Бенджамін Гітлоу (22 грудня 1891 — 19 липня 1965) — видатний американський політик — соціалістичний діяч початку 20-го століття та один із засновників Комуністичної партії США. Наприкінці 1930-х років Гітлоу перейшов до консерватизму і написав два сенсаційні викриття американського комунізму, книги, які мали великий вплив у період Маккарті. Гітлоу залишався провідним антикомуністом аж до моменту своєї смерті.
Передісторія
Бенджамін Гітлоу народився 22 грудня 1891 року в Елізабетпорті, штат Нью-Джерсі. Його батьки були єврейськими іммігрантами з Російської імперії; батько, Льюїс Альберт Гітлоу, переїхав до Сполучених Штатів у 1888 році, а мати, Кетрін, у 1889 році. У Сполучених Штатах його батько працював неповний робочий день на різних фабриках, а мати допомагала збіднілій родині зводити кінці з кінцями, зшиваючи вдома відрядну роботу для швейних фабрик.
Радикалізм, схоже, глибоко вкоренився в родині. Гості в родинному домі розповідали історії про свій особистий і політичний досвід у царській Росії. Пізніше Гітлоу згадував цей досвід як визначальний для його власного політичного розвитку:Я уважно слухав пригоди російських революційних вождів, їхній досвід спілкування з поліцією, дні й роки, проведені у в'язницях і заслання на пустирі Сибіру. Я обурювався, коли чув, як цар погано поводився з народом. Мене хвилювали розповіді про підпільний рух, про конспіративну діяльність, про те, як планувалися розправи над царськими гнобителями… Розповіді про особистий досвід, коли таємна поліція робила набіги на будинки революціонерів, зачаровували мене. Я передбачав кожен інцидент, який міг бути пов'язаний з цим. Я також слухав дискусії, дуже ідеалістичні за своєю суттю, в яких учасники показували, як соціалізм змінить світ, і суперечки щодо методів досягнення соціалізму. Пізніше його мати здобула певну популярність як важливий комуністичний жіночий лідер, працюючи секретарем Жіночого комітету Робітничої партії Америки в 1924 році. Однак вона вийшла з партії в 1930 році і стала запеклим противником сталінського режиму до її смерті в 1940 році.«Deaths: Mrs. Kate Gitlow, 72,» PM, Nov. 20, 1940
Кар'єра
Гітлоу вивчав право, працюючи роздрібним продавцем в універмазі в Ньюарку, Нью-Джерсі. Він допоміг організувати Міжнародну Спілку роздрібних продавців, політичну діяльність, за яку був звільнений з роботи та внесений до чорного списку Асоціацією купців. У червні 1914 року Гітлоу дав свідчення Комісії з промислових відносин США щодо умов, які панували в універмагах США. Його свідчення включали описи обов'язкової понаднормової роботи, шпигування за робітниками та сексуальні домагання quid pro quo.
Після того, як його занесли до чорного списку в галузі роздрібної торгівлі, Гітлоу недовго працював закрійником у швейній промисловості, перш ніж увійти у світ радикальної журналістики в 1919 році.
Вступ у радикальну політику
Як тільки йому виповнилося 18 років і він отримав право на членство, Бен Гітлоу приєднався до Соціалістичної партії Америки. Гітлоу був відданим і активним членом партії, і його було обрано делегатом на з'їзд штату Нью-Йорк SPA в 1910 році, через рік після його приєднання. Восени 1917 року Гітлоу був обраний за білетом соціалістів до Асамблеї штату Нью-Йорк (Bronx Co., 3rd D.) і засідав у 141-му законодавчому зборі штату Нью-Йорк. Він був одним із 10 соціалістів, обраних до Асамблеї 1918 року, усі вони були з Нью-Йорка.
