Олександр Прокопович Маркевич (, с. Плоске, Таращанський повіт, Київщина — 23 квітня 1999, Київ) — український зоолог і паразитолог, академік НАН України (1957), професор (1934), доктор біологічних наук (1939). Заслужений діяч науки і техніки України (1965), лауреат державної премії УРСР (1988) і золотої медалі Вищої сільськогосподарської школи Брно (Чехословаччина, 1966).
Автор понад 700 наукових праць, зокрема 25 монографій. Описав кілька десятків нових для науки видів та надвидових таксонів з різноманітних груп безхребетних тварин, переважно паразитичних веслоногих ракоподібних. Кілька років очолював Інститут зоології АН УРСР і протягом більш ніж 40 років був завідувачем паразитологічних відділів у цій установі, одночасно з цим протягом 1935—1961 років очолював кафедру зоології безхребетних біологічного факультету Київського університету, у 1936—1947 роках був також проректором з наукової роботи Київського університету.
Життєпис Народився 19 березня 1905 року в селі Плоске Таращанського повіту Київської губернії. Батько, Прокіп Матвійович, українець, належав до духовного сану, був псаломщиком. Мати, Марія Ієреміївна Бордашевська, походила з родини збіднілої польської шляхти. Батьки одружилися у 1886 році. У родини було 8 дітей, Олександр Прокопович був п'ятим. У 1906 році родина перебралася у сусіднє село Насташка, де пройшли дитячі роки О. П. Маркевича.Маркевич О. П. 1999. Коротко про себе (Сторінки життя). В зб.: Академік Олександр Прокопович Маркевич. Життя і діяльність. Київ: Наукова думка. 7-37.
У 1912-1915 роках навчався у церковноприходській школі в Несташці і протягом 1915-1918 років — в , що розміщувалося в Бурсі Софії Київської (ліквідовано в ході революції).
Протягом 1920-1921 років навчався у трудовій школі в місті Біла Церква і закінчивши її того ж року поступив у Білоцерківський педагогічний технікум. З 1922 року займався вивченням риб під керівництвом професора Ф. Д. Великохатька, виконав дипломну роботу на тему «Риби річки Рось». Також під час навчання підробляв препаратором у місцевому краєзнавчому музеї, куди був влаштований професором Великохатьком. Після закінчення Білоцерківського технікуму в 1925 році працював один рік вчителем у школі в селищі Ставище.
1926 року вступив на біологічне відділення Київського інституту народної освіти (що складався з кафедр розформованого Київського університету). Вже в перший рік навчання почав зоологічні дослідження, спочатку щодо альбінізму у птахів під керівництвом професора В. М. Артоболевського. У 1927 році, через скрутне фінансове становище та непридатні для життя умови в гуртожитку, був змушений перервати навчання і півроку працював директором школи в селищі Дмитрівка (Чернігівська область). Після цього поновив навчання в університеті. Одночасно з навчанням працював на Дніпровській гідробіологічній станції ВУАН, яку очолював завідувач університетської кафедри зоології безхребетних Д. Є. Белінг, обробляв колекції ракоподібних, брав участь у наукових експедиціях під керівництвом професора Белінга. Саме тоді почав цікавитися паразитами риб. Протягом навчання великий вплив на формування науковця мали професори М. М. Воскобойников та І. І. Шмальгаузен. У 1930 році з відзнакою закінчив університет і був рекомендований вченою радою агробіологічного відділення в аспірантуру до академіка І. І. Шмальгаузен, але вакансії аспіранта в тому році на кафедрі не було. За сприяння І. І. Шмальгаузена О. П. Маркевич поступив до аспірантури в Інститут іхтіології в Ленінграді. Науковим керівником О. П. Маркевича там був видатний радянський зоолог професор В. О. Догель.
1931 року достроково закінчив аспірантуру, захистив дисертаційну роботу і був 16 листопада 1931 року затверджений старшим науковим співробітником Іхтіологічного інституту, пізніше реорганізованого у Всесоюзний науково-дослідний інститут озерного і річкового рибного господарства.
