Т-84 («Об'єкт 478ДУ9»; також БМ «Оплот» зразка 1999 року) — український основний бойовий танк, створений у 1990-ті роки на основі Т-80УД. Розробку танка здійснювало ХКБМ, розробку двигуна — ХКБД, а виробництвом займався Завод імені Малишева.
Розробка танка тривала з 1993 року, вона пройшла через низку дослідних об'єктів, а 2000 року фінальний варіант «Об'єкт 478ДУ9» прийняли на озброєння ЗСУ під назвою БМ «Оплот». Втім, через брак коштів виготовили всього 10 одиниць: із них 4 невдовзі продали до США, а решту пізніше поставили на зберігання. Танки знову надійшли до підрозділів 2018 року та взяли участь у бойових діях повномасштабного російського вторгнення 2022 року. Танк також брав участь у низці експортних тендерів, однак не переміг у жодному.
Т-84 зберіг типові риси радянської школи танкобудування: невеликі маса та розміри завдяки механізму заряджання, 125-мм гладкоствольна гармата / пускова установка й динамічний захист. Однак отримав і низку покращень у порівнянні з Т-80УД: низка російських складників замінені на українські, танк має зварно-катану башту, двигун 6ТД-2 потужністю 1200 к.с. з сучасною трансмісією, динамічний захист «Ніж», комплекс оптико-електронного придушення «Варта», допоміжну силову установку, прицільні засоби тощо.
На основі Т-84 створили дослідний Т-84-120 «Ятаган» зі 120-мм гарматою та новітній «Оплот-М», прийнятий на озброєння ЗСУ 2009 року.
Назва Назва «Т-84» виникла ще за СРСР. Вона продовжує традицію найменування харківських танків: Т-34, Т-44, Т-54, Т-64, Т-74, Т-84. Початково її планували дати Т-80УД при його прийнятті на озброєння, однак вище партійне керівництво вирішило не створювати ще одне найменування основного бойового танка на озброєнні поряд з Т-64, Т-72 і Т-80. Головний конструктор ХКБД Микола Рязанцев у спогадах стверджував, що наприкінці існування СРСР проводили роботи зі створення танка Т-84 з двигуном 6ТД-2.
Чіткої межі між Т-80УД і прототипами Т-84 немає, однак назву «Т-84» почали застосовувати до дослідних зразків ще на початку 1990-х, а 1995 під такою назвою показали прототип на IDEX-1995.
Існує плутанка щодо назви серійного танка з об'єктовим позначенням «478ДУ9», який прийняли на озброєння 2000 року під назвою БМ «Оплот» (не плутати з БМ «Оплот» зразка 2009 року). Джерела називають його різними назвами, в тому числі Т-84, Т-84У, Т-84 «Оплот», Т-80У «Оплот» тощо. На виставці IDEX-1999 танк було показано під назвою T-84M, її використовують і деякі дослідники, натомість на сайті ХКБМ станом на грудень 2015 року його називали Т-84У. В посібнику з експлуатації за 1998 рік танк називається БМ «Оплот», а в посібнику 2000 року — Т-84. Дослідник Андрій Тарасенко вважає, що з огляду на офіційні документи, цю модель коректно називати або Т-84, або БМ «Оплот» зразка 1999 року.
Історія
Т-80УД
Т-84 є прямим розвитком радянського Т-80УД, розробленого в Харківському конструкторському бюро машинобудування (ХКБМ) та виготовлюваного на заводі імені Малишева. Т-80УД, прийнятий на озброєння 1987 року, був результатом тривалої дискусії всередині СРСР. З одного боку, частина вищого керівництва СРСР на чолі з міністром оборони Дмитром Устиновим наполягала на запровадженні виробництва уніфікованого Т-80У з газотурбінним двигуном на всіх радянських заводах. З іншого боку, ХКБМ мав власні напрацювання щодо розвитку Т-64 з новим комплексом озброєння та сучасною комбінованою бронею, а ХКБД пропонував новітні дизельні двигуни 6ТД, майже рівноцінні газотурбінним за ходовими якостями, але значно економніші — і ці ініціативи теж знаходили обмежену підтримку серед керівництва
Таким чином, у серію на заводі імені Малишева замість Т-64 пішов компромісний танк Т-80УД з надійнішою та витривалішою ходовою родини Т-80, харківським дизельним двигуном 6ТД-1 потужністю 1000 к.с. (746 кВт), а також новітніми бронюванням та озброєнням Т-80У, розробленими на основі харківського ж «Об'єкта 476». Його виробництво тривало до розпаду СРСР та в незначній кількості в перші роки незалежності України Примітно, що в Україні цей танк не стояв на озброєнні та не використовувався до 2022 року, тільки виготовлявся на експорт.
