Everyday Robots — дебютний сольний студійний альбом британського музиканта Деймона Алберна, найбільш відомого як фронтмена гуртів Blur і Gorillaz. Описаний Алберном як його «найбільш особистий запис», альбом був спродюсований Річардом Расселом і випущений 25 квітня 2014 року. У записі взяли участь музикант і продюсер Браян Іно, співачка Наташа Хан і Міський хор Лейтонстоунської місії. Альбом був номінований на Mercury Prize 2014 року за найкращий альбом.
До альбому вийшло п'ять синглів: «Everyday Robots», «Lonely Press Play», «Hollow Ponds»; релізи «Mr Tembo» та «Heavy Seas of Love», були випущені лише у США. Everyday Robots отримав позитивні відгуки від музичних критиків і дебютував на другому місці в UK Albums Chart.
Передумови Вперше альбом був анонсований у вересні 2011 року, коли Алберн підтвердив, що працює над сольним студійним альбомом, який буде випущений під власним ім'ям. Він також заявив, що концепція альбому має обертатися навколо «порожньої клубної музики». У 2013 році в інтерв'ю журналу Rolling Stone він сказав, що платівка матиме звучання, яке він описує як поєднання фолк-музики та соул-музики. Він також заявив, що відправиться з альбомом у турне, під час якого гратиме пісні з усіх інших своїх гуртів, таких як Blur, Gorillaz і The Good, the Bad & the Queen.
У травні 2012 року Алберн розповів NME, що записує новий сольний студійний альбом. На питання, над чим він зараз працює, Алберн відповів: «Цього тижня ми бавимося з цими російськими синтезаторами, маючи намір записати якийсь альбом під моїм ім'ям. Я припускаю, що ви могли б назвати це сольним альбомом, але мені не подобається це слово. Воно звучить дуже самотньо — соло. Я не дуже хочу бути сольним у своєму житті. Але так, я записую ще один альбом».
18 січня 2014 року в музичному магазині Warner Music з'явився новий альбом Деймона Алберна і була оприлюднена його назва — Everyday Robots, яка також є назвою першого синглу, що вийшов обмеженим тиражем на 7-дюймовому вінілі 3 березня разом з неальбомним бісайдом «Electric Fences». Делюкс-видання альбому було укомплектоване DVD із записом виконання Алберном кількох треків з альбому наживо на студії Fox у Лос-Анджелесі. Відео було знято 3 грудня 2013 року. Сам Алберн на своїй офіційній сторінці у Facebook зазначив, що цей запис є його найбільш автобіографічним, досліджує протистояння природи і технологій, а також включає гостей Браяна Іно і Наташу Хан, професійно відому як Bat for Lashes. Офіційне промо-відео на перший сингл «Everyday Robots» було знято художником і дизайнером Айтором Трупом і викладено на сторінці співака на YouTube 20 січня.
Альбом був доступний для безкоштовного прослуховування на iTunes у вівторок 22 квітня 2014 року, завдяки чому люди могли прослухати стандартне видання альбому повністю, що є схожою стратегією, яку використовували Джастін Тімберлейк для своїх альбомів The 20/20 Experience та The 20/20 Experience — 2 of 2 і Daft Punk з релізом Random Access Memories.
Четверта серія ситкому Крейга Кеша After Hours називається Lonely Press Play, і в ній звучить ця пісня.
Запис
У січні 2014 року в інтерв'ю Rolling Stone Алберн розповів, що Наташа Хан з'явиться на треку «The Selfish Giant» як «примарне відлуння», і що Браян Іно співпрацював над фінальним треком альбому. Він також розповів, що трек «Mr Tembo» був записаний для слоненяти, якого Алберн зустрів у зоопарку в Мкомазі, Танзанія. Він сказав: «Він нещодавно осиротів і прийшов на цей аеродром; люди, яких я знаю, взяли його до себе і назвали містером Тембо. Я був там і зустрів це маленьке слоненя, і воно було дуже милим. Я заспівав йому цю пісню». Трек був зіграний для слоненяти в демо-версії Алберном і Полом Сімононом, а також записаний під час телефонної розмови між Алберном і Річардом Расселом.
Що стосується процесу запису альбому, то Алберн почав його з майже 60 записаних пісень, а потім дозволив співпродюсеру Річарду Расселу вибрати свої улюблені, які потім стали треками його альбому.
