Соціалі́зм (від лат. socialis - «громадський»), соціялі́зм, — поняття, що має багато значень. Під цим терміном у першу чергу розуміють: соціально-економічні ідеї, вчення та ідеології, основною ціллю та ідеалом яких є здійснення принципів соціальної справедливості, свободи та рівності. Ідеологія, яка закликає до суспільної, а не приватної власності. політичні рухи, різноманітні утворення та партії, що в Новітній час відносять до «лівого» політичного спектра; в переносному значенні в політичній лексиці — політика економічного перерозподілу національного продукту країни, спрямована на соціальний захист найслабших верств населення; самоназва економічного, часом неправильнаЯк визначають внутрішні критики-економісти з колишнього СРСР — за формою основного виробництва та розподілу власності, тобто як економічна система, в країнах «соціалізму» в дійсності був збудований та функціонував не «соціалізм», а державний капіталізм., суспільного та політичного ладу в СРСР та країнах, що в XX столітті були вільними або невільними сателітами СРСР.
Вступ Політичні ідеології, що називають себе «соціалістичними» мають дуже широкий спектр — від німецького національного соціалізму до комунізму та сталінізму у Радянському Союзі, від анархізму та марксизму до маоїзму. Ним також позначають різні політичні режими, як бідні африканські «соціалістичні» держави, арабські та азійські військові диктатури. В заможних країнах Західної Європи, Австралії та Нової Зеландії що мають розвинену політичну демократію та «соціально-орієнтовану» ринкову економіку — «соціалістичними» вважаються різноманітні соціально-демократичні партії та їх спілки, як, наприклад, «Соціалістичний інтернаціонал».
Ідеї соціалізму та марксизму виникли як відповідь на проблеми раннього періоду промислового капіталізму в країнах Європи (в першу чергу, Франції, Німеччини та Великої Британії). Подолання недоліків капіталізму соціалісти вбачали в заміні приватної власності на засоби виробництва суспільною власністю, скасуванні оплачуваної праці та створенні безкласового суспільства, де замість капіталістичної гонитви за прибутком діє соціальне виробництво на задоволення потреб людини. В такому суспільстві мало б здійснюватись «соціальне» начало людини, взаємна турбота про добробут іншого, а не задоволення власних бажань, співпраця для досягнення спільних цілей, а не змагання за особисте та доброчинність замість жадоби.
До відомих соціалістів належать, зокрема: П'єр Жозеф Прудон, Джуліус Н'єрере, Карл Маркс.
У сучасних умовах ринкової економіки низка експертів вважають, що особливості шведської моделі економіки дозволяють з повним правом вважати її «соціалізмом в умовах ринкової економіки» (так званий «шведський соціалізм», «шведська модель соціалізму»).
В дослівному значенні, соціалізм нічого не означає. Він нічого не означає внутрішньо, оскільки його основна економічна програма — націоналізація — не реалізує й не здатна реалізувати його моральний ідеал — рівність — у спосіб, який скрізь постійно вважали притаманним соціалізмові. Він також нічого не означає історично, оскільки був привласнений такою величезною кількістю несхожих суспільних формацій, що втратив гостроту. Часто навіть стверджували, що найфантастичніші різновиди соціалізму містять в собі елементи релігії.(Маля, с. 30)
З погляду Карла Маркса, повний та цілковитий соціалізм можна помістити в єдину фразу: «знищення приватної власності». Як наслідок, необхідно також знищити продукт приватної власності — зиск і засіб, де його черпають, — ринок. Тільки після цього максималістська формула соціалізму стає повною: соціалізм виходить із моральної ідеї — рівності, апогею досягає у практичній програмі — руйнації приватної власності й ринку.(Маля, с. 40)
Однак ніколи не ставало можливим впровадити цю максималістську програму соціалізму без нищівної революції. Соціалістичний рух, на практиці, задовольнився скромнішими цілями й еволюційними методами в їхньому досягненні. Це й призвело до розмаїтості програм — від прогресивного оподаткування до загальної держави достатку, які також вибороли собі право називатись «соціалістичними».
