Черні́гівська о́бласть (Чернігівщина) — область у Північній Україні. Утворена 15 жовтня 1932 року. Розташована у північній частині Лівобережної України. Межує на заході з Київською, на сході — з Сумською, на півдні — з Полтавською областями України. Обласний центр — місто-герой Чернігів.
Наявного населення 968 тис. (23-тє місце серед регіонів України, менше населення лише в Кіровоградській і Чернівецькій областях). Територія 31 865 км². Чернігівщина за площею посідає третє місце серед інших областей України.
Природа
Область розташована на півночі України, на лівому березі Дніпра, у межах Поліської низовини та лісостеповій зоні Придніпровської низовини. Лісами вкрито 20 % території. Територією області протікає 1200 річок загальною довжиною близько 8,5 тис. км. Найбільші річки — Дніпро, Десна з притоками Сейм, Остер, Снов, Убідь, на півдні — Удай. Клімат помірно континентальний. Середньорічні температури: січня −7 °C, липня +19 °C. Середньорічна кількість опадів 550—660 мм.
На Чернігівщині зосереджений значний туристичний потенціал. Сприятливі кліматичні умови, різноманітна флора і фауна, наявність 610 природних заповідних об'єктів роблять територію області привабливою для відпочинку. В області функціонують 13 санаторіїв і будинків відпочинку, численні профілакторії, бази відпочинку, дитячі табори, пляжі, лісопарки.
За останні 20 років середньорічна температура України зросла на 0,8 °C. Якщо розглядати окремі регіони, найбільші зміни відбуваються в північних областях. Так, у Чернігівській області за останні два десятиліття температура збільшилася на 1,4 °C, практично зрівнявши кліматичний режим Полісся з Херсонською областю.
Історія
Заселення території Чернігівщини почалося ще за часів палеоліту — близько 100 тис. років тому. Більше двадцяти поселень епохи пізнього палеоліту (35–10 тис. років тому) дослідники виявили на території області. А знахідки в селі Мезин Коропського району не мають собі рівних у світовій археології. Чернігівщина належала до ареалу ямково-гребінцевої кераміки (стоянки Погорілівка, Мис Очкинський та інші).
Починаючи із шостого століття нашої ери, територію Новгорода-Сіверського стали заселяти східнослов'янські племена сіверян.
У IX ст. Чернігово-Сіверська земля увійшла до складу Київської Русі, причому Чернігів за розмірами і значенням серед інших міст поступався лише Києву. У складі Київської Русі вона одержала подальший соціально-економічний розвиток. Головне місце в економіці займало сільське господарство. Високого рівня розвитку досягло ремесло. Чернігово-Сіверська земля мала розгалужені торгові зв'язки.
У 1796 році була створена Малоросійська губернія Росії з центром у місті Чернігові. У 1802 р. вона була розділена на Чернігівську і Полтавську губернії.
У 1923—1932 р. було проведено кілька адміністративних реформ, остання з яких призвела в 1932 році до створення Чернігівської області в складі УРСР.
Область утворена 7 жовтня 1932 з частин Київської і Харківської; частини передані до Сумської (1939) і Київської (1987), приєднаний Талалаївський район Сумської області (1965); центр — Чернігів
У 1937 році першим секретарем Чернігівського обласного комітету КП(б)У був Павло Пилипович Маркітан (1887—1937), а його помічником — Михайло Євгенович Моцний (1904—1937)
У травні-червні 1991 в місті Носівці, на той час районному центрі області, відбулися голодування вчителів та масові протести, які отримали розголос у всеукраїнських масмедіа та привели до зміни керівників Носівського району.
З 1991 року до нинішнього часу Чернігівська область — в складі незалежної України.
