Грома́дська організа́ція — це об'єднання громадян, яке створюється для реалізації спільних інтересів (культурних, економічних, вікових, регіональних, релігійних, професійних, соціальних, політичних тощо). Інтереси можуть бути реалізовані шляхом здійснення мітингів, зборів, різноманітних ініціатив організації проєктів, форумів тощо.

Існують різні види громадських організацій: професійні спілки, жіночі, молодіжні, ветеранські, дитячі організації, наукові, технічні, культурно-просвітницькі, фізкультурно-спортивні та інші добровільні об'єднання громадян, творчі спілки, земляцтва, фон­ди, асоціації тощо. Вони можуть мати різні назви: організація, об'єднання, спілка, товариство, клуб, гурток, рада, фонд, асоціація тощо. Спільними ознаками є добровільність об'єднання, наявність певної організаційної структури і діяльність на засадах са­моврядування. У багатьох країнах така організація не повинна здійснювати господарську діяльність для прибутку, інакше має зареєструватися як підприємницька структура.

Значення

Закон України «Про громадські об'єднання» визначає громадську організацію як «громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи», тобто це одна з організаційно-правових форм громадських об'єднань в Україні.

Поняття громадської організації не охоплює релігійних, господарських та інших об'єднань громадян, порядок і діяльність яких визначаються відповідним законодавством. Профспілки належать до громадських організацій. Особливості правового статусу їх регулюються Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Благодійні організації також не належать до громадських об'єднань, оскільки мають на меті виключно благодійництво, а не здійснення та захист прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Держава сприяє розвиткові активності та творчої ініціативи громадян, створює рівні умови для діяльності всіх громадських організацій. Спільними для всіх громадських організацій ознаками є принципи добровільного членства, рівноправності, самоврядування, законності і гласності. Громадські організації вільно обирають напрям своєї діяльності. Разом з тим належність чи неналежність до тієї чи іншої громадської організації не може бути приводом для обмеження прав і свобод або надання державою будь-яких пільг та переваг. Залежно від територіальних меж діяльності створюються громадські організації із загальноукраїнським, місцевим та міжнародним статусом. Усі вони можуть також на добровільних засадах створювати або вступати у спілки (асоціації тощо), укладати між собою угоди про співробітництво та взаємодопомогу.

В Україні

До січня 2013 року До січня 2013 року, згідно із Законом України «Про об'єднання громадян» засновниками громадських організацій могли бути громадяни України та інших країн, особи без громадянства, які досягли 18 років, а щодо молодіжних та дитячих організацій — 14 років. Членами Г. о., за загальним правилом, могли бути особи, які досягли 14 років. Вік членів молодіжних і дитячих Г. о. повинен відповідати характеру їхньої діяльності. Учасниками деяких Г. о., наприклад, наукових, могли бути також колективні члени. Г. о. діють на підставі статутів, прийнятих на загальних зборах їх членів.

Офіційне визнання (легалізація) Г. о. здійснювалось реєстрацією в органах, зазначених у ст. 14 Закону «Про об'єднання громадян», або повідомленням про створення цих органів. Відмова в реєстрації могла бути оскаржена в судовому порядку. З моменту реєстрації Г. о. визнавалась юридичною особою, тобто могла бути учасником цивільно-правових відносин, набувати від свого імені майнових та особистих прав, а також бути носієм інших прав, передбачених ст. 20 Закону «Про об'єднання громадян». З цього моменту вона набувала права засновувати підприємства, а також інші господарські організації із статусом юридичної особи, які необхідні для виконання її статутних цілей.

Власністю Г. о. були кошти та інше майно, передані їй засновниками, членами або державою, набуті від вступних внесків, пожертвувані громадянами та організаціями, а також набуті внаслідок діяльності створених підприємств, господарських організацій, за рахунок власних коштів або на інших засадах, не заборонених законом. За порушення законодавства до Г. о. могли бути застосовані покарання у вигляді попередження, штрафу, тимчасової заборони діяльності або окремих видів її примусового розпуску (ліквідації).

В Україні ведеться Єдиний реєстр громадських формувань, а також створено урядовий вебсайт «Громадянське суспільство і влада»

З січня 2013 року 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про громадські об'єднання». Згідно з Законом, права та обов'язки, встановлені законами України для громадських організацій, поширюються на всі громадські об'єднання. Громадські організації, створені раніше, не потребують перереєстрації. Статути (положення) громадських організацій, спілок громадських організацій мають бути приведені у відповідність із цим Законом протягом п'яти років (до 2018 року). Спілки громадських організацій (союзи, асоціації, інші об'єднання громадських організацій), створені раніше, визнаються громадськими спілками, утвореними на підставі цього Закону.

Засновниками і учасниками громадських об'єднань відповідно до Закону можуть бути не тільки фізичні особи (як індивідуальні або колективні члени), але і юридичні особи приватного права, крім того, Закон скасував обмеження території діяльності громадських об'єднань, і ввів принцип вільного вибору території діяльності.

Після 2014 року

Консенсус громадських організацій України про вибори, опублікований у заяві на початку 2025 року, містить наступні тези: після закінчення (скасування) правового режиму воєнного стану; підтриманий владою, опозицією, суспільством; легітимність української влади — виняткова прерогатива Українського народу; сталий режим припинення вогню під гарантії безпеки країн-гарантів; підготовка до виборів та відновлення відповідної інфраструктури; проведення виборів після досягнення сталого миру та міжнародно-правового врегулювання війни.

