Єгор (Георгій) Іванович Раух (ім'я при народженні — Георг Адольф Дітріх фон Раух, , 1789–1864) — доктор медицини та хірургії, лейб-медик, один із найкращих лікарів Санкт-Петербурга, дорадчий член Медичної Ради М. В. С., таємний радник, Почесний член Імператорської С.-Петербурзької Хірургічної Академії, Імператорської Академії Наук та Мінералогічного Товариства в Петербурзі.

Біографія Єгор Іванович народився 14-го липня 1789 року в парафії св. Якобі, Естляндської губернії, де його батько був пастором. Початкову освіту здобув у Ревельській гімназії, а в 1806 році вступив для вивчення медицини в Дерптський університет. Захистивши дисертацію: «Initiis morborum» (16-го липня 1811 року), Раух здобув ступінь доктора медицини і хірургії і відправився в Петербург, де зайнявся практикою.

У 1812 році він вступив ординатором до Обухівської лікарні і був призначений лікарем до Фінляндського єгерського полку. Проте його приватна практика дедалі більше збільшувалася, і тому ще 1814 року він відмовився від служби полку, а 1828 року залишив і Обухівську лікарню. У 1816 році принцеса Антуанетта Вюртемберзька рекомендує Рауха доктору Я. В. Вілліє:

…я уже писала об этом графу Толстому, но не рассчитываю на его содействие. Если Вы позволите, господин Раух представит все необходимые документы, подтверждающие мою к нему благосклонность; положительный отзыв Штейнеля, приложенный к этому письму также подтверждает её. Это человек знающий и с прекрасным характером.

Там же додається рекомендаційний лист графа Штейнеля, в якому він рекомендує принцесі Антуанетті доктора Рауха, який служив у єгерському полку, сформованому у Виборзі, в чині колезького асесора.

Масон, у 1817—1819 роках член петербурзької ложі «Петра до істини»Серков А. И. Русское масонство. 1731—2000 гг. Энциклопедический словарь. М.: Российская политическая энциклопедия, 2001. 1224 с..

У 1828 році досліджував мінеральні джерела Стародавньої Руси, де в 1834 за його безпосередньої участі було відкрито «Заклад мінеральних вод у Стародавній Русі», що відноситься до військового відомства.

У числі лейб-медиків Крейтона В. П. (1791—1864), Арендта Н. Ф. (1785—1859) з 4 по 15 березня 1829 року лікував імператора Миколу I. У 1829 році, коли міцно встановилася його репутація, як одного з найкращих лікарів столиці, Є. В. І. Раух був запрошений до хворої Імператриці Олександри Федорівни і призначений її лейб-медиком. У 1833 році він супроводжував її у подорожі за кордон. На посаді лейб-медика Е. І. Раух пробув 16 років.

Під час хвороби Н. О. Пушкіної в 1835 був запрошений на консиліум, а потім лікував її (про те, що вона була задоволена його лікуванням, див. лист Н. О. Пушкіної до О. С. ПавлищевоїИРЛИ, ф. 244, оп. 20, № 169).

З 1831 року він брав дуже діяльну участь у заняттях Медичної Ради, як її дорадчий член. У 1837 році Є. І. Раух був запрошений до членів Комітету, який спостерігав за придворною аптекою, а наступного року, за відсутністю лейб-медика Рюля, він виконував обов'язки інспектора з медичної частини над закладами, що перебували під заступництвом Імператриці Марії Федорівни.

Є. І. Раух стояв біля джерел створення і був активним членом «Німецького лікарського товариства в С.-Петербурзі» (). Першим директором товариства з 21 січня 1819 р. до 1842 р. був відомий хірург професор І. Ф. Буш. У 1842 р., коли його здоров'я різко погіршилося, і він став погано бачити, то за його рекомендацією головою (директором) товариства було обрано доктора медицини та хірургії Є. І. Рауха. Секретарем товариства був обраний К. І. Зейдліц (1798—1885) . Саме цього року в товариство вступив М. І. Пирогов, який став найактивнішим його членом.

Лейб-медик Є. І. Раух був ініціатором створення за сприяння графині Ю. П. Строганової в 1837 першого в Росії дитячого притулку на 16 осіб при Демидівському закладі (наб. р. Мойки, 108, 1-й директор — І. Ф. Буш). Діти обох статей 3-10 років приймалися безкоштовно і у притулку перебували з ранку до 7-8 години вечора. Старші діти навчалися Закону Божого, читання та рахунку, співу та рукоділля.

12 квітня 1846 року Є. І. Раух, дійсний статський радник, наданий дипломом на спадкову дворянську гідність.

У 1857 році обраний членом Комісії, якій було доручено висловитися щодо щеплень чуми рогатої худоби, зроблених у 1853 та в 1856 роках у Новоросії. За дорученням Міністерства державного майна Є. І. Раух відвідав чумощеплювальні інститути в Херсонській губернії та представив докладну та детально розроблену доповідь з цього питання. Дерптський Ветеринарний Інститут відзначив праці Рауха, обравши його, коли він справляв 50-річний ювілей своєї діяльності, почесним членом Інституту. 17 грудня того ж року Раух був обраний почесним членом Імператорської С.-Петербурзької Медико-Хірургічної Академії.