Дедалі зростаюча популярність соціалістичного руху в Європі протягом ХІХ ст. несла за собою і небезпеку відхилення від основних засад. Тому 1848 року Карл Маркс включив до «Маніфесту» найрадикальніший ярлик лівих — комунізм, назвавши його останньою, найважливішою стадією соціалізму.(Маля, с. 54)
Проблема визначення
Ще у 1920-ті роки німецький соціолог Вернер Зобмарт перелічив на одному з семінарів відомі на той час визначення соціалізму, отримавши в підсумку 260.Klaus Motschmann: Mythos Sozialismus — Von den Schwierigkeiten der Entmythologisierung einer Ideologie, MUT-Verlag, Asendorf, 1990, Seite 25
Що розуміти під соціалізмом лишається темою для суперечок. Загального наукового та авторитетного визначення, яке б могло охопити історичні приклади не існує. Внаслідок понад 130 річного використання слова «соціалізм» для позначення різних відмінних явищ воно втрачає своє значення. Для уточнення його значення починають використовувати разом з прикметниками (пролетарський, науковий, демократичний, християнський, товариський, консервативний, утопічний тощо). Як додаткові приклади також можна назвати аграрний соціалізм, державний соціалізм, реформістський соціалізм.Willi Albers: Handwörterbuch der Wirtschaftswissenschaft, ключове слово «Sozialismus».
Уяву про спільні риси для різних тлумачень «соціалізму» дають такі визначення: «Основною характеристикою соціалізму є прагнення створення егалітарного суспільства»Michael Newman: Socialism — A Very Short Introduction, Oxford University Press, 2005, сторінка 72
«Може бути визначений як політичне вчення протилежне капіталізмові, яке прагне змінити існуючі суспільні відносини з метою встановлення соціальної справедливості та законності, організований на цих принципах суспільний лад та політичний рух, який прагне створення цього суспільного ладу.»Die Zeit: Lexikon in 20 Bänden, Zeitverlag, Hamburg 2005, ISBN 3-411-17560-5 (Gesamtwerk), Band 13, S. 554
Додатковим свідченням того, що значення терміна «соціалізм» неможливо точно встановити, особливо з 1960-х років після появи Нових лівих, є: «Наразі, термін не має однозначності та має безмежно широке значення. Соціалізм весь час пристосовують та розширюють до позначення різних політичних цілей та змісту.»G. Endruweit und G. Trommsdorff: Wörterbuch der Soziologie, том 3, 1989, сторінка 611
Багатозначність терміна погіршує ще й те, що ним можуть позначати як методи, так і цілі, як суспільно-політичні рухи, так і історично-суспільні фази та існуючи соціальні системи: соціально-економічне, політичне, філософське, педагогічне, етичне вчення скероване на інтерпретацію, аналіз, критику та/або втілення деяких суспільних відносин; політичний рух, який прагне досягнення на практиці соціалістичних цілей соціалістичними засобами; суспільний лад, який втілює соціалістичні відносини у виробництві та соціальних відносинах; в рамках Марксизму-Ленінізму проміжна фаза на шляху від капіталізму до комунізму.Willi Albers: Handwörterbuch der Wirtschaftswissenschaft, ключове слово «Sozialismus»; термін реальний соціалізм яким позначають держави, які перебували під монопольним правлінням Комуністичної партії з 1917 року.
