Польща

По́льща (), офіційна назва — Респу́бліка По́льщаПосольство Республіки Польщі в КиєвіПосольство України в Республіці Польща () — держава в Центральній Європі. З перепису населення 2015 року відомо, що в країні проживало понад 38,5 млн осіб, що робить її 5-ю країною Європейського Союзу за кількістю населення, а в Європі — 9-ю за площею та 8-ю за кількістю населення. 61 % населення мешкає у містах. Столиця й найбільше місто — Варшава. Інші великі міста — Краків, Лодзь, Вроцлав, Познань та ЩецинCIA The World Factbook

Республіка межує із сімома країнами Європи: на північному сході — з Росією (Калінінградська область) та Литвою, на сході — з Білоруссю та Україною, на півдні — з Чехією та Словаччиною, а на заході — з Німеччиною. На півночі країну омивають води Балтійського моря.

Польська держава виникла у X ст. 1569 року в місті Любліні вкладали угоду, що сполучила Польське королівство та Велике Князівство Литовське в єдину федеративну державу — Республіку Двох Націй, більше відому як Річ Посполита. Сполучена держава існувала до кінця XVIII ст., коли землі Речі Посполитої було розділено між Росією, Австрією та Пруссією. До 1918 року польські землі перебували під контролем Росії, Австро-Угорщини та Німеччини. Після Першої світової війни Польщу проголошено незалежною державою. Офіційною датою проголошення незалежності вважають 11 листопада 1918 року.

Польща має розвинену ринкову індустріально-аграрну економіку. Це регіональна держава в Центральній Європі, з найбільшою фондовою біржею в Центрально-Східній Європі. Основа польської економіки — промисловість, а саме машинобудівна, металургійна, гірнича та хімічна. Вагоме й сільське господарство: країна виробляє багато картоплі, пшениці, яблук та хмелю, має розвинене свинарство, птахівництво та скотарство. Країна має шосту найбільшу економіку щодо номінального ВВП у Європейському Союзі та десяту найбільшу в Європі. Грошова одиниця — злотий. Польща — одна з найдинамічніших економік у світі, водночас займаючи дуже високе місце в індексі людського розвитку. Розвинена країна, що має економіку з високим рівнем доходу, дуже високим рівнем життя, якістю життя, рівнем безпеки, якістю освіти та економічними свободами. Разом із розвиненою системою освіти, країна забезпечує ще й безплатну університетську освіту, соціальне забезпечення та універсальну систему охорони здоров'я. У країні є 16 об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, 15 з яких — культурні.

Польща — член у багатьох міжнародних організаціях та об'єднаннях, серед яких — Організація Об'єднаних Націй, МВФ, Європейський союз, НАТО, ОБСЄ, Рада Європи, Єврозона, Вишеградська група, Ініціатива трьох морів та інші.

Природа

Крім південного гористого регіону, територія країни майже вся рівнинна. Країна лежить біля фізичного центру Європи, що перебуває між 49° і 55° північної широти та 14° і 24° східної довготи.

Польща займає 9-те місце в Європі щодо площі й 8-ме щодо числа людності.

Довжина польського кордону складає 3511 км. З них 440 км припадає на морський кордон (лінія узбережжя Балтійського моря, що не править за лінію державного кордону, повинна бути 770 км). Польща межує з такими державами: на заході — з Німеччиною (467 км) на півдні — з Чехією (796 км) та Словаччиною — (541 км) на сході — з Україною (535 км) і Білоруссю (418 км) на півночі — з Литвою (104 км) і Калінінградською областю Росії (210 км)

З півночі на південь Польща простягається на 649 км, це 5° і 50' широти. Це створює відмінність у довжині дня між північною й південною частинами країни. Тому влітку на півночі день більш ніж на годину довший, ніж на півдні, а взимку — усе навпаки. Зі сходу на захід Польща простягається на 689 км, що становить 10° 02' довготи. Тому країна, перебуваючи в зоні Центрального часового поясу, має незначне відхилення в проміжку заходу та сходу сонця — між східною й південною частинами країни (як до пори року коливається в проміжку 10—20 хвилин).