В інтерв'ю NME, присвяченому альбому, Алберн пояснив, що тексти пісень були «найскладнішою частиною». Він прокоментував: «Тексти пісень були найважчою частиною. Музика… тяжіє до моєї більш меланхолійної, інтроспективної душевної сторони, про яку я люблю співати, але лірика зайняла у мене багато часу. Я хотів, щоб вона була про моє життя, в деякому роді, і я повернувся до… вона починається у 1976 році». Він додав, що кожна пісня на альбомі заснована на реальному життєвому досвіді, сказавши «кожен рядок на цьому альбомі трапився». Альбом також торкнувся інших питань, таких як «природа проти технології».
Говорячи про роботу з хором Лейтонстоунської міської місії, Алберн сказав, що відчув, що хор має для нього ностальгічне значення, і попросив церкву, щоб він міг записати з ним пісню: «У Лейтонстоуні в кінці моєї дороги була п'ятидесятницька церква, яка належала міській місії. Я пам'ятаю, як стояв на вулиці з велосипедом і слухав спів, але так і не зміг знайти точку входу. Але це був дуже сильний дитячий спогад, який я проніс через усе життя. Я зв'язався з цією церквою, і вони все ще мають невеликий хор, тож вони дуже люб'язно погодилися трохи заспівати для запису».
Співпродюсер Річард Рассел говорив: «Це, безумовно, звучання відрізняється від усього, що він робив раніше. Останні кілька альбомів, які він записав, були дуже концептуальними, тоді як цей — просто особистий альбом, який розповідає про нього самого. Він дуже багато працював над тим, щоб висловити речі, які були дуже особистими, але зробити це у цікавий спосіб. Це те, що робить цей альбом його. Він залучив мене, щоб створити особливу атмосферу і особливий настрій, тому це досить атмосферний запис з певною палітрою звуків, певним ритмічним відчуттям і дуже особистими речами». «Heavy Seas of Love», за участю Браяна Іно і хору місії Лейтонстоуну, був зіграний Алберном наживо на заході YouTube, проте оригінальна студійна версія також просочилася в Інтернет. Сингл транслювався через Tribecaon Tribeca.
Рассел займався програмуванням ударних, а Алберн взяв на себе партії вокалу, фортепіано та гітари. «Ми зробили це всього за три місяці в моїй студії, — каже він. „Ми працювали п'ять днів на тиждень, з 10:00 ранку до 18:00 вечора“. Алберн надзвичайно пишається Everyday Robots, але не має жодного уявлення, чи призведе він до появи нових сольних альбомів. „Я завжди займався музикою, — каже він, — На цьому альбомі просто моє ім'я. Я можу сказати, що це втілення моєї музики. Можна сказати, що я починаю новий етап у своєму житті, але насправді наступного разу я можу розвернутися і зайнятися чимось іншим. Тож не факт, що я став сольним виконавцем“.
Барабани та перкусія на записі походять від музичного інструменту, який Рассел привіз з Кіншаси в Демократичній Республіці Конго, виготовленого переважно з пластику та металу, модифіковану версію якого можна побачити на альбомі за участі Алберна, DRC Music Kinshasa One Two.
Пісня „Hollow Ponds“ повністю прозвучала на радіо XFM 20 березня 2014 року. 24 березня 2014 року Алберн випустив „Heavy Seas of Love“ у повному студійному форматі без звукового водяного знаку на треку, а також випустив арт-обкладинку синглу. На обкладинці зображено Палац Сальво на площі Незалежності в Уругваї.
Тексти Як було заявлено в багатьох інтерв'ю, альбом став „найбільш особистим записом, який я коли-небудь робив“, він також зосередився на ідеї протистояння природи і технологій, і розповідає про певні значущі моменти в житті Алберна, в тому числі: „Hollow Ponds“, яка відсилає до ключових дат у житті Деймона, включаючи літню посуху 1976 року.
Перший сингл альбому „Everyday Robots“ відкривається текстом пісні: „We are everyday robots on our phones“ — дає зрозуміти, що саме цей трек фокусується на дихотомії природа/технології, а не на чомусь глибоко особистому, як повідомляв Майкл Крегг з The Guardian. Трек містить семпл пісні „The Gasser“ Лорда Баклі з його альбому 1960 року Best of Buckley, сам семпл являє собою хіпстерську тираду про іспанського мандрівника 15-го століття Альвара Нуньєса Кабеса-де-Ваки, який був учасником експедиції Нарваеса. Пісня відкривається рядками Баклі: „Вони не знали, куди йдуть, але вони знали, де вони є, чи не так?“ Цей семпл використовується для того, щоб поставити під сумнів становище людини на сучасній Землі. „Вони“ — це люди, де Алберн стверджує, що ми знаємо, де ми зараз знаходимося, але через бурхливий і драматичний розвиток технологій ми не маємо жодного уявлення про те, що може статися в найближчі кілька років.
