Міжнародна неурядова організація Human Rights Watch (HRW) стала об'єктом інтенсивної критики з боку ряду спостерігачів. Серед критиків HRW — національні уряди, які проводили розслідування, засоби масової інформації, громадськість, ОСІНТ-ери та її колишній голова Роберт Л. Бернштейн. Критика зазвичай відноситься до категорії передбачуваної упередженості, часто у відповідь на критичні звіти HRW. Звинувачення в упередженості включають вплив на організацію політики уряду США, зокрема щодо звітності про Югославію, Латинську Америку та спотворення прав людини в Еритреї та Ефіопії. Звинувачення щодо арабо-ізраїльського конфлікту включають заяви про упередженість HRW щодо Ізраїлю. HRW публічно відповіла на критику своїх репортажів про Латинську Америку та арабо-ізраїльський конфлікт. Також кількаразово було помічено про-російські наративи під час російсько-української війни

Фінансування 7 вересня 2010 року було оголошено, що Джордж Сорос планує пожертвувати 100 доларів мільйонів для Human Rights Watch.

Журналісти критикували HRW за запити, заохочення або прийняття фінансових пожертв у Саудівській Аравії та за її методи збору коштів. Критики звинувачують, що ці методи включають описи «битв» HRW та суперечки з Ізраїлем та його прихильниками. За словами колумніста The Jerusalem Post Герба Кейнона та Джеффрі Голдберга, кореспондента The Atlantic і колишнього колумніста JP, це ставить під загрозу чесність HRW. Під час обміну електронною поштою Голдберг запитав Кеннета Рота, чи були зібрані кошти для боротьби з проізраїльськими лобістськими групами. Рот відповів: «Саудівці, очевидно, знають про систематичні напади на нас з боку різних рефлексивних захисників Ізраїлю. Усі знають», додавши, що ці скарги є звичайними в «обговореннях» під час збору коштів і не лише в Саудівській Аравії.

Девід Бернстайн з Школи права Університету Джорджа Мейсона писав, що «щось не так, коли правозахисна організація їде в одну з найгірших країн у світі з правами людини, щоб зібрати гроші на судовий процес проти Ізраїлю», хоча Inter Press Пізніше Сервіс сказав, що він вибачився за припущення, що HRW не обговорювала під час зустрічей порушення прав людини в Саудівській Аравії.

За даними Human Rights Watch, звинувачення в тому, що HRW «порушила свій нейтралітет», зустрівшись із саудівськими донорами, ґрунтувалися на «оманливих припущеннях і невірних фактах». HRW зазначила, що в травні 2009 року співробітники провели дві презентації в приватних саудівських будинках для людей, зацікавлених в організації. Серед приблизно 50 гостей на прийомі в Ер-Ріяді троє мали урядові зв'язки: «представник Міністерства внутрішніх справ; заступник голови Комісії з прав людини, урядової організації; і член Ради Шури, призначений урядом консультант тіло». Згідно з HRW, ніхто з цих осіб не вимагав коштів; HRW ніколи не приймає кошти від урядовців будь-якої країни, і немає жодних причин, чому громадяни Саудівської Аравії не можуть законно бажати підтримувати права людини.

HRW повідомила Inter Press Service, що ідея про те, що «будь-які гроші з Саудівської Аравії заплямовані, оскільки вони надходять із країни з тоталітарним правлячим режимом, є грубим узагальненням». … Етнічне походження наших донорів не має значення для роботи, яку ми виконуємо … Для нашої роботи в Ізраїлі не має відношення те, що багато, багато наших донорів є євреями. І це не має відношення до роботи, яку ми робимо, що ми отримуємо гроші з арабських країн". За даними організації, на прийомах обговорювалася її робота в Саудівській Аравії, включаючи «висвітлення прав жінок, смертну кару для неповнолітніх, домашню прислугу та дискримінацію релігійних меншин». HRW також зазначила: «За останні роки жодна інша правозахисна група не підготувала більш всеосяжну, детальну та ретельну роботу з проблем прав людини в Саудівській Аравії, ніж Human Rights Watch». Незважаючи на те, що ситуація в Газі висвітлювалася, HRW стверджувала, що висвітлення було виправданим, оскільки війна в Газі домінувала у світових заголовках і є регіональною проблемою в Саудівській Аравії. Критика HRW як антиізраїльська протиставлялася звинуваченням HRW у більшій частині Близького Сходу в тому, що HRW м'яко ставиться до порушень прав людини Ізраїлем.

