Свята Сара, також відома як Сара ла Каллі (, ), Калі Сара або Чорна Сара () — міфічна захисниця ромського народу. Центром шанування цієї святої є поселення Святої Марії Морської (franc.), регіон Прованс-Альпи-Лазурний берег. Це місце паломництва ромів на півдні Франції. За з легендою, свята Сара була служницею однієї з Трьох Марій і разом з нею під час гонінь на ранніх християн в Єрусалимі вона досягла берегів Франції.Bart McDowell, Gypsies: Wanderers of the World, pp. 38–57.

Легенда про трьох Марій

За різними легендами, під час великих гонінь на перших християн в Єрусалимі влада робила все, щоб усунути послідовників Ісуса, особливо апостолів і друзів Ісуса. З цим наміром вони загнали Лазаря, якого воскресив Ісус, його сестер Марту і Марію, Марію Саломію (матір апостолів Іоанна та Якова), святу Марію Клеофіну і Саломію та кількох учнів Ісуса в корабель без весел і вітрил. Серед них була учениця Ісуса Сара ла Калі, уродженка Верхнього Єгипту, яка, за деякими легендами, була чорношкірою служницею однієї з трьох Марій, найчастіше Марії Клеофіни.Michal Droit, Carmague, p. 19. Намір єрусалимської влади полягав у тому, щоб убити їх без пролиття крові — голодом, спрагою або у хвилях Середземного моря.

Божим дивом корабель дуже швидко досяг південного узбережжя Франції, поблизу нинішнього Марселя. Оскільки Лазар і його товариші по кораблю розмовляли грецькою мовою, було легко встановити зв'язок із населенням. Висадилися не всі. Марія і Сара залишилися на кораблі. Пропливли ще трохи. Місце, яке призначив їм Всевишній для євангелізації, було названо на їхню честь, яке воно носить і понині — Свята Марія Морська (franc.).

За іншою традицією, Сара вітала Трьох Марій, коли вони прибули до Галлії. Франц де Віль у своїй книзі «Традиція ромів у Бельгії» 1956 року пише:Franz de Ville, Traditions of the Roma in Belgium.

Хоча легенда про прибуття Трьох Марій до Франції походить з пізнього Середньовіччя, ця подія згадується раніше, наприклад, у найвідомішому середньовічному агіографічному збірнику «Золота легенда» (, або «Легенда про святих» ) з ХІІІ століття. Образ святої Сари вперше з'явився в книзі Вінсента Філіппона «Легенда про святу Марію» (franc.) з 1521 року, де вона була представлена як благодійниця, яка допомагає людям, збираючи милостиню, що призвело до загальної думки, що вона циганка. Після цього роми в Саарі прийняли її як свою святу.

Святилище У поселенні Святої Марії Морської, він був побудований на честь Богородиці в ХІІ столітті. століття церква Богоматері Морської, сьогодні охороняється французьким законодавством як пам'ятка культури. У крипті цієї церкви як реліквії зберігаються статуї Марії Клеофіни, Марії Саломеї та Марії Магдалини. У склепі також знаходиться могила святої Сари ла Калле, а також її статуя.

Паломництво

Щороку 24 і 25 травня проводиться великий ромський фестиваль на честь святої Сари. День паломництва — 24 число. Цього дня статую святої Сари разом зі статуями Марії Клеофіни та Марії Саломеї вивозять до моря, щоб символічно повторити прибуття до Франції. На фестиваль збираються тисячі ромів-католиків з усієї Європи, переважно з Франції, Італії, Румунії, Іспанії та Португалії.

Після меси в костелі розпочинається процесія на чолі з вершниками з червоним прапором із золотим хрестом, і багато учасників намагаються доторкнутися до статуй і поцілувати їх, вигукуючи «Хай живе свята Сарра!». Співаючи та молячись, процесія зі статуєю спускається на берег і входить у море. Статую, одягнену в різноколірний циганський одяг, спеціально виготовлений щороку, обприскують морською водою. Після цього ритуалу на березі моря відбувається молебень, який очолюють священники домініканського ордену. У молитві беруть участь тисячі ромів, туристів і місцевих жителів, урочисто одягнених у провансальські народні костюми.