Незважаючи на (або, можливо, завдяки) його два роки соціалістичним парламентарем, Бен Гітлоу сповідував віру в революційний соціалізм. З перших днів свого існування у 1919 році Гітлоу був прихильником протокомуністичної Лівої секції Соціалістичної партії, тісно співпрацюючи з відомим радикальним журналістом і військовим кореспондентом Джоном Рідом. У квітні 1919 року Ліва секція Соціалістичної партії Великого Нью-Йорка заснувала офіційну щотижневу газету під назвою The New York Communist.Повний 10-томний наклад «Нью-Йоркського комуніста» був перевиданий у вигляді книги та мікрофільму видавництвом Greenwood Reprint Corp. у Вестпорті, штат Коннектикут, у 1970 році. Історик Джеймс Вайнштейн написав вступ до цього перевидання, який увійшов до двотомника Грінвуда The American Radical Press, 1880—1960, Joseph R. Conklin, ed., v. 1, pp. 145—154. Редактором нового видання було призначено Ріда, а Максиміліан Коен займався повсякденною діяльністю видання як його бізнес-менеджер. Після випуску від 14 червня 1919 року Макс Коен пішов зі сцени, а Бен Гітлоу зайняв посаду бізнес-менеджера.Див.: The New York Communist, Westport, CT: Greenwood Reprint Corp.,1970. Issue of June 14, 1919, page 2.
Після Національної конференції лівого крила в червні 1919 року газету New York Communist Ріда було об'єднано зі старішою та відомішою газетою секції лівого крила Соціалістичної партії, місцевим Бостоном, The Revolutionary Age Революційна доба), яку редагував Луї К. Фрейна.Повний тираж «Революційної доби» був також перевиданий у формі книги у слоновому фоліанті та мікрофільму видавництвом Greenwood Reprint Corp. у 1968 році як частина їхньої серії «Радикальна періодика у Сполучених Штатах». Вступ до репринтного видання написали Мартін Глаберман і Джордж П. Равік. Це видання було перенесено до Нью-Йорка і згодом було визнано «Національним органом лівого крила Соціалістичної партії», причому колишній нью-йоркець Фрейна залишився редактором, а Бен Гітлоу обійняв посаду бізнес-менеджера.The Revolutionary Age, v. 2, no. 1 (July 5, 1919), pg. 2. Видання виходило до 23 серпня 1919 року, після чого було замінено новими національними органами Комуністичної партії та Комуністичної робітничої партії..
Джон Рід був призначений редактором нового щомісячного робітничого журналу лівої секції під назвою «Голос праці». Бен Гітлоу також працював бізнес-менеджером цього видання, яке було прийнято Комуністичною трудовою партією восени, незадовго до її припинення через брак фінансів.
Арешт і суд
За свій публічний зв'язок зі співробітниками The Revolutionary Age Бенджамін Гітлоу був заарештований під час скоординованого рейду проти комуністичного руху, проведеного владою штату Нью-Йорк і Департаментом юстиції в ніч з 7 на 8 листопада 1919 року. Гітлоу було пред’явлено звинувачення в порушенні Закону Нью-Йорка про кримінальну анархію 1902 року, який визначав злочином заохочення насильницького повалення уряду. Стверджувалося, що публікація "Маніфесту лівого крила" журналом Revolutionary Age на початку того ж року була такою ж незаконною дією.
Судовий процес над Беном Гітлоу, який отримав широкий розголос, розпочався в Нью-Йорку 22 січня 1920 року та був переданий суду присяжних 5 лютого. Гітлоу виступив перед присяжними на свій власний захист у цій справі, сказавши: У цій справі мене звинувачують у публікації та розповсюдженні газети, відомої як «Революційна доба», у якій було надруковано документ, відомий як «Маніфест і програма лівого крила». Вважається, що цей документ виступає за повалення влади силою, насильством і незаконними засобами. Сам документ, Маніфест лівого крила, є широким аналізом умов, економічних умов та історичних подій у сучасному світі. Це документ, який ґрунтується на принципах соціалізму з самого початку їх створення. Єдине, що робить документ, це розширює ці принципи у світлі сучасних подій... Соціалісти завжди стверджували, що перехід від капіталізму до соціалізму буде фундаментальною зміною, тобто ми матимемо повну реорганізацію суспільства, що ця зміна не буде питанням реформи; що капіталістична система суспільства буде повністю змінена і що ця система поступиться місцем новій системі суспільства, заснованій на новому кодексі законів, на новому кодексі етики та на новій формі правління. З цієї причини соціалістична філософія завжди була революційною філософією, і люди, які дотримувалися соціалістичної програми та філософії, завжди вважалися революціонерами, і я, як той, хто стверджує, що в очах сучасного суспільства я є революціонером.Benjamin Gitlow, The "Red Ruby": Address to the Jury. New York: Communist Labor Party, , pg. 4.
