Ки́їв () — столиця та найбільше місто України. Розташований у середній течії Дніпра, у північній Наддніпрянщині. Політичний, соціально-економічний, транспортний, освітньо-науковий, історичний, культурний та духовний центр України. У системі адміністративно-територіального устрою України Київ має спеціальний статус, визначений Конституцією, і не входить до складу жодної області, хоча і є адміністративним центром Київської області. Місце розташування центральних органів влади України, іноземних місій, штаб-квартир більшості підприємств і громадських об'єднань, що працюють в Україні.
«Повість временних літ» розповідає легенду про полянського князя Кия, його братів Щека, Хорива і сестру Либідь, які заснували Київ. Згідно з Археологічними даними та писемними джерелами, початок безперервного розвитку Києва датується др. пол. V — пер. пол. VI ст.; осередком розширення Києва була Замкова гораВерменич Я. В., Шушківський А. І. Київ // . Протягом своєї історії місто було столицею полян, Русі і України, а також адміністративним центром однойменних князівства, землі, воєводства, повіту, полку, намісництва, губернії, округи, району, генеральної округи, і зокрема православної митрополії, генерал-губернаторства і військової округи.
У культурній традиції України Київ має символічне значення як осередок державності та незалежності, носій історичних традицій і національної духовної культури, а також як сакральне місто й місце перетину історичних епох і культурДовбня В. Київ // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М., 2015. — С. 340—343. — ISBN 978-966-2464-48-1.
Київ є одним із найдавніших історичних центрів Східної Європи та важливим осередком християнства. Серед найвідоміших історичних пам'яток міста — Софійський собор і Києво-Печерська лавра, внесені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Назва
Етимологія Згідно з легендами, назва Києва походить від імені Кия — найстаршого з трьох братів, яких вважають засновниками міста. Одна з цих легенд дійшла до нас у літописі XII ст. «Повість временних літ».
Український етнограф Микола Закревський стверджував, що згаданий Клавдієм Птолемеєм «Азагаріум» розташовувався на місці сучасного Києва. Юліан Кулаковський ототожнював з Києвом Птолемеїв «Метрополь», Михайло Брайчевський — «Сар».
Згадка про Київ є у давньоскандинавських сагах (під назвою Koenugarðr)Леонтій Войтович. Гольмґард: де правили руські князі Святослав Ігоревич, Володимир Святославич та Ярослав Володимирович? // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 3 (522) за травень-червень. — с. 40, 51. ISSN 0130-5247. Є версія, що походження назви Kænugarður пов'язане з давньоісландським словом «kæna», що мало значення «човен». Це дозволяє трактувати назву Києва як «місто човнів».
Про зв'язки Києва з країнами Сходу свідчить, зокрема, його тюркська назва «Манкермен» — «велике місто», що поряд з оригінальною назвою міста була поширена у XV—XVI ст.Україна XV—XVI ст. очима чужинців // Русина О. В. Україна під татарами та Литвою / Україна крізь віки. Т.6; НАН України, Інститут історії України. — Київ: ВД «Альтернативи», 1998. — 320 с. — С. 303. — ISBN 966-7217-56-6.Бубенок О. Б. Внесок Я. Р. Дашкевича в розвиток номадологічних студій у незалежній Україні // Східний світ. — 2012. № 1. C. 15-20 / С. 18-19. «місто Ківа-Манкермен, тобто Київ».
За арабськими і перськими джерелами IX—X ст. головний державний центр східнослов'янських утворень звався Куявія (Куябія, Куяба). Найбільш логічно обґрунтованим є ототожнення міста Куйаби з КиєвомКуявія // Довідник з історії України (А-Я) / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. — 2-ге вид. доопр. і доповн. Інститут історичних досліджень Львівського держ. ун-ту ім. Івана Франка. — К.: Генеза, 2002. — 1136 с. — ISBN 966-504-179-7.Котляр М. Ф. Куявія // .