У 2008 році HRW опублікувала один звіт для кількох країн і п'ять звітів для однієї країни, в яких критикував уряд Саудівської Аравії. У серпні 2009 року організація опублікувала доповідь «Права людини та відповідь Саудівської Аравії на боротьбу з тероризмом: релігійне консультування, утримання під вартою на невизначений термін і недосконалі судові процеси», у якій критикувала антитерористичну програму уряду Саудівської Аравії.

У 2023 році MEMRI опублікував документ Катару, в якому згадується пожертва 3 мільйони доларів США HRW у 2018 році

Звинувачення в ідеологічній та селекційній упередженості HRW звинуватили в упередженості щодо збору доказів, оскільки вона, як кажуть, «недовірливо ставиться до цивільних свідків у таких місцях, як Газа та Афганістан», але «скептично ставиться до будь-кого в уніформі». Її засновник Роберт Бернштейн звинуватив організацію в поганих методах дослідження та в тому, що вона покладалася на «свідків, чиї історії неможливо перевірити та які можуть свідчити заради політичної вигоди або тому, що вони бояться помсти з боку власних правителів». У жовтні 2009 року Бернстайн заявив, що організація втратила критичний погляд на події на Близькому Сході : «Регіон населений авторитарними режимами з жахливими дотриманням прав людини. Проте в останні роки HRW написав набагато більше засуджень Ізраїлю за порушення міжнародного права, ніж будь-якої іншої країни в регіоні». HRW відповіла, сказавши, що HRW «не приділяє більше часу та енергії Ізраїлю, ніж іншим країнам регіону чи світу».Why We Report on 'Open' Societies, HRW, 20 October 2009 Том Портеус, директор лондонського відділення HRW, відповів, що організація відкидає «очевидні подвійні стандарти Бернштейна. Будь-яка правозахисна організація, яка заслуговує на довіру, повинна застосовувати однакові стандарти прав людини до всіх країн».

Як пише The Times, HRW «не завжди практикує прозорість, толерантність і підзвітність, до яких вона закликає інших». The Times звинуватила HRW у дисбалансі, стверджуючи, що вона ігнорує порушення прав людини в певних режимах, водночас інтенсивно висвітлюючи інші конфліктні зони (зокрема Ізраїль). Незважаючи на те, що HRW опублікувала п'ять звітів про Ізраїль протягом одного чотирнадцятимісячного періоду, The Times вперше повідомила, що за двадцять років HRW опублікувала лише чотири звіти про конфлікт у Кашмірі (незважаючи на 80 000 смертей, пов'язаних із конфліктом у Кашмірі та «тортури та позасудові вбивства … у величезних масштабах») і спочатку говорилося про відсутність звіту про насильство та репресії після виборів в Ірані. У своєму виправленні, опублікованому 4 квітня 2010 року, The Times стверджує, що HRW опублікувала дев'ять статей про конфлікт у Кашмірі та один звіт про зловживання після виборів в Ірані в лютому того ж року.Correction: Human Rights Watch, The Times, 4 April 2010, on Wayback Machine Джерело розповіло The Times : «Іран просто не поганий хлопець, якого вони хочуть висвітлити. Їхні серця не в цьому. Погодьтеся, те, що їх справді хвилює, — це Ізраїль». Газета цитує Ноа Поллака, критика та консервативного коментатора HRW, який сказав, що HRW хвилює, якщо Ізраїль жорстоко поводиться з палестинцями, але «менше стурбований, якщо злочинці є співвітчизниками-арабами». Одним із наведених прикладів був конфлікт у Лівані 2007 року в таборі біженців Нахр аль-Баред, і було сказано, що HRW опублікувала один прес-реліз, але не звіт. У свою чергу The Times повідомила, що HRW написала три прес-релізи та повідомила про зловживання палестинцями з боку Палестинської влади, ХАМАС, Кувейту, Йорданії та Іраку.

