Фріц Франц Монтаг (; 14 листопада 1896, Шермке — 20 лютого 1943, Полтава) — німецький політик і офіцер, оберфюрер СС.
Біографія Після закінчення народної школи в 1911/14 роках вивчав комерцію в Гамборні, після чого торгував зерному і колоніальними товарами. З 21 березня 1916 року брав участь у Першій світовій війні, єфрейтор кулеметних частин. 9 січня 1919 року звільнений у відставку.
В червні 1919 року вступив в Німецький народний союз оборони і наступу, в 1924 році — в Націонал-соціалістичну партію свободи, в 1925 році — в НСДАП (квиток №55 027)Mitgliedsnummern von Fritz Montag auf www.dws-xip.pl, в 1927 році — в СА. 9 квітня 1920 року окружний суд Гайлігенштадта засудив Монтага до штрафу в розмірі 400 рейхсмарок за перевищення максимальної ціни при продажі ячменю. 1 жовтня 1931 року перейшов з СА в СС (посвідчення №27 558), допоміг заснувати відділення СС в Мекленбурзі. Працював в управління гау Мекенбург, особливо в сфері пропаганди, паралельно з роботою директора звидання газети «Нижньонімецький оглядач» (Niederdeutschen Beobachter). З 1935 року — голова Німецького робітничого фронту в гау Мекленбург. Під час виборів у рейхстаг 29 березня 1936 року безуспішно подав заявку на отримання мандату. З 1941 року і до кінця життя — комендант табору для молоді ФогельзангVogelsang-Chronik von Franz Albert Heinen, 2005, S. 58, 61 (pdf). З 1942 року — економічний радник при гауляйтері Фрідріхові Гільдебрандті.
У складі військ СС брав участь у Німецько-радянській війні, остання посада — командир штабної роти. 9 лютого 1943 року зарахований в рейхстаг як заміна покійного депутата Карла Земанна. В середині лютого 1943 року, під час другої битви за Харків, він заїхав на мінне поле. Його доставили в шпиталь в Полтаві, де ампутували обидві ноги вище коліна, проте незабаром він помер від отриманих травм і був похований у Полтаві поруч з генералом піхоти Куртом фон БрізеномKurt Meyer: Grenadiers. The Story of Waffen SS General Kurt “Panzer” Meyer, 2005, S. 173..
Звання
Штурмфюрер СА (квітень 1930) Штурмбанфюрер СА (травень 1931) Штурмбанфюрер СС (29 березня 1932) Штандартенфюрер СС (1 грудня 1932) Оберфюрер СС (30 січня 1939) Унтершарфюрер резерву військ СС (25 квітня 1941) Гауптшарфюрер резерву військ СС (1941) Унтерштурмфюрер резерву військ СС (3 грудня 1941) Оберштурмфюрер резерву військ СС (16 лютого 1943)
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу Почесний партійний знак «Нюрнберг 1929» Загальний знак гау 1925 (1933) Почесний хрест ветерана війни з мечами Почесний кут старих бійців Золотий партійний знак НСДАП Цивільний знак СС (№9570) Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі та сріблі (15 років) Застібка до Залізного хреста 2-го класу Штурмовий піхотний знак в бронзі Залізний хрест 1-го класу Кримський щит (15 січня 1942) Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами Орден Корони Румунії, офіцерський хрест з мечами
Примітки
Література
Joachim Lilla, Martin Döring, Andreas Schulz: Statisten in Uniform. Die Mitglieder des Reichstags 1933–1945. Ein biographisches Handbuch. Unter Einbeziehung der völkischen und nationalsozialistischen Reichstagsabgeordneten ab Mai 1924. Droste, Düsseldorf 2004, ISBN 3-7700-5254-4.