Леоніла (Ліна) Петрівна Стебловська ( 15 лютого 1935, Преображенка) — українська художниця і педагог; член Спілки радянських художників України з 1970 рокуСтебловська Леоніла Петрівна // (нині у складі секції живопису її Київської організації). Заслужений художник України з 2004 року.
Біографія Народилася 15 лютого 1935 року в селі Преображенці (нині Херсонська область, Україна). 1962 року закінчила Київський художній інститут, де навчалася у Володимира Костецького, Михайла Хмелька, Георгія Меліхова, Олександра Сиротенка, Карпа Трохименка. Дипломна робота — картина «Арешт Тараса Шевченка у 1847 році» Г. Марченко. Творчі звершення: виставка творів живопису заслуженого художника України Леоніли Стебловської. / Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». 19 листопада 2007.
Багато років викладала у Київській художній школі. Працювала художником-монументалістом міжрегіонального спеціального реставраційно-виробничого підприємства «Майстер». Мешкала у Броварах в будинку на вулиці Марії Лагунової, № 15/6, квартира № 8 та у Києві в будинку на вулиці Маршала Жукова, № 24А, квартира № 268Стебловська Леоніла Петрівна / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 141..
Творчість Працювала у галузях станкового (в романтичній реалістичній манері створювала портрети, пейзажі і натюрморти) і монументального живопису, виконувала роботи у техніці витинанки. Серед робіт: живопис
«Арешт Тараса Шевченка в Києві» (1962); «Вечеря» (1967); «А сад цвіте» (1974); триптих «Щасливе дитинство» (1978, разом з Едуардом Ревенком); «Чекання» (1982); «Жнива 1943 року» (1984); квадриптих «Лісова пісня»: «Весна», «Літо», «Осінь», «Зима» (1991—1992, разом з Едуардом Ревенком); «Сухі квіти»; «Натюрморт з безсмертниками»; «Небо, гори та вода»; «Над озером»; «Калина»; </div> Створила низку портретів діячів української культури: народного артиста Олеся Харченка, народної майстрині Лізи Миронової, президента «Укрреставрації» Миколи Орленка, письменника Юрія Бачі, автопортрет та інші. Авторка серій лірико-романтичних пейзажів України — Київщини, Чернігівщини, Криму, Словаччини, Уралу. монументальні твори сакральні розписи у Михайлівському Золотоверхому соборі та у Надбрамній церкві Михайлівського собору («Різдво Христове» тощо; разом з Едуардом Ревенком); сакральні розписи у церкві Святого Миколая у Козельці; розписи купола Володимирського собору в Херсонесі; оздоблення алегоричними картинами готелю «Ермітаж» у Єкатеринбурзі. витинанки «Збудження» (1992); «Людина на землі. Баба Настя і баба Харитя» (1993); «Ой чий то кінь...» (1994). Автор методичного посібника «Вчіться малювати» для учнів середніх шкіл другого року навчання, який перевидавався українською, російською, угорською та польською мовами.
Брала участь у виставках з 1964 року.
Роботи перебувають у Музеї етнографії та художнього промислу у Львові, Національному музеї народної архітектури та побуту України у Києві, музеї Києво-Могилянської академії, Дирекції виставок Національної спілки художників України, а також у приватних колекціях в Україні та за кордоном.
Примітки
Література