Паралельно з науковою роботою О. П. Маркевич починає в Ленінграді педагогічну роботу у вищій школі. З 1931 року він читав курс «Хвороби риб» у Ленінградському рибно-промисловому технікумі. У 1933 р. О. П. Маркевич був запрошений у Ленінградський хіміко-технологічний інститут харчової промисловості спочатку на посаду доцента, а з 1934 р. — професора біології. У 1935 р. Вчена рада Ленінградського державного університету за сукупністю наукових робіт присвоїла О. П. Маркевичу без захисту дисертації вчений ступінь кандидата біологічних наук.
Весною 1935 р. Олександр Прокопович повернувся в Україну. Він був запрошений на роботу в Інститут зоології АН УРСР. Тут він був призначений 10 квітня 1935 р. завідувачем секції морфології безхребетних тварин у відділі порівняльної морфології, який очолював М. М. Воскобойников. З 3 квітня 1937 р. О. П. Маркевич очолив новоорганізований відділ паразитології цього інституту.
1939 року О. П. Маркевич був запрошений в Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка професором зоології безхребетних біологічного факультету. У серпні 1936 р., після смерті відомого ентомолога професора О. Г. Лебедєва, що завідував кафедрою зоології безхребетних, О. П. Маркевичу було доручено очолити кафедру. З того часу професор О. П. Маркевич беззмінно завідував кафедрою зоології безхребетних до 1960 року.
1939 року О. П. Маркевич з великим успіхом захистив у Київському університеті докторську дисертацію на тему «Паразитичні веслоногі Союзу РСР і суміжних країн», після чого йому було присвоєно вчений ступінь доктора біологічних наук.
З 1945 по 1950 р. він завідував також кафедрою паразитології і інвазивних хвороб у Київському ветеринарному інституті (зараз ветеринарний факультет Національного університету біоресурсів і природокористування України).
1950 року професор О. П. Маркевич був вибраний членом-кореспондентом Академії наук Української РСР.
Професор О. П. Маркевич є автором великої кількості наукових робіт з паразитології, хвороб риб і зоології безхребетних. Дослідження О. П. Маркевича в царині іхтіопаразитології, здійснені в довоєнні роки, були ним підсумовані у великій монографії «Паразитофауна і паразитарні захворювання прісноводих риб СРСР» (1937), яка була премійована як на Всеукраїнському, так і на Всесоюзному конкурсах молодих учених.
У роки Німецько-радянської війни, знаходячись в евакуації в м. Уфі, а потім в Москві О. П. Маркевич і його співробітники працювали головним чином над питаннями, актуальними для практики тваринництва. У післявоєнні роки О. П. Маркевич, його учні і співробітники працюють у Київському державному університеті і в Інституті зоології Академії наук УРСР головним чином в галузі ветеринарної паразитології і іхтіопаразитології, а також карцинології. Особливу увагу О. П. Маркевич і його співробітники (професор. Р. С. Чоботарьов і ін.) приділяють вирішенню проблем паразитології, пов'язаних з розвитком тваринництва.
О. П. Маркевич був досвідченим фахівцем із паразитичних веслоногих ракоподібних. О. П. Маркевич описав багато нових видів і родів веслоногих ракоподібних, з'ясував надзвичайно заплутану синоніміку багатьох видів, намітив основні напрями еволюції цих тварин. Велику наукову цінність у цій галузі мають такі праці О. П. Маркевича, як його докторська дисертація «Паразитичні веслоногі СРСР і суміжних країн» (1939) і велика монографія «Copepoda parasitica прісних вод СРСР» (1937).
О. П. Маркевич велику увагу приділяв розробці питань філогенії тваринного світу. Зокрема, в цій галузі він написав цінну книгу «Філогенія тваринного світу» (1953) і цікаву роботу «Проблема походження простих (Protozoa)» (1954).
Перу Маркевича належить також багато цінних посібників і зведень із зоології безхребетних і паразитології. До таких його праць, окрім згаданих вище, належить капітальний посібник «Основи паразитології», виданий у 1950 р., монографія «Хвороби прісноводних риб» (1940) і цінне зведення «Сучасний стан і чергові завдання паразитологічної науки на Україні» (1947).
Професор О. П. Маркевич вів велику роботу з підготовки кадрів по зоології безхребетних і паразитології. Його змістовні лекції викликали великий інтерес студентів. Багато хто з його учнів і співробітників успішно захистив кандидатські дисертації. Олександр Прокопович Маркевич дуже багато працював у галузі організації й планування зоологічних і паразитологій досліджень в Україні, вів велику суспільну роботу.