В Америці

У Сполучених США неприбуткові організації (NGO) відіграють важливу роль у соціальних, культурних і громадських послугах. Станом на початок 2010-х років у країні налічувалося понад 1,5 млн неприбуткових організацій — 10 % усіх відомих юридичних осіб у США. Серед таких організацій—благодійні фонди, релігійні громади, навчальні заклади, професійні асоціації та громадські об'єднання за інтересами.

Фінансові ресурси американських NGO формуються за рахунок пожертвувань від приватних осіб, грантів від державних і приватних фондів, а також доходів від власної діяльності (конференцій, продажу видавничої продукції тощо). Значна частина бюджетів великих організацій припадає на крупні благодійні фонди та корпорації, які інвестують у соціальні проєкти відповідно до власної філантропічної стратегії.

В Польщі

Після політичних змін 1989 року громадські організації в Польщі зазнали швидкого розквіту: від кількох сотень до понад 100 000 зареєстрованих асоціацій і фондів у 2020-х роках. Закон «Про асоціації» (1989) і «Про фонди» (1991) заклали правову базу, що дозволила НУО діяти автономно, здобувати статус неприбуткових організацій та отримувати пільги з оподаткування.

Основними напрямами діяльності польських НУО є соціальна підтримка вразливих груп, розвиток культури й освіти, захист прав людини та екологічні ініціативи. Багато організацій використовують гранти Європейського Союзу, міжнародних фондів і пожертви місцевих донорів, але тиск конкуренції за фінансування стимулює диверсифікацію джерел доходів, зокрема через партнерства з бізнесом і муніципалітетами.

В Німеччині

В Німеччині громадські організації найчастіше утворюються у формі зареєстреного об'єднання (eingetragener Verein, e.V.), що визначено в Цивільному кодексі (Bürgerliches Gesetzbuch, BGB §§ 21–79). Для реєстрації асоціації необхідно не менше семи засновників, підготовка статуту нотаріально засвідчується, після чого організація отримує юридичну особу та додаток «e.V.» до назви.

Неприбутковий статус визначається в Налоговому кодексі (Abgabenordnung) через критерії безкорисливості, ексклюзивності і безпосередності діяльності. Організації зі статусом публічної вигоди (Gemeinnützigkeit) звільняються від корпоративного податку, ПДВ та мають право видавати податкові квитанції для донорів із вирахуванням суми пожертв із їхнього оподатковуваного доходу.

Станом на 2023 рік в Німеччині налічувалося понад 600 000 зареєстрованих Verein, які охоплюють широкий спектр сфер: спорт, культура, соціальна допомога, екологія та інші. Останніми роками галузь стикається з падінням добровільної участі та скороченням державного і приватного фінансування, що ставить виклики перед довгостроковою стійкістю громадських організацій.

У Франції

Громадські організації у Франції здебільшого функціонують у формі асоціацій, заснованих на Законі від 1 липня 1901 року про договір асоціації. Для створення асоціації необхідні щонайменше сім засновників, які підписують статут та подають його до префектури за місцем реєстрації; після публікації в офіційному віснику асоціація набуває юридичної особи.

Ассоціації «d'intérêt général» (загальної користі) звільняються від податку на прибуток і ПДВ та можуть надавати до 66 % податкової знижки індивідуальним донор(ам), а «d'utilité publique» (корисні для громадськості) також мають право отримувати безоплатні спадщини і дари.

Станом на 2020 рік у реєстрі префектур було зафіксовано близько 1,1 млн активних асоціацій, з яких 85 % покладались виключно на добровольців. Близько 24,1 % з них діяли в спортивній сфері, 18,6 % — у культурі, 17,8 % — у дозвіллі та соціальних клубах, 15,5 % — в адвокації та захисті прав, а 11,3 % — у соціальній і медичній допомозі.

Фонд Fondation de France 2021 року оцінив загальний обсяг задокументованих пожертв на 8,5 млрд євро, з поступовим зростанням корпоративного благодійництва (+119 % між 2010 і 2019 роками) та збільшенням середнього розміру індивідуального внеску, незважаючи на зменшення кількості донорів.

Окрім асоціацій, французьке законодавство визнає кілька форм фондів (зокрема публічно-корисні foundations d'utilité publique), які створюються за спеціальними законами і призначені для постійного фінансування благодійних проєктів. Усі некомерційні організації підпадають під пільгові податкові режими, зокрема податкові кредити до 20 % для індивідів та до 0,5 % щорічного доходу для юридичних осіб.

В Канаді У Канаді некомерційні організації () можуть бути зареєстровані за федеральним законодавством або відповідним законодавством провінцій і територій. Федеральні некомерційні корпорації регулюються Законом про канадські некомерційні корпорації (Canada Not-for-Profit Corporations Act), який встановлює вимоги до заснування, управління, звітності та розкриття інформації.

Фінансовий нагляд та податковий статус некомерційних організацій забезпечує Управління доходів Канади (Canada Revenue Agency, CRA) відповідно до Податкового кодексу Канади. CRA реєструє благодійні організації та контролює їхню відповідність вимогам щодо публічної користі, проведення щорічних звітів і фінансової прозорості.

Існують два статуси:

Некомерційні корпорації (Not-For-Profit Corporations) — організації, які не мають на меті отримання прибутку для розподілу серед учасників, і будь-які надходження спрямовуються лише на реалізацію статутних цілей.

Зареєстровані благодійні організації (Registered Charities) — підпорядковуються додатковим вимогам Податкового кодексу щодо благодійних цілей і можуть видавати індивідуальні податкові посвідчення донаторам. Для цілей оподаткування CRA виділяє три типи благодійних організацій: благодійні організації, публічні фонди та приватні фонди.