Юзеф Вітлін (, 17 серпня 1896, с. Дмитрів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 28 лютого 1976, Нью-Йорк, Сполучені Штати Америки) — польський та американський письменник, поет та перекладач єврейського походження, автор мемуарів «Мій Львів».
Життєпис У 1906-1914 роках Вітлін навчався у класичній гімназії у Львові, по завершенню якої склав іспит на бакалавріат. Його перший опублікований вірш «Prolog ku czci Zygmunta Krasińskiego» був надрукований у видавництві «Wici» у 1912 році до 100-річчя народження Зигмунта Красінського.Józef Wittlin (1896-1976) // Culture.pl
У серпні 1914 року він приєднався до добровольчого військового формування Польського легіону. Проте незабаром його підрозділ було розформовано через відмову поляків присягнути австрійському уряду. У 1915 році Юзеф Вітлін поїхав до Відня, де спершу почав вивчати у Віденському університеті філософію, а потім вивчав німецьку й французьку мови та історію мистецтва. Там же він познайомився з Йозефом Ротом і Райнером Марією Рільке, твори яких згодом переклав польською мовою.
У 1916 році разом із Йозефом Ротом приєднався до австрійської армії і після деякої військової підготовки був призваний у піхотинці. Незадовго до відправлення на італійський фронт він захворів на скарлатину через що не мав можливості брати безпосередню участь у боях. Його військова служба проходила далеко від фронту і включала, серед іншого, роботу перекладача у таборах для військовополонених з італійськими солдатами.
Після війни, у 1918 році повернувся до Львова, де працював учителем гімназії, а також продовжив навчання лінгвістики (польської літератури) та філософії у Львівському університеті. Протягом 1919–1920 років Вітлін особливо захоплювався експресіонізмом з осередку «Zdrój» («Джерело»), де у 1920 році вийшов його дебютний збірник віршів «Hymny» («Гімни»).
У 1922 році він переїхав до Лодзі, де став літературним директором місцевого муніципального театру, співзасновником і професором його драматичної школи, а також працював драматичним критиком у щоденній газеті «Głos Polski».
У 1924 році одружився з Галиною Гандельсманн. У цей час він здійснив численні подорожі Європою, які суттєво вплинули на його творчість.
У 1927 році переїжджає до Варшави. У цей час Вітлін приєднався до помірковано поетичної групи «Скамандр» на чолі з Юліаном Тувімом і Антонієм Слонімським.
У 1920-х роках він був постійним дописувачем у всіх головних польських літературних журналах. Публікував критику, статті та вірші в «Skamander», тижневику «Wiadomosci Literackie» («Літературні вісті»), який виходив у 1924–1939 роках у Варшаві, а також у пресі «Filomata».Eugenia Prokop-Janiec. Wittlin, Józef // Yivo Encyclopedia of Jews in Easter Europe
Еміграція На початку Другої світової війни Віттлін емігрував із Польщі. Спочатку він жив у Парижі, звідки в травні 1940 року був евакуйований у Біарриц. За допомогою Германа Кестена йому та його родині вдалося втекти в січні 1941 року з Ніцци, а звідти через Іспанію та Португалію до Нью-Йорка, де він залишився жити після війни.
У 1941–1943 роках разом з Яном Лехонем і Казімєжем Вєржинським був співредактором «Tygodnik Polski» («Польський тижневик»). Вітлін також налагодив контакт з польським емігрантським щомісячником "Kultura", який виходив у Парижі, лондонським тижневиком "Wiadomości" під редакцією Мечислава Ґридзевського, а у 1952 році працював на радіо "Вільна Європа" (Мюнхен).
Публікації Віттліна включають збірку віршів Гімни (Гімни; 1920); збірка етюдів «Wojna, pokój i dusza poety» (1925); роман «Сіль землі» (Sól ziemi, 1936); автобіографічний том «Mój Lwów» (1946); і збірка есеїв Orfeusz w piekle XX wieku (Орфей у пеклі ХХ століття; 1963). Він переклав «Одіссею» (за яку отримав нагороду ПЕН-клубу; 1935), твори Сервантеса, Германа Гессе та особистого друга Віттліна Йозефа Рота.