Передумови Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 837-249 від 2 вересня 1985 року, окрім серійного виробництва Т-80УД, було закладено розробку танка з 1200-сильним двигуном 6ТД-2. Створення двигуна було призначено до 1986 року, надання пропозиції щодо серійного виробництва — до 1987 Наприкінці існування СРСР розробили окремий варіант Т-80УД з цим двигуном, його приймання відбулось з квітня до листопада 1991 року, а в грудні 1991 було рекомендовано прийняття на озброєння. Головний конструктор ХКБД Микола Рязанцев у спогадах називав цей танк Т-84.
Також у 1984—1986 роках у ХКБМ розробляли зварно-катані башти, які мали стати легшими, міцнішими та дешевшими, але через уже налагоджене лиття башт цей проєкт розвитку не набув.
Прототипи Т-84 Після здобуття Україною незалежності танкові підприємства опинились у скрутному становищі через брак фінансування та залежність від складників з Росії: в 1980-х близько 60—70 % складових частин для танків постачались із інших республік СРСР. Постановою Кабінету Міністрів України № 181-3 від 12 березня 1993 року Кабінет міністрів України постановив створення модернізованого танка Т-84 (шифр : «Керн»), заснованого на Т-80УД, але з максимально замкнутим в Україні виробничим циклом. За розробку Т-84 відповідав головний конструктор ХКБМ Михайло БорисюкПерший дослідний зразок завершили в 1994, того ж року вирішили створити ще кілька машин. Один із прототипів було показано на IDEX-1995 під назвою «T-84 Supertank». Надалі танки брали участь у випробуваннях на підприємстві та армійських полігонах. Танк ще потребував значного доопрацювання через необхідність замінювати російські компоненти: так, гармату 2А46М-1 виготовляли Мотовилихинські заводи, гусениці виготовляли в Тихвіні, обгумування котків відбувалось у Свердловську (нині Єкатеринбург), а патент на динамічний захист «Контакт-5» отримав 1997 року НДІ Сталі.
Оригінальні радянські башти відливались у на «Азовмаші» в Маріуполі та на в Омську, але ці підприємства більше не могли їх постачати: перше на той момент уже втратило технологічний процес і устаткування, а друге перебувало за кордоном і пропонувало свою продукцію задорого — тому в ХКБМ розробили власну зварно-катану башту. Розробка нових рішень для Т-84 відбувалась паралельно з розвитком експортних Т-80УД: так, частина Т-80УД, виготовлених для Пакистану впродовж 1997—1999 років вже містила напрацювання Т-84, в тому числі башту нової конструкції та гармату КБА-3. Таким чином, танки пакистанського контракту були проміжними моделями між радянськими Т-80УД й українськими Т-84.
Початкові плани, реалізовані на «Об'єкті 478Д», передбачали збереження компонування шасі Т-80УД, але з використанням котків і гусеничної стрічки за зразком Т-64. Легкі котки з внутрішньою амортизацією та відсутність гумового покриття внутрішньої поверхні гусениць економили близько 2 т. Від цих планів відмовились через ускладнення робіт і невдалі випробування дослідного зразка. 6ТД-2 мав проблеми з перегріванням, які поступово виправили, але це стало причиною відмови від перспективного 6ТД-3 потужністю 1500 к.с., оскільки не було можливості настільки форсований двигун охолоджувати.
На виставці IDEX-1995 в Абу-Дабі під назвою «T-84 Supertank» було показано першу машину зі зварно-катаною баштою, але вона ще не мала всіх нововведень, заданих для Т-84. Танк показав гарні динамічні якості, на рівних з російським Т-80У. Михайло Борисюк називав їх «танками-близнюками». Впродовж 1990-х було створено низку дослідних зразків і проєктів: «478ДУ», «ДУ1» та далі за зростанням індексів до «ДУ9», які відрізнялись встановленим на них обладнанням.