Проте спроба захисту Гітлоу оголосити публікацію Маніфесту лівого крила вираженням історичного аналізу, а не актом практичної пропаганди, виявилася невдалою. Гітлоу було визнано винним у звинуваченні, висунутому проти нього, і 11 лютого 1920 року засуджено до 5-10 років ув'язнення. Понад два роки він провів у в'язниці Сінг Сінг, перш ніж був звільнений під заставу, пов'язану з поданням заяви про помилку. Клопотання Гітлоу про апеляцію було зрештою задоволено 13 грудня 1922 року, після чого відбулися подальші слухання в штаті.
Політична діяльність після в'язниці
Після звільнення з в'язниці під заставу навесні 1922 року Бен Гітлоу став штатним співробітником Комуністичної партії Америки. Керівний Центральний виконавчий комітет призначив його промисловим організатором (партійним організатором у профспілках) для великої території, яка простягалася від Нью-Йорка до Філадельфії та охоплювала весь регіон Нової Англії.Подробиці про внутрішньопартійну діяльність Гітлоу можна знайти у справах Комуністичної партії США, що зберігаються в Архіві Комінтерну в Москві. Цей матеріал з Російського державного архіву соціально-політичної історії (РГАСПИ) є частиною "фонду" 515, "оп. 1" і був мікрофільмований на 326 котушок у середині 1990-х років. Плівку можна придбати у голландської компанії IDC.
Він був обраний делегатом злощасного з’їзду Комуністичної партії у серпні 1922 року, який відбувся в Бріджмені, штат Мічиган, на який проник шпигун Міністерства юстиції і який здійснила обшук поліція. Після цього Гітлоу було заарештовано та ув’язнено, але згодом звільнений під заставу. Зрештою лише 2 делегати цього з’їзду були засуджені, профспілковий лідер Вільям З. Фостер (звільнений, коли присяжні не дійшли згоди) та виконавчий секретар Робітничої партії Ч. Е. Рутенберг, який був засуджений, але помер до завершення апеляції та винесення вироку.
З травня 1923 року до початку 1924 року Гітлоу — відданий прихильник партійної фракції, очолюваної Ч. Е. Рутенбергом і противник фракції, очолюваної Вільямом З. Фостером — був призначений редактором щоденної газети Робітничої партії мовою ідиш Morgen Freiheit, незважаючи на те, що Ґітлоу, який народився та здобув освіту в Америці, погано володів цією мовою. Це призначення мало політичний характер, і Гітлоу був усунутий з газети, як тільки фракція Фостера досягла контролю (отримала більшість) над партійним апаратом.
У 1924 році Гітлоу було названо кандидатом від Робітничої партії Америки на пост віце-президента Сполучених Штатів.
Повернення до в'язниці
Через три роки після його звільнення під заставу, 8 червня 1925 року, Верховний суд США підтвердив його вирок у справі Гітлоу проти Нью-Йорка 7 голосами проти 2, підтвердивши, що публікація Маніфесту лівого крила в Революційна доба, по суті, була діянням, яке карається законом. Оскільки судові суперечки та закулісна політика тривали, Бен Гітлоу готувався повернутися до в’язниці.
У листопаді 1925 року суд повернув Гітлоу до в'язниці Сінг-Сінг, для відбування покарання. Однак це не були «важкі часи». Гітлоу негайно перевели в нову секцію в'язниці, розташовану на пагорбі, набагато комфортнішу, ніж та, в якій він перебував раніше. Гітлоу призначили прибиральником, що займало лише близько години його часу. У камерах було свіже повітря, зручний матрац, гаряча вода в умивальнику та чисті, гладко пофарбовані сталеві стіни. Пізніше Гітлоу згадував, що «якби там була ванна, це було б еквівалентно хорошій невеликій кімнаті в сучасному готелі». Гітлоу очікував короткого перебування у закладі, оскільки Американська спілка громадянських свобод запевнила його, що вона отримала усне зобов’язання від губернатора Ела Сміта про те, що Гітлоу буде помилуваний в найкоротші строки.