Помер 28 лютого 1976 року і похований у Нью-Йорку.
Творчість У своїх ранніх творах, у період свого натхнення німецьким і польським експресіонізмом, Вітлін розглядав досвід Першої світової війни з виразно пацифістської позиції. У своєму найважливішому творі, романі «Сіль землі», він розповідає історію Пйотра Нєвядомського, гуцула зі східних Карпат, який проїздить територію усієї Австро-Угорщини як солдат австрійської армії. Значною мірою це автобіографічний роман, в основі якого лежать спогади Вітліна про власний досвід участі у війні.
Це був перший роман із задуманої Вітілном трилогії «Повість про терплячого піхотинця», яку він так і не закінчив. У 1936 році «Сіль землі» була відзначена премією «Wiadomosci Literackie». Через рік роман отримав нагороду «Золотий лавровий вінок» від Польської академії літератури. А у 1939 році його було номіновано на Нобелівську премію з літератури.
Хоча Вітлін був хрещений і вважався християнським письменником, він завжди відкрито говорив про свій зв’язок із єврейським світом. У Псалмі він представився як «Я, Юзеф Вітлін, із роду Юди». У міжвоєнні роки публікував огляди польської єврейської поезії та іноземної літератури на єврейську тематику («Książki o prześladowaniu Żydów» [Книги про переслідування євреїв]; 1934).
Голокост надихнув його на деякі з найкращих віршів: «Żydom w Polsce» (Євреям у Польщі) і «Na Sądny Dzień Żydowski roku 1942/5703» (На день спокути 1942/5703), а також «Pokłon poetom getta» (Данина поетам гетто), а також вступ до збірки поезій «Z otchłani» (З прірви), спочатку опублікованої в підпільному польському виданні у 1944 році та перевиданої у США Якубом Аппенсшлаком.
Книги Hymny: Poemy (1920) Wojna, pokój i dusza poety (1925), есеї Ze wspomnień byłego pacyfisty (1929) Etapy (1933), дорожні нотатки Książki o prześladowaniu Żydów (1934) [Книги про переслідування євреїв] Sól ziemi (1935) [Сіль землі] Mój Lwów, memories (1946) Orfeusz w piekle XX wieku (1963), есеї Poezje (1978), опубліковано посмертно
Примітки
Див. також Станіслав Лем Яцек Куронь Вітольд Шольґіня Збіґнєв Герберт Станіслав Вінценз Кароліна Лянцкоронська Йозеф Рот
Джерела Czesław Miłosz (1983) The History of Polish Literature. University of California Press ISBN 978-0520044777 Zoya Yurieff. Joseph Wittlin (New York, 1973); Zoya Yurieff (1997) Józef Wittlin. Świat Literacki [pl], Constans ISBN 978-8386646517 Wojciech Ligęza, “Wyznania moralisty (O poezji Józefa Wittlina)” in Wybór poezji, by Józef Wittlin, pp. 5–21 (Warsaw, 1998) Anna Frajlich, ed. [pl] (2001, Toruń) Between Lvov, New York, and Ulysses' Ithaca: Józef Wittlin – poet, essayist, novelist. Nicholas Copernicus University My Lviv as City of Lions (english translation by Antonia Lloyd-Jones, published together with Philippe Sands'). London: Pushkin Press, 2016 ISBN 978-1-782271-17-8 Юзеф Вітлін. Мій Львів / Фрагмент у перекладі Юрка Прохаська. - Критика. - 2002/7-8. - ст. 57-58 Олена Галета. (Не)забуті імена літературного Львова. Місця присутності. Юзеф Віттлін // YouTube: Lviv - City of Literature. 22.09.2020