Ранній соціалізм
Невідоме точне походження ідей соціалізму. Дехто вважає, що соціалістичні форми організації існували в прадавніх спільнотах до появи сільського господарства та початку урбанізації на Близькому Сході (8 000—10 000 до н. е.)(Lloyd Cox; 2006) наприклад, Ур (XXII—XXI ст. до н. е.) та цивілізація Інків. Деякі дослідники простежують корені соціалістичних ідей в релігійних утопіях Старого заповітуLaidler, Harry W. 1968 History of Socialism. New York: Crowell. за посиланням з (Szonja Szelényi, 2000), законах Мойсея,Gray, Alexander 1963 The Socialist Tradition: Moses to Lenin. London: Longmans. за посиланням з (Szonja Szelényi; 2000) анти-індивідуалізмі радикальних сект, які виникли після Французької революції,Lichtheim, George 1969 The Origins of Socialism. New York: Praeger. за посиланням з (Szonja Szelényi; 2000) та до публікації «Маніфесту комуністичної партії».<ref>Sweezy, Paul M. 1983 ``Socialism. In Tom Bottomore, ed., A Dictionary of Marxist Thought. Cambridge, Mass.: Harvard University Press. за посиланням з (Szonja Szelényi; 2000)</ref> Першу встановлену появу терміна зафіксовано в італійських виданнях в 1803 році, хоча тогочасне значення відрізнялось від сучасної інтерпретації.Cole, George D. H. 1959 A History of Socialist Thought, 5 vols. London: Macmillan. за посиланням з (Szonja Szelényi; 2000) Тому, зазвичай, появу терміна приписують Лондонському журналу , де його було використано для позначення послідовників Роберта Оуена.Nuti, Domenico Mario 1981 Socialism on Earth. Cam- bridge Journal of Economics 5:391403. за посиланням з (Szonja Szelényi; 2000) У французькій мові термін було вперше використано 1832 року в газеті для опису праць Анрі Сен-Сімона.Bell, Daniel. 1968. Socialism. In David L. Sills, ed., International Encyclopedia of the Social Sciences, vol. 14. New York: Macmillan and Free Press. за посиланням з (Szonja Szelényi; 2000)Kolakowski, Leszek 1978 Main Currents of Marxism, 3 vols., P. S. Falla, trans. Oxford, UK: Oxford Univer- sity Press. за посиланням з (Szonja Szelényi; 2000)
Ранні радикальні християнські течії, такі як Левелери та, особливо, Діґери в Англії XVII століття та Анабаптисти в Центральній Європі XVI та XVII століть проголошували ідеї, які мали чітке соціалістичне забарвлення, як і проголошені Гракхом Бабефом ідеї в Змові Рівних. Більш системно соціалістичні ідеї були розроблені в працях мислителів початку XIX століття — Анрі Сен-Сімона, Шарля Фур'є та Роберта Оуена.(Lloyd Cox; 2007) В ті часи соціалізм мав риси авторитаризму, й припускалось, що його втілення в життя вимагатиме сильної диктаторської держави. Свобода думки вважалась причиною багатьох бід суспільства XIX століття, а Сен-Сімон навіть припускав, що з тими, хто відмовиться від покори планувальним комітетам, слід поводитись як з худобою.Шлях до кріпацтва, розділ 2. з посиланням на Henri Saint-Simon: Selected Writings on Science, Industry and Social Organization. пер. та ред. Keith Taylor, New York: Holmes and Meier, 1975, ст. 78. «Every man who fails to obey this commandment will be regarded and treated by others as an animal.»
Ранніх соціалістів об'єднувала антипатія до індивідуалізму, бажання замінити конкуренцію співпрацею та віра в можливість позитивної науки про суспільство та людину, які стануть дороговказом соціальної організації. Але істотні розбіжності полягали в їхньому баченні окремих деталей підтримуваною ними соціальної організації, способу її досягнення та розуміння природи людини, на якій вона має ґрунтуватись. Сен-Сімон та Фур'є відкидали погляди Відродження підтримувані Руссо та іншими стосовно того, що природа людини, будучи від початку доброю, шляхетною та раціональною, була розкладена сучасним суспільством взагалі та приватною власністю зокрема. Натомість вони доводили, що природа людини ділиться на визначені типи, які можуть гармонійніше співіснувати у більш кооперативному середовищі. Оуен дотримувався протилежного погляду, за ним природа людини була змінною, яка формується об'єктивним середовищем. Останнє має бути змінено так, аби сприяли вдосконаленню людства. Співпраця та солідарність мають змінити конкуренцію та індивідуалізм, забезпечуючи, в такий спосіб, радість та колективну гармонію людей. Ці погляди були втілені в життя на текстильній фабриці Оуена в Нью Ланарк та в інших кооперативних спільнотах основаних на цих принципах.(Lloyd Cox, 2006)