Географічні координати крайніх точок Польщі: крайня південна точка — 49°00', пік Ополонек крайня північна точка — 54°50', Ястребова гора в гміні Владиславові крайня західна точка — 14°07', вигин річки Одера поблизу Осінова Долішнього крайня східна точка — 24°09', коліно Західного Бугу поблизу Зосіна

Геометричний центр Польщі — у селі Пйонтеку однойменної гміни, у Ленчицькому повіті Лодзинського воєводства.

Геологія

Геологія Польщі — це результат складної та тривалої історії розвитку земної кори на стику кількох великих тектонічних структур Європи. Територія країни охоплює частини Східноєвропейської платформи, Західноєвропейської платформи та молодого Альпійського складчастого поясу, що зумовлює значне різноманіття геологічної будови.

Північно-східна Польща лежить у межах Східноєвропейської платформи, яка характеризується дуже давнім кристалічним фундаментом архейського та протерозойського віку. Тут фундамент перекритий товщею осадових порід палеозою, мезозою та кайнозою. Ця частина країни геологічно стабільна і майже не зазнавала тектонічних деформацій у новітній геологічний час.

Центральні та західні райони належать до Західноєвропейської платформи, де фундамент молодший і складніший за будовою. Тут широко поширені палеозойські породи, деформовані під час герцинської складчастості. Саме з ними пов'язані значні поклади кам'яного вугілля, зокрема у Верхньосілезькому басейні.

Південь Польщі займають Карпати та Судети — гірські області, сформовані в результаті альпійських та більш давніх тектонічних процесів. Карпати складаються переважно з флішових осадових порід, зім'ятих у складки, тоді як Судети мають складну мозаїку кристалічних масивів, інтрузій і метаморфічних порід.

Важливу роль у формуванні сучасного рельєфу відіграли четвертинні зледеніння, які залишили моренні рівнини, озера, зандрові поля та льодовикові долини. Завдяки цьому Польща має різноманітні ландшафти та значні запаси корисних копалин — від вугілля і міді до солей та будівельної сировини.

Рельєф

Рельєф Польщі вирізняється значною різноманітністю, попри відносно невелику площу країни. Територія Польщі лежить у межах кількох великих природних зон Європи, що зумовлює поєднання низовин, височин, гірських масивів і морського узбережжя. Загалом рельєф країни має чітку широтну зональність: від гір на півдні до низовин і узбережжя Балтійського моря на півночі.

Південну частину Польщі займають гори, які належать до системи Центральноєвропейських гір. Тут простягаються Судети та Карпати. Судети розташовані на південному заході й характеризуються середньовисотним, сильно розчленованим рельєфом. Найвищою частиною Судет є масив Карконоші з вершиною Снєжка (1603 м). Гори сформувалися переважно внаслідок тектонічних піднять і тривалих процесів денудації, що надало їм згладжених форм.

На півдні та південному сході лежать Карпати, зокрема Західні Карпати й Татри — найвищі гори Польщі. Саме тут розташована найвища точка країни — гора Риси (2499 м). Карпати мають альпійський характер рельєфу: круті схили, глибокі долини, гострі хребти. Їхній сучасний вигляд значною мірою сформований льодовиками в четвертинний період.

На північ від гір простягається смуга височин і плато, серед яких виділяються Малопольська, Люблінська та Сілезька височини. Висоти тут зазвичай не перевищують 300—500 м. Рельєф має хвилястий характер, подекуди ускладнений карстовими формами, ярами та річковими долинами. Саме ця зона є перехідною між гірськими районами та обширними низовинами.

Центральну й північну частину Польщі займають низовини, що входять до складу Середньоєвропейської рівнини. Найбільшими є Мазовецька та Великопольська низовини. Для них характерний рівнинний або слабохвилястий рельєф із незначними перепадами висот. Значну роль у формуванні поверхні відіграли льодовики, які залишили моренні рівнини, зандрові поля та численні озерні улоговини.

Особливе місце займає Балтійське узбережжя, сформоване морськими й льодовиковими процесами. Тут поширені піщані пляжі, дюни, коси та лагуни. Узбережжя динамічне й постійно змінюється під впливом хвиль, вітру та течій.

