Американська футбольна конференція, АФК () — одна з двох конференцій Національної футбольної ліги (НФЛ). Була сформована перед стартом сезону 1970 після злиття НФЛ і Американська футбольна ліга. До складу конференції увійшли десять команд АФЛ і три клуби, які раніше виступали в НФЛ: «Балтимор Колтс», «Клівленд Браунс» і «Піттсбург Стілерс». На момент створення вона включала тринадцять команд, пізніше це число було збільшено до шістнадцяти. З 2002 року конференція розділена на чотири дивізіони по чотири команди..
Чемпіон конференції стає володарем Ламаром Хант Трофі. Приз названий на честь Ламара Ганта, першого власника клубу «Канзас-Сіті Чифс», одного із засновників АФЛ та автора терміна «Супербоул». Переможець плей-оф Американської футбольної конференції також отримує право зіграти в Супербоул проти переможця Національної футбольної конференції.
Чинним чемпіоном конференції є Канзас-Сіті Чифс, у лютого 2024 обіграли Сан-Франциско Фортинайнерс з рахунком 25:22..
Учасники Під час створення конференції до її складу увійшли тринадцять команд. Десять із них до цього виступали в Американській футбольній лізі, три команди були переведені з Національної футбольної ліги, сформувавши Центральний дивізіон. На момент формування конференції її дивізіони команди були розподілені дивізіонами з урахуванням географічного положення.
В даний час до складу конференції входить шістнадцять клубів, розбитих на чотири дивізіони. Ця структура існує з 2002 року, коли було створено команду «Хьюстон Тексанс», що увійшла до складу Південного дивізіону.
Клуб Місто, штат Заснований Член НФК Стадіон Місткість Баффало Біллс Орчард-Парк, Нью-Йорк 1959 з 1970 Біллс Стедіум 71 608 Маямі Долфінс Маямі-Гарденс, Флорида 1965 з 1970 Хард Рок-стедіум 64 767 Нью-Інгленд Петріотс Фоксборо, Массачусетс 1959 з 1970 Джилетт Стедіум 65 878 Нью-Йорк Джетс Іст-Ратерфорд, Нью-Джерсі 1959 з 1970 «Метлайф-стедіум» 82 500 Балтимор Рейвенс Балтімор, Меріленд 1996 з 1996 M&T-Бенк-стедіум 71 008 Цинциннаті Бенгалс Цинциннаті, Огайо 1967 з 1970 Пол Браун Стедіум 65 515 Клівленд Браунс Клівленд, Огайо 1944 1970—1995, з 1999 Фестенерджі-стедіум 67 431 Піттсбург Стілерс Піттсбург, Пенсільванія 1933 з 1970 «Хайнц-філд» 68 400 Х'юстон Тексанс Х'юстон, Техас 1999 з 2002 NRG-стедіум 72 220 Індіанаполіс Колтс Індіанаполіс, Індіана 1953 з 1970 Лукас Ойл Стедіум 67 000 Джексонвілл Джагуарс Джексонвілл, Флорида 1993 з 1995 TIAA-Бенк-філд 67 814 Теннессі Тайтанс Нашвілл, Теннессі 1959 з 1970 Ніссан-стедіум 69 143 Денвер Бронкос Денвер, Колорадо 1959 з 1970 Емпауер Філд ет Майл Хай 76 125 Канзас-Сіті Чіфс Канзас-Сіті, Міссурі 1959 з 1970 Ерроухед-Стедіум 76 416 Лас-Вегас Рейдерс Парадайс, Невада 1960 з 1970 Аледжайент-стедіум 65 000 Лос-Анджелес Чарджерс Інглвуд, Каліфорнія 1959 з 1970 Со-Фай-стедіум 70 240
Формат сезону У регулярному чемпіонаті кожна команда проводить по шістнадцять матчів: по дві гри проти команд свого дивізіону, чотири матчі проти команд одного з дивізіонів НФК, чотири матчі проти команд одного з дивізіонів АФК, по одній грі проти команд двох інших дивізіонів НФК. Порядок зустрічей клубів різних дивізіонів змінюється циклічно та враховує підсумкове становище команд у попередньому сезоні.
З 1990 по 2019 рік у плей-оф від конференції виходило шість клубів: чотири переможці дивізіонів та дві найкращі команди серед решти. Власники перших двох номерів посіву пропускали раунд уайлд-карду. Перед початком сезону 2020 року було ухвалено рішення про розширення плей-оф ще на дві команди, по одній від кожної конференції. Раунд уайлд-кард за такої схеми пропускає лише команда, посіяна під першим номером.
Примітки