Із 1991 року по 2012 рік в області було знято із обліку 40 сіл. Це один з найвищих показників по Україні.З карти України зникло 641 село. Чернігівщина в «лідерах» , Пік, 10.04.2013
Тільки під час одного рішення у 2013 році Чернігівської обласної ради із обліку було знято 7 сіл.На Чернігівщині «померли» 7 сіл , Пік, 31.03.2013
Станом на 2020 рік зникло 55 сіл.Села Клеці більше немає , gorod.cn.ua, 5 червня 2020
Епідемія коронавірусу
28 березня 2020 року в області було зареєстровано перший випадок інфікування COVID-19. 29 березня було повідомлено про ще одну підозру на коронавірус в тому ж Борзнянському районі.Коронавірус в Україні: дві дитини знаходяться у важкому стані , Телеканал новин «24», 29 березня 2020 Перший випадок в Чернігові був зареєстрований 22 квітня.Ми трималися скільки могли: у Чернігові звітують про перший випадок Covid , УП, 22 квітня 2020 У той день в Україні вже було 6 592 випадки захворювання на COVID-19, з них 13 у Чернігівській області.
На початку червня в області різко зросла кількість інфікованих. І якщо до червня область була на одному із останніх місць в Україні за кількістю інфікованих, то із початку червня почала підніматися, так на 13 червня в області було 385 випадків інфікування і за цим показником область була 7 із кінця, обігнавши Сумську, Полтавську, Миколаївську, Херсонську, Донецьку і Луганську.
Війна 2022 року
Під час російського вторгнення дві третини області було окуповано. Чернігів, Ніжин, Прилуки та ще кілька міст не було окуповано, однак близько 90% області знаходилися в зоні бойових дій.
3 квітня 2022 року значна частина області Чернігова була звільнена,Від російських окупантів звільнили три села, важливих для деблокади Чернігова , УП, 3 квітня 2022 а 6 квітня область була повністю деокупована.
Чернігівська область є однією з областей, що найбільше страждає від атак БПлА. "Кому писати щодо діри з дроновою ППО?": Сергій Стерненко заявив про виділення дронів для захисту неба на Чернігівщині , Національна суспільна телерадіокомпанія України, 2 жовтня 2025 Росіяни атакували з різних видів зброї три прикордонні громади Чернігівщини , Національна суспільна телерадіокомпанія України, 28 грудня 2025
Адміністративно-територіальний устрій
Загальна інформація Адміністративний центр області — місто Чернігів.
У складі області: районів — 5 (Корюківський, Ніжинський, Новгород-Сіверський, Прилуцький і Чернігівський); районів у містах — 2; населених пунктів — 1511, в тому числі: міського типу — 45, в тому числі: міст — 16, в тому числі: міст обласного значення — 4; міст районного значення — 12; селищ міського типу — 29; сільського типу — 1466, в тому числі: сіл — 1408; селищ — 58.
У системі місцевого самоврядування: об'єднані громади — 57.
Міста обласного значення Ніжин Новгород-Сіверський Прилуки Чернігів
Міста районного значення № Місто Входження 1 Батурин Бахмацький район 2 Бахмач Бахмацький район 3 Бобровиця Бобровицький район 4 Борзна Борзнянський район 5 Городня Городнянський район 6 Ічня Ічнянський район 7 Корюківка Корюківський район 8 Мена Менський район 9 Носівка Носівський район 10 Остер Козелецький район 11 Семенівка Семенівський район 12 Сновськ Сновський район
Малі міста На 1 січня 2022 року в Чернігівській області налічувалося 12 міст з чисельністю до 50 000 мешканців, а саме: м. Бахмач (16 862), м. Носівка (12 908), м. Новгород-Сіверський (12 375), м. Корюківка (12 202), м. Городня (11 506), м. Мена (10 935), м. Сновськ (10 620), м. Бобровиця (10 541), м. Ічня (10 390), м. Борзна (9454), м. Семенівка (7792), м. Остер (5564), м. Батурин (2406). В цілому на малі міста Чернігівщини припадало близько 1/5 насерення області. Водночас у 2021 році в області відбувалося міграційне скорочення містян. Найбільше міграцій із міської місцевості Чернігівської області припадало на вікову категорію 15–19 років.Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022. Статистичний збірник. Державна служба статистики України. Київ, 2022. С. 38–39.
Райони у містах № Район Входження 1 Деснянський м. Чернігів 1 Новозаводський м. Чернігів
Сусідні області України Київська область (окрім прямого кордону Київська область має ексклав на території Чернігівської області як місто Славутич, що територіально знаходиться в межах Любецької селищної громади, і який виник через низку екологічних, географічних та економічних причин пов'язаних з Чорнобильською катастрофою); Полтавська область; Сумська область.
