Антиімміграція — це політична позиція, спрямована на обмеження або припинення імміграції. Опір імміграції варіюється від закликів до різних імміграційних реформ до пропозицій щодо повного обмеження імміграції та закликів до репатріації існуючих мігрантів.
Антиімміграційні аргументи Національна ідентичність Чи впливає національна ідентичність на ставлення до імміграції, і як саме, значною мірою залежить від ситуацій, пов'язаних з конкретною національною ідентичністю. Якщо національна ідентичність визначається і характеризується моноетнічністю та монорасовістю, або якщо етнічна чи расова більшість домінує в політичних структурах нації, то ця національна ідентичність, ймовірно, буде пов'язана зі ставленням проти імміграції, задля збереження місцевої культури, традицій, способу життя. Дослідження також показують, що люди сильніше реагують на заклики до національної ідентичності, ніж на економічні міркування, коли їх запитують про питання, пов'язані з імміграцією. Як американці, так і європейці схильні переоцінювати кількість іммігрантів у своїх країнах і виступати за зниження імміграції.
Там, де національна ідентичність не визначена таким чином, що суперечить етнічній чи расовій ідентичності, і де такі групи не виключені соціально-економічно, національна ідентичність може бути сумісною з етнічною чи расовою різноманітністю. Національна ідентичність може бути навіть важливим фактором соціального миру у випадках, коли існують внутрішньонаціональні розбіжності. Наприклад, дослідження 2015 року показало, що освітній контент, що підкреслює національну єдність Індонезії, був важливою причиною покращення міжетнічних та міжрелігійних відносин в Індонезії часів Сухарто.
Ізоляція, розділення та стабільність Іммігранти можуть бути ізольовані у власних громадах, формуючи самоорганізовані громади, гетто або паралельні суспільства, де вони живуть відповідно до власної культури, замість того, щоб асимілюватися з чужою культурою для контакту з більшістю суспільства, до якого вони іммігрували. Такі етнічні анклави можуть бути результатом того, що людям природно подобається бути серед таких людей, як вони самі. Вони можуть не вивчити місцеву мову і зрештою підірвати національну єдність, а також культурну та релігійну єдність країни.Parallelgesellschaften?, Aus Politik und Zeitgeschichte, No. 1–2 (2006) Дослідження Дженніфер Ніл з Мічиганського державного університету показує, що етнічні анклави сприяють соціальній згуртованості ціною зниження толерантності між групами, а їхній розмір, автономія та близькість є важливими факторами. Деякі також пропонують делегувати більше повноважень місцевим громадам.
Імміграція може негативно вплинути на соціальну та політичну стабільність.
Збільшення конкуренції Економічні аргументи зосереджені на конкуренції за робочі місця та більшому тягарі, який деякі групи іммігрантів можуть накладати на системи соціального забезпечення, охорони здоров'я, житло та державні школи країни, є ще одною причиною антиіммірантських поглядів. Наприклад, сувора реформа імміграційного законодавства Данії заощадила країні 6,7 мільярда євро порівняно з попереднім більш поблажливим підходом, згідно зі звітом Міністерства інтеграції Данії за 2011 рік.
Екологічний простір та дефіцит ресурсів Деякі люди вважають, що для забезпечення населення екологічним простором, наприклад, для забезпечення споживання населення. Іммігранти, такі як новонароджена дитина, зменшують розмір землі на душу населення країни.
Дехто стурбований розростанням міст та їх заторами, змінами в дикій природі та природному середовищі держави, а також величезним вуглецевим слідом, спричиненим імміграцією. Крім того, деякі стурбовані обмеженими ресурсами держави, скороченням запасів води, енергії, збіднілими ґрунтами та твердими відходами, через що імміграція тільки посилює екологічні та ресурсні проблеми.
Хвороби Іммігранти (та транскордонні переміщення загалом) можуть приносити з країн походження інфекційні захворювання, нетипові для корінного населення, що подекуди сприймається як значна загроза від імміграції.
Злочини іммігрантів Противники імміграції часто стверджують, що іммігранти сприяють підвищенню рівня злочинності, але певні дослідження показують, що люди схильні переоцінювати зв'язок між імміграцією та злочинністю. Академічна література містить неоднозначні висновки щодо зв'язку між імміграцією та злочинністю в усьому світі, але для Сполучених Штатів вона або не впливає на рівень злочинності, або знижує його. Проте в інших країнах, зокрема Європи, імміграція призводить до чисельного збільшення злочинності.
Військова єдність Деякі занепокоєння щодо імміграції можна знайти у сприйнятті військової лояльності, особливо якщо країна еміграції втягується у війну з країною імміграції або якщо країна виявляє необхідність призову на військову службу.
Небезпечні подорожі Несанкціонована або нерегулярна міграція може наражати іммігрантів на численні небезпеки, включаючи вплив суворих умов, брак їжі та води, а також насильство з боку контрабандистів та влади. З 2014 року понад 4000 людей щороку гинуть на міграційних шляхах по всьому світу, і це, ймовірно, занижена оцінка, оскільки багато смертей ніколи не реєструються.
Жорстке обмеження імміграції та інформування потенційних емігрантів про ці обмеження може запобігти таким небезпечним подорожам. У Сполучених Штатах політика прикордонного патрулювання «Запобігання через стримування» навмисно спрямована на перенаправлення мігрантів у віддалені райони.
Імпорт культури Іммігранти приносять із собою свою культуру. Мислення іммігрантів, їхні норми, практики, звичаї та цінності формують, розширюють та впливають на культуру країн. Деякі такі розширення та впливи є небажаними для корінного населення з причин, які можуть включати практики, що вважаються менш цивілізованими, а також зіткнення з нормами, законами та цінностями країни що піддалася міграції загалом.
