Партія націонал-соціалістів () — польська націонал-соціалістична партія, заснована 22 червня 1933 року прихильниками багаторічного діяча Національної робітничої спілки та Національної робітничої партії — Казимира Дагнана.

Діяльність Першим лідером став Фридерик Фялкевич. PNS була заснована як сепаратистська група від Національної робітничої партії — Ліві. Згодом до неї приєдналася група більської націонал-соціалістичної партії і краківських діячів націонал-соціалістичної робітничої партії, яка була розпущена після розколу.

Партійним друкованим органом був «Націонал-соціаліст». Крім того, виходили «Zwycięstwa» у Кракові, «National Socialist Front» у Вільнюсі, «Polska Błyskawica» у Катовіце, «Wczoraj, Dzień i Jutro» у Львові та «Trybuna Ludu» у Лодзі. Статутною уніформою були сталево-сірі сорочки. Офіційним символом партії були меч, серп і молот, поєднані на червоно-білому щиті. Краківська група відкинула цей символ через зв'язок з марксистською символікою і використала символ білого трикутника з хрестом на червоному полі. Потрійний поворот в символіці мав вказувати на приналежність до арійського світу, пошану до традицій язичницьких предків. Хрест додали так само, як хрест у польських шляхетських гербах додали до дохристиянських символів.

У 1935 році PNS зробила невдалу спробу об'єднатися з Національною лейбористською партією та NPR у Національний трудовий табір. У травні 1938 року PNS об'єдналася з частиною Національної лейбористської партії в Національний громадський рух, а в жовтні того ж року Національна соціальна партія приєдналася до RNS, створивши Національний соціальний табірJ. Tomasiewicz: W kierunku nacjokracji. Tendencje autorytarne, totalistyczne i profaszystowskie w polskiej myśli politycznej (1933—1939): narodowcy — narodowi radykałowie — narodowi socjaliści. Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, Katowice 2019, s. 294.

Під час нацистської окупації деякі активісти (наприклад, Антоні Шадковський, Роман Кухцяк) загинули через свою патріотичну позицію проти німецького агресораJarosław Tomasiewicz, Rewolucja Narodowa. Nacjonalistyczne koncepcje rewolucji społecznej w Drugiej Rzeczypospolitej, Warszawa 2012, ISBN 978-83-64125-01-0, s. 223.

Ідеологія

PNS створила власний варіант націонал-соціалізму, антинімецький і (декларативно) демократичний, не черпаючи натхнення з нацизму. У пошуках своїх предків вона посилалася, серед іншого, на: до націонал-соціалістичної комуни 19 століття та Адама Міцкевича (включаючи соціалізм, щоб колись стати загальнолюдським, він повинен спочатку стати національним).

Метою партії була «перемога праці над жадібним капіталізмом». У своїй внутрішній політиці PNS вимагала «безроздільної влади в державі для польського робітничого класу», що мала бути забезпечена аграрною реформою, націоналізацією великої промисловості та парламентською демократією. Вона виступала за толерантність до слов'янських національних меншин, а єврейську проблему хотіла вирішити через єврейську еміграцію. У зовнішній політиці вона постулювала створення блоку слов'янських країн. У глобальному масштабі передбачалося створення універсального союзу націонал-соціалістичних республік, де культурна та економічна співпраця мала бути досягнута в гармонії, зберігаючи національну та політичну незалежність.

Див. також

Націонал-соціалістична робітнича партія Фашисти та націонал-соціалісти в Польщі (книга Ольгерда Гротта)

Література

Olgierd Grott — Fascists and National Socialists in Poland, Краків 2007, Ярослав Томасевич, Національна революція. Націоналістичні концепції соціальної революції у Другій Польській Республіці, Варшава 2012, , с. 144—169

Виноски