Тисячі ромів-католиків приходять до цього храму, щоб охрестити своїх дітей.

Наукові теорії Деякі автори проводять паралелі між цією церемонією та поклонінням індуїстській богині Калі (форма Дурги).Isabel Fonseca, Bury Me Standing: The Gypsies and Their Journey, pp. 106—107. Рональд Лі у своїй книзі «Ромська богиня Калі Сара» (engl.) з 2001 року, зазначає:Ronald Lee, «The Rom-Vlach Gypsies and the Kris-Romani», p. 210.Lee, R. (2002) The Romani goddess Kali Sara.

Свята Сара в масовій культурі Деякі автори, серед інших, Маргарет Старберд у книзі «Втрачена наречена Христа та Святий Грааль» і Фріда Хаснайн у книзі «Пошук історичного Ісуса»Fida Hassnain, A Search for the Historical Jesus (Gateway Books, 1994)., які розглядають теми псевдоісторичного в Книга «Свята кров, святий Грааль» Майка Бейджента свідчить про те, що Сара була дочкою Ісуса Христа та Марії Магдалини. Ці ідеї популяризували Ден Браун у своєму романі «Код да Вінчі», Аарон Манусов у своєму романі «Сон Ахави»Eron Manusov, Ahavah's Dream (PublishAmerica Inc, 2005). та Елізабет Каннінгем у «Хроніках Мейв».Elizabeth Cunningham, Bright Dark Madonna, Monkfish Book Publishing Company, 2009; Red-Robed Priestess, Monkfish Book Publishing Company, 2011. Місцеве населення ці припущення відкидає.The Real Da Vinci Code, Channel Four Television, 3 February 2005.Behind The Mysteries: Unlocking Da Vinci's Code — The Full Story, National Geographic Channel, 19 December 2004.

У романі «Лінія Розабала» автор Ашвін Сангі стверджує, що Сара ла Калі належить до трьох індуїстських богинь — Сарасваті, Лакшмі та Калі — богинь знання, багатства та влади, які символізують триєдність жіночої сили. У романі Пауло Коельо «Відьма з Портобело» кілька разів згадується свята Сара. Сюжет трилера «Караван до Ваккареса» Алістера Макліна 1970 року. Її поставили під час паломництва до Сан-Марі-дю-ла-Мер. Церемонія вшанування ромами Святої Сари фігурує в художньому фільмі Рене Клемана «Біг зайця через поля» (1972). Статуя святої Сари з'являється в документальному фільмі Тоні Ґатліфа «Latcho drom» ("Безпечна подорож ") 1993 року, де показана процесія, під час якої її ведуть до моря. У французькому повнометражному фільмі "Коркоро " (Korkoro) 2009 року, також автором Тоні Ґатліфа, роми часто моляться святій Саррі. У 2018 році шведський стріт-артист Чон (Czon) малював портрет Сари Ла Калле перед церквою в Сан-Марі-дю-ла-Мер.

Див. також Ромський фольклор Бібі (ромський культ) Музей ромської культури в Белграді

Примітки

Література de Ville, Franz, Traditions of the Roma in Belgium, Brussels, 1956. Droit, Michel, Carmague. Ernest and Adair Heimann (trans.). London: George Allen and Unwin, 1963. Fonseca, Isabel, Bury Me Standing: The Gypsies and Their Journey. New York: Knopf, 1996. Kinsley, David R. Hindu Goddesses: Visions of the Divine Feminine in the Hindu Religious Tradition.''' Berkeley: University of California Press, 1988. Lee, Ronald, «The Rom-Vlach Gypsies and the Kris-Romani», in: Walter Weyrauch (ed.), Gypsy Law: Romani Legal Traditions and Culture, Berkeley: University of California Press, 2001. McDowell, Bart, Gypsies: Wanderers of the World', Washington: National Geographic Society, 1970. Weyrauch, Walter, «Oral Legal Traditions of Gypsies», in: Walter Weyrauch (ed.), Gypsy Law: Romani Legal Traditions and Culture, Berkeley: University of California Press, 2001.

Посилання Ярміла Балазова, Релігія серед ромів''