О. П. Маркевич помер після тяжкої хвороби 23 квітня 1999 р., похований на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, ).
Наукова діяльність за кордоном Про свою працю на Півночі Африки академік О. П. Маркевич згодом писав у своїх спогадах: «За запрошенням Вищої Наукової ради ОАР (Об'єднанної Арабської Республіки) працював експертом з питань паразитології в Національному Центрі Республіки (директор — професор А. Р. Турки) у Відділі тваринництва (завідувач — професор М. Р. Шагат). У складі Відділу тваринництва була лабораторія паразитології, якою керував доцент М. К. Селім. В цій лабораторії, головним чином, і протікала моя робота».
У 1960-ти роки перед паразитологією ОАР стояли завдання, виконання яких сприяло би значному розвитку охорони здоров'я громадян держави, різкому підвищенню продуктивності їх праці, розвитку тваринництва. Виникла потреба у таких науковцях-професіоналах, як Олександр Прокопович Маркевич. За рішенням АН СРСР з науковою місією до Єгипту вирушив досвідчений паразитолог О. П. Маркевич. Перший раз він працював у Єгипті з 12.X.1964 по 3.VIII.1965. У цей час він обіймав посаду професора Відділення зоології Каїрського університету. Другий раз — з 23.XII.1966 по 16.VI.1967 — на запрошення Вищої Наукової ради ОАР, О. П. Маркевич працював, як експерт з питань паразитології, у Відділі тваринництва. О. П. Маркевичем під час перебування в ОАР було досліджено велику кількість риб на наявність ектопаразитів, в першу чергу Copepoda parasiticae, ці досліди дозволили академіку О. П. Маркевичу скласти монографічне зведення для Палеарктики. Окрім проведення іхтіопаразитологічних досліджень, Олександр Прокопович Маркевич цікавився станом рибогосподарської науки та практики в ОАР і на прохання міністра з наукових досліджень подав доповідну записку, яка висвітлювала сучасний стан і завдання реконструкції рибного господарства Об'єднанної Арабської Республіки.
Основні наукові праці
Markevich, A. P., 1931, «Parasitische Copepoden und Branchiuren des Aralsees, nebst systematische Bemerkungen über die Gattung Ergasilus Nordmann» // Zoologischer Anzeiger Volume: 96(5-6): 121—143, figs. 1-8. (1-x-1931); Markevich, A.P., 1933, «Tracheliastes soldatovi nov. sp., a new copepod parasitic on sturgeons of the Amur River» // Bulletin of the Fan Memorial Institute of Biology, Zoology, Volume: 4(5):241-258, figs. 1-7, pl. 1. (English and Chinese); Markevich, A. P., 1934, Les maladies parasitaires des poissons de la Province de Leningrad, All-Union Cooperative United Publishing House, Leningrad and Moscow Volume: :3-100; Markewitsch, A. P., 1934, «Die Schmarotzerkrebse der Fische der Ukraine» // Annales Musei Zoologici Polonici, 10, 223—249; Markevich, A.P., 1934, «Descrizione di due specie nuove di Ergasilus provenienti della Russia (U.R.S.S.). Copepodi parassiti» // Memorie della Società Entomologica Italiana Volume: 12:129-141, figs. 1-18; Markevich, A.P., 1936, «Il genere Basanistes Nordmann, 1832 (Copepodi parassiti)» // Atti della Società Italiana della Scienze Naturali, Volume: 75:227-242, figs. 1-8; Markevich, A. P., 1937, Copepoda Parasitica of Freshwaters of USSR (Kiev: Akademii Nauk. Ukrainskoj SSR), 223 pp.; Маркевич О. П. — «Copepoda parasitica прісних вод СРСР», К., Вид-во АН УРСР, 1937, 222 с.; Маркевич О. П. — «Хвороби прісноводних риб», К.-Львів, Вид-во АН УРСР, 1940, 167 с.; Маркевич А. П. — «Гельминтофауна рыб Днепра в районе Канева» // Наукові записки Київського Гос.університету, 1949, Т. VIII, с. 8-12; Маркевич О. П. — «Основи паразитології», К., 1950; Маркевич А. П. — «Паразитофауна пресноводных рыб УССР», К.: АН УССР, 1951;