цей же час створив та очолив в університеті «Україна» науково-навчальну лабораторію кібер-фізичних систем. 2018 року за програмою для ветеранів Максим вступив на навчання в Київську школу економіки; отримав грант на розвиток бізнесу з виробництва електронних програмованих конструкторів і зареєстрував власну торгову марку. До кінця 2018-го створив, а 2019-го застосував у навчальному процесі прототип конструктора для програмування.
У цей же період провів значну волонтерську роботу у київських бібліотеках: проводив презентації своєї книги (Див. розділ «Творчість»), зустрічі з школярами, тематичні лекції про ветеранську літературу, створив пошукові інтерактивні web-полиці на основі електронного каталогу, що функціонує на базі публічної бібліотеки імені Лесі Українки; розробив програму, яка автоматично виправляла технічні помилки, допущені при каталогізації книг; провів дослідження, створив базу даних та запровадив окрему каталогізацію ветеранської літератури, наявної у всіх бібліотеках столиці , причому варто зазначити, що Максим відмовився від прав на виконану роботу і передав продукт у суспільне надбання.
Захопившись дослідженням та обробкою даних про книжкові фонди публічних бібліотек Києва, Максим як ІТ-волонтер створив окремий просвітницький цифровий проєкт OpenLib.info , який працював як відкритий презентаційний додаток до основного електронного каталогу. Саме за цією темою, на основі проведених досліджень у грудні 2021 року Максим захистив дисертацію та здобув науковий ступінь кандидата технічних наук. На момент початку повномасштабної війни очолював кафедру комп'ютерної інженерії Інституту комп’ютерних технологій Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна».
Вранці 24 лютого 2022 року, встигнувши розповісти рідним, як поводитись в умовах війни, він приїхав у військовій формі та зі спорядженням до батальйону імені С. Кульчицького 27-ї окремої Печерської бригади НГУ, і, як доброволець, був поновлений на військовій службі за мобілізацією. Незабаром знов опинився на фронті, обороняв Київ, потому — Східну Україну. Обіймав посаду старшого стрільця, фактично за допомогою дрону, наданого йому університетом, виконував у підрозділі функції аеророзвідника. Зокрема, на межі з Чернігівщиною «Доцент» корегував вогонь артилерії, внаслідок чого було знищено вісім ворожих танків; на Харківщині було виявлено місце падіння ворожого літака Су-30 та захоплено його «чорні скриньки».
1 червня 2022 року у селі Студенок Ізюмського району опинився у ворожому оточенні, дістав поранення, залишився прикривати відступ однополчан. Протягом тривалого часу числився у списках зниклих безвісті, після визволення Студенка від окупантів у вересні 2022-го на місці бою було знайдено його речі та документи. Зрештою восени 2023-го останки Максима було ідентифіковано за тестами ДНК серед 12 тіл, похованих у братській могилі.
10 листопада 2023 року після панахиди у Михайлівському Золотоверхому соборі похований із військовими почестями на Алеї Героїв Лісового кладовища м. Києва.
Нагороди орден «За мужність» III ступеня (23 лютого 2024, посмертно) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові; нагрудний знак НГУ «За доблесну службу»; фіналіст Міжнародних змагань автономних роботизованих платформ «Roborace».
Творчість Почав писати 2015 року.
2017 року Максим взяв участь у проєкті «Голос війни: школа публіцистики для ветеранів АТО» від ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки Міністерства закордонних справ Канади та Міжнародного фонду «Відродження», його твори було опубліковано у виданій того ж року літературній збірці «Голос війни: історії ветеранів».
2019 року за власні кошти видав автобіографічний роман — щоденник добровольця 2014 року «Спокійної ночі)», причому більшість роботи з підготовки своєї книги до видання (за винятком допомоги редакторки Юлії Оскольської та ілюстрації для обкладинки художниці Єлени Вишневської) Максим зробив сам. Частину накладу своєї книги Максим безкоштовно передав до столичних бібліотек.
Брав активну участь у організації «Ветеранських наметів» на книжкових виставках, учасник Всеукраїнського форуму військових письменників.
Джерела Спокійної ночі) / Петренко М. — Харків: Діса плюс, 2019. — 320 с. ISBN 978-617-7645-66-4 Петренко Максим Віталійович // Книга пам'яті полеглих за Україну Максим Петренко // Платформа пам'яті Меморіал Максим Петренко // Книга пам'яті органів системи МВС Скотнікова О. Написав книгу, побудував будинок і загинув за Україну: історія Максима «Доцента» Петренка // Вечірній Київ — 2024. — 19 березня. Хандусенко Н. Загинув військовий і програміст Максим Петренко. З весни 2022 року його вважали зниклим безвісти // — 2023. — 7 листопада. Проворний Є. Визволити Слов`янськ і написати про це книгу // АрміяInform — 2019. — 30 липня.
Примітки