„Lonely Press Play“, другий сингл альбому, містить слова пісні: „'Cause you're not resolved in your heart, you're waiting for me, to improve, right here, when I'm lonely, I press play“, яка розповідає про ізоляцію та відчуття самотності. Пісня була презентована в документальному фільмі Алберна Culture Show та на фестивалі Санденс і стала другим офіційним синглом альбому.
Промо Серія трейлерів також з'явилася на YouTube-акаунті Алберна як спосіб просування альбому. У трейлерах було багато зображень, переважно з минулого Деймона та його попередніх проєктів. А також 21-секундний кліп, в якому Алберн грає на піаніно, перед тим, як з'явилася назва альбому: Damon Albarn. First Solo Album. Coming Soon.
Прем'єра „Lonely Press Play“ відбулася 19 січня на YouTube в рамках кінофестивалю Санденс. Виступ, на який можна було потрапити лише за запрошеннями, включав акустичні версії пісень з самого альбому, а також „El Mañana“ гурту Gorillaz і досі невідомий трек Blur. Алберн також зіграв цю пісню на шоу Дермота О'Лірі на BBC Radio 2 у більш „стриманому акустичному“ виконанні, виконав кавер на „Seasons in the Sun“ Террі Джекса, а також презентував пісню „Heavy Seas of Love“ за участю Браяна Іно і хору місії Лейтонстоуна.
У лютому 2014 року Алберн став героєм півгодинного епізоду програми The Culture Show, що транслювалася на телеканалі BBC Two і була присвячена його попереднім гуртам та минулій роботі. У програмі він повернувся до своїх колишніх домівок у Лейтонстоуні, Східний Лондон, і Колчестері, Ессекс. Виступаючи у програмі, він розповів, що його перший сольний альбом дався йому нелегко, сказавши: „Я так довго грав у групах, виступаючи перед великими групами людей, що записати сольний альбом для мене було досить складно. Ось чому я так довго його відкладав“. До документального фільму також увійшли кліпи на пісні з його альбому, зокрема „Hollow Ponds“, „Hostiles“ і „Mr Tembo“.
Алберн також отримав нагороду за інновації на церемонії нагородження NME Awards 2014 року, яку йому вручив діджей Radio 1 Зейн Лоу. Нагородження відбулося в O2 Academy Brixton у Лондоні, а ведучим церемонії був ведучий BBC Radio 1 і колумніст NME Г'ю Стівенс.
Хоча платівка вийшла під його ім'ям, він сказав, що хотів би, щоб він і його гурт були названі The Heavy Seas. Перший виступ гурту відбувся на фестивалі BBC Radio 6. На концерті прозвучали перші ексклюзивні виконання таких пісень, як „The Selfish Giant“ і „Mr Tembo“, Алберн також зіграв „Tomorrow Comes Today“ з однойменного дебютного альбому Gorillaz і сингл The Good, the Bad & the Queen „Kingdom of Doom“, а також „El Mañana“ з альбому Demon Days і бісайд Blur „All Your Life“. Алберн і Келіс були одними з тих, хто виступав на музичному фестивалі BBC Radio 6 у п'ятницю 28 лютого.
Алберн виступив на фестивалі SXSW в Остіні, штат Техас, який транслювався в прямому ефірі на сайті NPR, а також виступив на американському телешоу Jimmy Kimmel Live! і виконав сингли „Lonely Press Play“ і „Mr Tembo“.
На фестивалі Алберн зіграв кілька пісень Gorillaz, в тому числі „Feel Good Inc“, під час виконання якої до нього на сцені приєдналися De La Soul. Він також виконав хіт „Clint Eastwood“ разом з першим співавтором пісні Del the Funky Homosapien, що стало першим спільним виступом Алберна і Дела наживо, до них на сцені приєдналися Dan the Automator і Snoop Dogg. „Tomorrow Comes Today“, „Kingdom of Doom“ і „All Your Life“ також були виконані під час фестивалю.