1997 року на ХКБД було розпочато роботи зі створення допоміжного електроагрегата ЕА-8 для забезпечення танка електроенергією за вимкненого основного двигуна.
Т-84 Результатом роботи в Україні над дослідними зразками стало створення модернізованої версії з заміною російських складників на українські та введенням нових систем. Його було показано на IDEX-1999 (де він був єдиним танком, що демонструвався в русі) та на грецькому тендері на початку 1999, за результатами якого танк отримав остаточні модифікації, в такому вигляді він з'явився на IDEX-2001.
Програма випробувань завершилась 1999 року, постановою № 237-5 від 8 лютого 2000 року Т-84У було прийнято на озброєння Збройних сил України як БМ «Оплот» (не плутати з БМ «Оплот» зразка 2009 року, також знаним як «Оплот-М»). За розробку цього танка було присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки, лавреатами якої стали: Міністр оборони Олександр Кузьмук, Міністр промислової політики Василь Гуреєв, головний конструктор ХКБД Микола Рязанцев, головний інженер заводу імені Малишева Михайло Будьонний, працівники ХКБМ: головний конструктор Ігор Підвальний, заступники Юрій Бусяк і Володимир Кудров, генеральний директор «Фотоприлада» Анатолій Глущенко, заступник головного конструктора Харківського приладобудівного заводу В. Н. Башта, головний металург Сумського машинобудівного НПО Г. В. Палієнко.
Втім, через брак бюджетних коштів було закуплено тільки 10 одиниць, які армія отримала впродовж 2002—2003 років.
Подальший розвиток Для експорту в Туреччину було створено дослідний варіант Т-84 зі 120-мм гарматою та автоматом заряджання в баштовій ніші. Цей танк отримав позначення Т-84-120 або «Ятаган». У 2000 році танк проходив випробування, але програму закупівлі було заморожено через брак фінансування в Туреччині.
Найсучаснішим представником родини Т-84 став «Оплот-М», який отримав новітній динамічний захист «Ніж-2», панорамний приціл ПНК-6 та низку інших покращень. 2008 року танк пройшов випробування, а 2009 року надійшов на озброєння Збройних сил України як БМ «Оплот».
Опис
Т-84 загалом має таке саме компонування, як і всі радянські танки, починаючи від Т-64: в передній частині розташоване відділення керування з робочим місцем механіка-водія, в середній частині бойове відділення з обертовою баштою, в якій перебувають командир і навідник; моторно-трансмісійне (силове) відділення розташоване в задній частині танка. Екіпаж складається з трьох осіб: механік-водій, навідник і командир.
Захист Танк має комбіновану броню, динамічний та активний захист.
Пасивний захист
Т-84 отримав нову башту розробки ХКБМ. На відміну від радянських литих башт, українські башти зварно-катані. Прокат зміцнював сталь і позбавляв її неоднорідності, що зробило нові башти міцнішими та легшими. Як і на пізніх радянських танках (Т-80У, Т-80УД), башта Т-84 має комбіновану лобову броню, що складається зі сталевих листів і комірчастого наповнювача. Крім того, захист башти є модульним: вона обладнана двома знімними лобовими броньовими панелями, які замінюються при ушкодженні або модернізації. Дах башти є цільноштампованим.
Будова корпусу загалом аналогічна Т-80УД, верхня лобова деталь є багатошаровою. На бортах корпусу встановлено гумові екрани.
Для посилення протирадіаційного захисту корпус і башта мають підбій з водневмісним полімером з додаванням літію, бору та свинцю.
Динамічний та активний захист На передній частині корпусу та башти, а також на даху башти та передній частині бортових екранів, встановлено вбудований динамічний захист «Ніж», дія якого полягає у створенні кумулятивних струменів, що діють на кумулятивний струмінь, снаряд (в тому числі підкаліберний) або ударне ядро. Порівняно з «Контактом-5» на Т-80У та УД, «Ніж» значно ефективніший і потребує менше вибухівки, а тому його вплив на власну машину менший.