Правопис
У давньоруських пам'ятках назва міста записувалася як , де ы передавала праслов'янський звук *y, а ѥ — йотований звук [e] («є»). Подібне написання довго залишалося у літописах. Надалі, після припинення дії закону другої палаталізації та злиття звука [ɨ] з [і] в новий голосний передньо-середнього ряду [ɪ] з'являються написання Києвъ, , а після утворення «нового ятя»Юрій Шевельов. Історична фонологія української мови. Харків: «Акта», 2002. — і «Кыѣвъ», «Киѣвъ»Омелян Огоновский. «Мусѣй Школиченко» (з «Исторіи літературы рускои») . «Зоря» — 1893. — С.215—216, «Кіѣвъ»Семенъ Жукъ. «Зъ житя на селахъ». — «Зоря». Письмо литературно-наукове для рускихъ родинъ. — Червень 1886. З упорядкуванням українського правопису XIX ст., коли за [ɪ] закріплюється літера и, а за [ji] з йотованого «нового ятя» — ї, написання набуває сучасної форми — Київ.
Транслітерація
2 жовтня 2018 року МЗС України спільно із Центром стратегічних комунікацій «StratCom Ukraine» розпочало онлайн-кампанію «#CorrectUA», у рамках якої звертатиметься до іноземних ЗМІ з метою коригування правопису міста Київ (#KyivNotKiev).
З'явилися перші повідомлення про коригування правопису міста Київ: у своїх текстах пишуть Kyiv замість Kiev видання BBCКлімкін похвалився результатами кампанії МЗС: BBC пише Kyiv, не Kiev // Європейська правда, 6 жовтня 2018.Kyiv not Kiev: ВВС змінює написання столиці України // BBC, 14 жовтня 2019. (таке правило написання столиці України в текстах, на картах та у графіках починає діяти на ВВС з 14 жовтня 2019 року) і The GuardianВидання The Guardian писатиме у своїх текстах Kyiv замість Kiev // Європейська правда, 13 лютого 2019.; лондонський аеропорт Лондон-ЛутонЛондонський аеропорт Лутон змінив назву Kiev на Kyiv // Європейська правда, 13 лютого 2019., аеропорти Будапешта і ТалліннаАеропорти Будапешта і Таллінна виправили назву Kiev на Kyiv // Європейська правда, 14 лютого 2019., БельгіїАеропорти Бельгії виправили Kiev на Kyiv // Українська правда, 20 квітня 2019. змінили назву Kiev на Kyiv. Водночас МАУ відмовилися змінити Kiev на Kyiv, пояснивши, що Kiev є офіційною транслітерацією Міжнародної асоціації повітряного транспорту IATAМАУ відмовилась змінити Kiev на Kyiv // Європейська правда, 13 лютого 2019.. IATA на нове написання Kyiv перейшла у 2019 роціМіжнародна авіація перейшла на написання Kyiv // Економічна правда. — 21 жовтня 2019#KyivNotKiev: міжнародна авіація повністю переходить на нове написання Києва // ВВС Україна. — 21 жовтня 2019.
16 вересня 2020 року англійська Вікіпедія перейменувала статтю про Київ із «Kiev» на «Kyiv»Kyiv, а не Kiev: у Вікіпедії змінено написання столиці України , Вікімедіа Україна, 18 вересня 2020, при цьому окремі статті з відповідним ойконімом лишаються без змін, зокрема про Київську Русь («Kievan Rus'»).
Географія
Розташування Місто розташоване на півночі України, на межі Полісся і лісостепу по обидва береги Дніпра в його середній течії. Площа міста 836 км². Довжина вздовж берега — понад 20 км.
Київ здавна розташовувався на перетині важливих шляхів. Ще за Київської Русі таким шляхом був легендарний «Шлях із варягів у греки». Нині місто перетинають міжнародні автомобільні та залізничні шляхи. Рельєф Києва сформувався на межі Придніпровської височини, а також Поліської та Придніпровської низовин. Більша частина міста лежить на високому (до 196 м над рівнем моря) правому березі Дніпра — Київському плато, порізаному густою сіткою ярів на окремі височини: Печерські пагорби, гори Щекавицю, Хоревицю, Батиєву та інші. Менша частина лежить на низинному лівому березі Дніпра. Житлові квартали міста оточує суцільне кільце лісових масивів.