Демографія
Із 1967 року населення області стабільно зменшується — із 1576 тис. у 1967 до 959,3 тис. у 2022 році.Наш край , № 81-82, 10 жовтня 2019 1 245 300 мешканців (2001), у тому числі: міське — 727 200 мешканців (2001); сільське — 518 100 мешканців (2001). Національний склад населення (за переписом 1970 року): українців — 93,8 %; росіян — 4,7 %; інших — 1,5 %. 1 151 957 мешканців (1 січня 2007), у тому числі: міське — 700 727 мешканців (2007); сільське — 451 230 мешканців (2007). 959 315 мешканців (1 січня 2022); 918 200 мешканців (початок 2025).
Найбільші населені пункти
Чернігів 289,4 Бобровиця 11,2
Ніжин 70,0 Ічня 11,0
Прилуки 55,2 Борзна 10,1
Бахмач 17,9 Семенівка 8,3
Носівка 13,6 Варва 7,9
Новгород-Сіверський 13,3 Козелець 8,0
Корюківка 12,8 Десна 7,5
Городня 12,2 Ріпки 7,2
Мена 11,7 Сосниця 7,0
Сновськ 11,1
Національний склад Національний склад населення Чернігівської області станом на 2001 рік
+№НаціональністьКількість осіб% 1 Українці 1 155 354 93,47 % 2 Росіяни 62 207 5,03 % 3 Білоруси 7 122 0,58 % 4 Євреї 1 531 0,12 % 5 Вірмени 934 0,08 % 6 Цигани 756 0,06 % 7 Молдовани 700 0,06 % 8 Поляки 528 0,04 % 9 Татари 461 0,04 % 10 Азербайджанці 403 0,03 % 11 Інші 6 069 0,49 % Разом 1 236 065 100,00 %+
Мовний склад населення
Мовний склад населення Чернігівської області станом на 2001 рік
Економіка
Бюджет Чернігівської області на 2016 рік склав 3 млрд грн.Игорь Вдовенко: «Бюджет пугает!» , 25 грудня, gorod.cn.ua
Загальна довжина автомобільних доріг в області — 7222 кілометри.
Зв'язок та інтернет Станом на 1 січня 2017 року в області було 1 405 тис. абонентів мобільного зв'язку На Чернігівщині понад 400 тисяч користувачів інтернету , cheline.com.ua (більше 100 %, тобто дехто має по кілька сімок) і 439 тис. користувачів інтернету.
Рекреаційно-туристичний потенціал Чернігівщина має значний туристичний, історико-культурний та природно-рекреаційний потенціал. Велика кількість історико-культурних об'єктів у поєднанні з розмаїттям природно-рекреаційних ресурсів створюють умови для розвитку різних видів туризму.
Наявні рекреаційні ресурси Чернігівщини у вигляді туристично-відпочинкової інфраструктури, санаторіїв, пансіонатів та баз відпочинку, заповідних природних парків.
На державному обліку в області перебуває близько 9 000 пам'яток історії та культури, понад 1 900 із них — національного значення. Чотирнадцять населених пунктів регіону включені до Списку історичних населених місць України й стали туристичними центрами області (Чернігів, Новгород-Сіверський, Батурин, Ніжин, Прилуки, Козелець, Остер, Седнів та ін.).
На території Чернігівщини працює 33 музеї комунальної власності, 3 національні заповідники («Чернігів стародавній», «Гетьманська столиця», «Качанівка»), меморіальний комплекс «Пам'яті героїв Крут» та десятки приватних музеїв та виставкових залів.
Найбільш привабливими з погляду туризму об'єктами історико-культурного та природного значення, «туристичними магнітами» області, є: Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця»; Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній»; Парк природи «Беремицьке» та Міжрічинський регіональний ландшафтний парк; Національний історико-культурний заповідник «Качанівка»; Новгород-Сіверський історико-культурний музей-заповідник «Слово о полку Ігоревім»
Природно-заповідний фонд налічує 669 об'єктів загальною площею 262 тис. га. Функціонує 57 готелів та аналогічних засобів розміщення, 26 баз відпочинку, 36 садиб сільського зеленого туризму та понад 500 рекомендованих туристам закладів харчування.
Джерело:
Культура
Пам'ятки історії та архітектури