Окрім медичної діяльності Є. І. Раух активно займався комерцією. У 1836 році разом із петербурзьким 1-ї гільдії купцем Карлом Самуїлом Нотбеком (Carl Samuel Nottbeck, 1779–1847) із Ревеля купив фабрику Фінлейсона () у Таммерфорсі. З 1835 по 1860 рік кількість робітників збільшилася з 60 до 1578 чоловік, а виручка сягнула 450 тисяч рублів сріблом. Родина Раухів була співвласниками фабрики до її націоналізації в 1945 р. Є. І. Раух також володів декількома іншими підприємствами у Фінляндії.

У 1851 році Раух придбав маєток в селі Заводівка Херсонської губернії, керуючим якого був племінник дружини Юстус Йоган Конрад Рієзенкампф. Згодом власником маєток став онук Є. І. Рауха генерал Г. О. Раух.

Помер 30 квітня 1864 року в С.-Петербурзі, похований на Смоленському лютеранському цвинтарі.

Після смерті Рауха в 1864 р. академік Карл Максимович Бер доповідав Фізико-математичному відділенню Академії наук про те, що доктор Єгор Іванович Раух "заповідав Бібліотеці Академії колекцію малюнків із зображенням природно-історичних предметів. Частково вони належать знаменитій Сибіллі Меріан».

Праці Є. І. Рауха "De initiis morborum, cum appendice sistente duas morborum chirurgicorum historias", Dorpat, 1811 «Ueber die Krankheiten des Gehörganges und des Trommelfells» — «Petersb. vermischte Abhandl. aus dem Gebiete der Heilkunde», 1821, I, 71-98 «Beobachtung einer Krankheit des rechten Eierstockes oder der Tuba Fallopii» — там же, II, 95-102 «Beobachtung einer Durchlöcherung des Magens am Pylorus» — там же, стор. 143—175 (1823 р.) «Verlauf einer Scharlachkrankheit ohne bemerkbares Exanthem» — там же, III, 156—164 (1825 р.)

Сім'я батько (Карл Конрад до прийняття сану) (1751—1803), народився в Еккардтсхаузене, Тюрингія, пастор приходу Св. Якоба в Естляндії (нині Віру-Яагупі, Естонія), орендатор. мати Доротея уродж. Бергольц (1765—1789). дружина Юстина уродж. фон Різенкампф (1794—1860), дочка Юстуса Йоганнеса фон Різенкампфа. дочка Юстина Леопольдина (1813—1861), дружина лейб-медика, дійсного статського радника Карла Карловича Задлера (1801—1877). син Карл Юстус (1814—1888), засновник та власник фірми «Карл Раух», дворянин (із 1846 г.), купець 1-ї гільдії. онук Альфред (1853—1919), гвардії полковник у відставці, кавалер ордена Почесного легіону (Франція). правнук Альфред (1887-?), капітан олімпійської збірної Франції з хокею (1920, 1924, 1928). дочка Юстина Шарлотта (1816—1898), дружина доктора, дійсного статського радника Карла Карловича Зейдліца (1798—1885). син Адольф Георг (1819—1866), чиновник залізничного департаменту, дворянин (із 1846 р.). дочка Марія (1822—1897), дружина поміщика Георга Готтарда фон Дена. дочка Розалія Генрієтта (1823—1913), дружина генерал-лейтенанта Андрея Юхимовича фон Дена, брата Георга Готтарда. дочка Іда Доротея (1830—1912), дружина генерал-майора Фридриха Андрійовича фон Гессельберга. син Оттон Єгорович (1834—1890), генерал-лейтенант. онук Георгій Оттонович (1858—1936), генерал від кавалерії.

Примітки

Література

(№ 297)

«Русский Архив» 1866 г., № 4, стр. 576—577; Ф. Герман, «Исторический очерк Обуховской больницы за 100 лет», СПб., 1884 г., стр. 30; «Приложения к Истории Императорской Военно-Медицинской Академии», СПб., 1898 г., стр. 205; «S.-Petersburger Medicinische Zeitschrift» 1864, тетр. 1, стр. 256—258; И. Рекке и К. Напиерский, Allgemeines Schriftsteller und Gelehrten Lexikon der Provincen Livland, Esthland und Kurland, Bd. 8, Mitau. 1831, стр. 474; A. Hirsch, Biographisches Lexikon der hervorragenden Aerzte aller Zeiten und Völker, Wien und Leipzig, Bd. IV, 1886, стр. 677; Rauch, Georg Adolph Dietrich, seit 1846 v. (1789—1864) (нем.). // Baltisches Biographisches Lexikon Digital. — S. 608.