У випуску The Spectator за лютий 2013 року Нік Коен писав: « Amnesty International і HRW з жахом дивляться на тих, хто говорить про вбивства, каліцтва та гноблення, якщо вбивці, калічники та гнобителі не вписуються в їхній сценарій». Роберт Бернштейн звинуватив HRW у дозволі репресивним режимам грати в «гру моральної еквівалентності», не зважуючи докази відповідно до того, чи були вони зібрані у відкритому чи закритому суспільстві, і не визнаючи жодної «різниці між злочинами, скоєними в необхідної оборони та тих, що вчинені навмисно». The Times звинуватила HRW у наповненні свого штату колишніми радикальними політичними активістами, включаючи Джо Сторка та Сару Лію Вітсон: «Теоретично така організація, як HRW, не обрала б дослідниками людей, які так очевидно стоять на одній стороні». HRW звинувачують у небажанні (або нездатності) сприймати загрози, які представляє ісламський екстремізм, оскільки їхня ліва ідеологія змушує їх розглядати критику Хезболли, ХАМАС, Аль-Каїди та подібних груп як «небезпечне відволікання від справжньої боротьби». Прикладом може бути словесна атака 2006 року на Пітера Тетчелла, якого співробітники HRW звинуватили в расизмі, ісламофобії та колоніалізмі за критику страти гомосексуалів в Ірані.

У травні 2014 року було опубліковано відкритий лист з критикою HRW за тісні зв'язки з урядом США. Лист підписали лауреати Нобелівської премії миру Адольфо Перес Есківель і Майрід Корріган, колишній помічник Генерального секретаря ООН Ганс фон Спонек, спеціальний доповідач ООН з прав людини на палестинських територіях Річард А. Фальк і понад 100 учених і культурних діячів. У листі згадується ряд посадових осіб HRW, які брали участь у зовнішніх політичних ролях в уряді США, включно з директором із захисту інтересів Вашингтона Томом Малиновським, який раніше був спічрайтером Мадлен Олбрайт і спеціальним радником Білла Клінтона, а згодом помічником держсекретаря. за демократію, права людини та працю Джону Керрі та членам дорадчого комітету HRW Americas Майлзу Фрешетту (колишньому послу Сполучених Штатів у Колумбії) та Майклу Шифтеру (колишньому директору Латинської Америки Національного фонду підтримки демократії, який фінансується урядом США). У листі HRW протиставляє критику кандидатури Венесуели до Ради ООН з прав людини в листі до Уго Чавеса з відсутністю засудження щодо перебування Сполучених Штатів як члена ради, незважаючи на використання урядом США «списку вбивств». для визначених ворогів, постійне використання екстраординарних видань і продовження утримання комбатантів на військово-морській базі Гуантанамо. Підписанти закликали HRW заборонити тим, хто бере участь у формуванні або проведенні зовнішньої політики США, працювати співробітниками організації, радниками або членами правління, або як мінімум, запровадивши тривалі періоди відпочинку між робочими періодами для HRW і на службі зовнішньої політики США.

Лівий академік і організатор праці Іммануель Несс пише, що HRW рідко критикує порушення прав людини США та їх союзниками і майже завжди робить висновки, які відповідають позиціям зовнішньої політики Заходу.

Критика в ході російсько-української війни (2014-дотепер)