Економічні витрати Противники імміграції часто стверджують, що іммігранти мають чистий негативний вплив на державний бюджет, головним чином через забезпечення медичною допомогою та соціальним забезпеченням.
Різні фактори впливають на вплив іммігрантів на державний бюджет та використання ними соціального забезпечення. Хоча іммігранти можуть покращити систему соціального забезпечення держави, наприклад, протидіючи тенденціям старіння населення, їхній чистий економічний вплив також може бути негативним. Джордж Борхас, професор економіки в Школі управління Кеннеді Гарвардського університету, стверджує, що «чим менш кваліфікований іммігрант, тим більша ймовірність того, що він буде фінансовим тягарем». Висококваліфіковані іммігранти мають кращі перспективи на ринку праці, ніж ті, хто прийнятий на основі родинних зв'язків або з гуманітарних причин. Це також залежить від стажу, заробітної плати та віку іммігрантів та системи інтеграції країни.
Шкода, завдана країнам походження мігрантів Деякі противники імміграції стверджують, що імміграція висококваліфікованих або добре освічених осіб може зашкодити їхнім рідним країнам, які в іншому випадку могли б отримати від неї користь, розбудувати свою економіку та покращити свою соціальну та політичну систему. Однак це поняття «відтоку мізків» залишається значною мірою непідтвердженим в академічній літературі. За словами економіста Майкла Клеменса, не було доведено, що обмеження на еміграцію висококваліфікованих працівників зменшують дефіцит у країнах походження. За словами економіста розвитку Джастіна Сандефура, «немає жодного дослідження... яке б показувало будь-які емпіричні докази того, що міграційні обмеження сприяли розвитку». Хайн де Хаас, професор соціології Амстердамського університету, описує витік мізків як «міф». Дослідження показують, що еміграція (як низькокваліфікована, так і висококваліфікована) є вигідною для країн, що відправляють, з точки зору економіки спекуляції, освіти, та ліберальної охлократії.
Грошові перекази мають значний вплив на економіку країн, що розвиваються, причому більшість грошових переказів, 441 мільярд доларів у 2015 році, надходить до країн, що розвиваються. Ця сума майже втричі перевищує 131 мільярд доларів США світової офіційної допомоги розвитку. Для багатьох країн, що розвиваються, отримані грошові перекази становлять значну частину їхніх економік, які часто отримують понад 10% свого ВВП у вигляді грошових переказів щороку. З макроекономічної точки зору, немає переконливого зв'язку між грошовими переказами та зростанням ВВП. Хоча грошові перекази можуть підвищувати сукупний попит і тим самим стимулювати економічну активність, інші дослідження показують, що грошові перекази також можуть мати негативний макроекономічний вплив, збільшуючи нерівність доходів та зменшуючи пропозицію робочої сили серед країн-одержувачів.
Немає рішення глибинних проблем Імміграція може бути наслідком проблем у країнах походження мігрантів. Відкрита імміграційна політика та зусилля не вирішують проблеми.
Жанна Парк з Ради з міжнародних відносин рекомендує європейським лідерам вирішувати корінні причини міграції, такі як допомога у припиненні громадянської війни в Сирії, відновлення стабільності в Лівії та збільшення допомоги країнам Африки на південь від Сахари. За її словами, політичне вирішення регіональної кризи може змусити Європу більше не боротися з припливом мігрантів. Щодо міграційних та біженських рухів в країнах Африканського Рогу та з них, Гюнтер Шредер зазначив, що для боротьби з їх причинами потрібно докласти більше зусиль. У звіті німецької організації Caritasverband зазначено, що лише довгострокова стратегія, яка розмежовує боротьбу з причинами міграції в країнах походження та розробку міграційної політики ЄС, може знайти рішення. Реагування на корінні причини потоків незаконної міграції передбачає співпрацю з третіми країнами, включаючи країни походження та транзиту мігрантів, і може проявлятися в уникненні конфліктів, підтримці миру та державному будівництві. Було запропоновано створювати безпечні зони в країнах походження. Можна стверджувати, що імміграція означає, що люди «тікають» від проблем своєї країни замість того, щоб організовуватися, чинити тиск, брати участь у конструктивних програмах іноземної допомоги чи іншим чином вирішувати їх.
Деколонізація Певні прихильники деколонізації розглядають іммігрантів як колонізаторів корінних народів.Sharma, Nandita. "Migrants and indigeneity: Nationalism, nativism and the politics of place." Routledge International Handbook of Migration Studies. Routledge, 2019. 246-257.
Виборче право Поблажлива імміграційна політика, як правило, призводить до погіршення виборчих прав іммігрантів.
Причини антиімміграційних поглядів Дослідження 2017 року охопило 18 000 інтерв'ю в одинадцяти країнах: Австралії, Канади, Данії, Франції, Японії, Кореї, Норвегії, Іспанії, Швейцарії, Великій Британії та Сполучених Штатах. Дослідження показало, що «іммігранти з вищою кваліфікацією мають перевагу над своїми колегами з нижчою кваліфікацією на всіх рівнях соціально-економічного статусу (СЕС). Гіпотеза конкуренції на ринку праці мало що підтверджує, оскільки респонденти не налаштовані проти іммігрантів у своєму власному соціально-економічному прошарку. Хоча сам колір шкіри має незначний вплив у будь-якій країні, іммігранти з країн з мусульманською більшістю викликають значно нижчий рівень підтримки, а расова ворожнеча залишається потужною силою».