Клімат

Польща лежить у зоні помірного клімату. У верхній частині Судетів і Карпат спостерігають ознаки гірського клімату. Середня літня температура — +17 °C, на узбережжі — до 19,3 °C в Нижній Сілезії просто коло Тарніва. Узимку приблизно від 0 °C Свіноуйсьце; −1 °C в Сілезькій низовині, воєводстві Любуському та балтійському узбережжі; −3 °C у Варшаві; нижче від −5 градусів у регіоні Сувалки. Середньорічна температура коливається від більш ніж 9 °C прямо під Вроцлавом, Легницею й Зеленою Гурою до 6 °C в регіоні Сувалки.

Річна кількість опадів — з 600 мм, найнижча близько 500 мм відмічена на Куяви, через багато озер у місцевості, а крім найвищих гірських місцин, було відмічено в середній частині узбережжя й на Сілезькій височині — близько 750—800 мм опадів на рік. Вегетаційний період держиться в середньому 180—190 днів на північному сході країни й до 235 днів у районі Слубіце, Глогува і Вроцлава.

Число днів зі сніговим покривом збільшується із заходу на схід країни. На Щецинській низовині, Любуських землях і Нижній Сілезії сніговий покрив лежить менш ніж 40 днів на рік, у центрі Польщі з 60 днів, а коло Сувалків — понад 100 днів. Спекотні дні з максимальною температурою понад 25 °C спостерігають нечасто — з квітня по вересень, іноді в жовтні.

Внутрішні води

Річки

Найдовші річки країни: Вісла (довжина — 1030 км); Одер, що править за частину західного кордону Польщі (854 км). Значні річки країни: Варта (808 км, притока Одри), Західний Буг (772 км), Сян (притока Вісли) (443 км).

Вісла та Одер вливаються в Балтійське море, як і численні малі річки в Померанії. Лина й Анграпа вливаються в Преголю, а Чарна Ганча — у Німан, що теж уливаються до Балтійського моря. Переважна більшість річок у Польщі течуть у напрямку до Балтійського моря, однак у польських Бескидах беруть свій початок верхні притоки річки Орава, що вливається у Ваг і несе потім свої води до Дунаю й Чорного моря. На краю Східних Бескидів беруть початок потоки, що вливаються в Дністер басейну Чорного моря.

Річками Польщі здавна плавали судна. Вікінги плавали по Віслі та Одеру в човнах. У середньовіччі й на початку Нового часу, коли Річ Посполита була житницею Європи, відвантаження зерна та іншої сільськогосподарської продукції вниз по Віслі до Гданська й далі до Західної Європи багато важило для цих земель.

Озера Озера Польщі виникли з льодовиків (здебільшого, окрім гірських) та лежать головно в північній частині країни, згуртованих у так званих озерних краях. У Польщі налічують майже десять тисяч закритих водойм, що охоплюють понад 1 га (2,47 акри) кожне. Польща має багато озер (на одиницю площі). У Європі тільки Фінляндія має більшу щільність озер. Найбільші озера (з площею понад 100 квадратних кілометрів): Снярдви й Мамри в Мазурії, а ще Лебсько та Дравсько в Померанії. На додаток до цих озер є цілі озерні краї (у Вармінсько-Мазурському, Поморському, Любуському, Великопольському воєводствах). Ще є багато гірських озер у Татрах — наприклад, Морське Око. Найглибше озеро (понад 100 метрів завглибшки) — Ханьча в озерному краї Вігри, на схід від Мазурії в Підляському воєводстві.

Здавна народності, що населяли Польщу обживали озера, користуючись із них у народному господарстві та задля захисту. Серед перших таких археологічних знахідок є поселення у Великопольському озерному краї. У будинках на озерах у Біскупіне жило понад тисячу душ. Ці будинки були датовані VII ст. до н. е. й належали народностям Лужицької культури. Прабатьки теперішніх поляків будували перші фортеці на островах у навколишніх озерах. Так, легендарний князь Попель І нібито заклав залогу Крушвиця на озері Гопло. Перший історично засвідчений провідник Польщі, князь Мешко I, заклав палац на острові на річці Варті коло Познані й жив у ньому.

Ґрунти