Гідрографія
Основною рисою Києва є наявність великої гідрографічної «осі» — річки Дніпро, яка поділяє територію міста на дві частини — правобережну і лівобережну. Дніпро — найбільша в Києві, третя за довжиною і площею басейну річка Європи після Волги та Дунаю. Після будівництва каскаду дніпровських водосховищ гідрологічний режим Дніпра (зокрема і в межах Києва) змінився. Так, підпір Канівського водосховища сягає течії Дніпра в районі моста Метро на території Києва. Поблизу Києва (на північ) розташовано Київське водосховище на Дніпрі. Територія Києва також дренується численними постійними та тимчасовими водотоками, які утворюють гідрографічну мережу з близько 70 малих річок, що зрештою впадають у Дніпро. Структура гідрографічної мережі малих річок Києва визначається басейновими угрупованнями водних об'єктів. Гідрографія правого берега: центральна частина — басейн річки Либідь з її притоками, а також басейн річки Почайна (див. Опечень) з головними притоками Глибочиця та Сирець; північна та західна частини міста розташовані в басейні річки Ірпінь, а точніше її приток — річок Нивка та Горенка; південна частина міста — у басейні річки Віта. Гідрографія лівого берега: басейн річки Дарниця з її притоками. На малих річках споруджено понад 100 ставків. Є понад три десятки природних озер, серед яких можна назвати Тельбин, Райдужне, Синє, Вербне, Йорданське, Зелене озеро.
Екологія
Ліси, парки та сади становлять більш ніж половину площі Києва з майже 80 000 гектарів. На одного киянина (станом на 2004 рік) припадало 22,1 м² зелених насаджень (за міжнародними нормами, цей показник має бути не меншим за 20 м²). Питаннями екології Києва опікується Державне Управління охорони навколишнього природного середовища у м. Києві, яке з 2006 року очолює Прогнімак Олександр Володимирович.
У лісопарках міста гніздиться чимало видів диких птахів, зокрема хижаків та таких, що гніздяться в дуплах, мешкають різновиди кажанів. Більшість цих видів занесено до Червоної книги України. Наприклад, урочище «Лиса гора» — фактично острів посеред міської забудови Києва. Тут протягом багатьох років розташовувався військовий об'єкт, завдяки чому (за даними співробітників Інституту зоології) досі збереглися види, занесені до Червоної книги — аполлон, махаон, синявець Мелеагр, жук-олень, бджола-тесляр, мала вечірниця. У межах міста трапляються поселення бобрів.
Важливу роль у збереженні біорізноманіття міста відіграє Дніпро з його затоками, притоками, островами. Тут гніздяться десятки видів птахів. У період весняної міграції навпроти житлового масиву Оболонь 1994 року спостерігали скупчення гоголів до декількох сотень особин. На Бортницькій зрошувальній системі кілька років тому зимувало до двох десятків орланів-білохвостів (в Україні їх зимує близько 300 особин).
Кілька сотень найстаріших та видатних дерев Києва є ботанічними пам'ятками природи.
Клімат
Клімат помірно континентальний, із м'якою зимою і теплим літом. Середньомісячні температури січня −3,2 , липня +21.3 °C. Абсолютний мінімум — −32,2 °C (7, 9 лютого 1929 року), абсолютний максимум — +39,9 °C (серпень 1898 року) (за іншими даними: +39,4 °C, 30 липня 1936 року). Середньорічна кількість опадів — 616 мм, максимум опадів припадає на червень (72 мм), мінімум — на січень (37 мм). Взимку в Києві утворюється сніговий покрив, середня висота покриву в лютому 20 см, максимальна — 440 см.
Середньорічна загальна хмарність — 6,4 бала, максимум припадає на грудень (8,1), мінімум — на серпень (4,9). Середня вологість повітря — від 64 % (травень) до 85 % (листопад).
Історія
Заснування
За легендою «Повісті временних літ», Київ заснував легендарний полянський князь Кий разом із братами Щеком і Хоривом і сестрою Либіддю. Літопис не має дати заснування міста. Археологічні та писемні джерела свідчать, що Київ розвинувся на основі язичницького поселення й початок його безперервного розвитку датується 2-ю половиною V — 1-ю половиною VI століття. За інформацією, наведеною у книзі Толочко «Нове в археології Києва», місто засноване в кінці V, початку VI століття. Його центром була Старокиївська гора на правому березі ДніпраТолочко П. П. Стародавній Київ. — К.: Наукова думка, 1966. — с. 10-11. У VI—VII століттях були заселені сусідні з нею підвищення. Розташування Києва на Дніпровському шляху, у зоні етнічного порубіжжя, на межі лісу і лісостепу, сприяли висуненню міста на роль політичного центру Середнього Подніпров'я.
Київська Русь