Пабло Ларраїн Матте (; , Сантьяго, Чилі) — чилійський режисер, знаний завдяки роботі над фільмами «Ні» (2012), «Неруда» (2016), «Джекі» (2016), «Спенсер: Таємниця принцеси Діани» (2021), «Граф» (2023) і «Марія» (2024). Разом зі своїм братом, Хуаном де Діосом, продюсував фільм Себастьяна Леліо «Фантастична жінка» (2017), який став першим чилійським фільмом, який отримав премію «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою. 2021 року зняв психологічний романтичний мінісеріал жахів для Apple TV+ «Історія Лізі».

Молодість й освіта Народився в Сантьяго, Чилі, в сім'ї професора права (а згодом сенатора від Союзу незалежних демократів) Ернана Ларраїна та Магдалени Матте, колишньої міністерки житлового будівництва та урбаністики в роки президентства Себастьяна Піньєри.

Вивчав аудіовізуальну комунікацію в Університеті мистецтв, наук і комунікації в Сантьяго.

Кар'єра

Початок кар'єри 2003 року разом зі своїм братом Хуаном де Діосом заснував продюсерську компанію Fábula, через яку розвиває свої кінематографічні та рекламні проєкти та підтримує роботу нових міжнародних режисерів.

Перший повнометражний фільм «Фуга» зняв 2005 року. Стрічка вийшла у прокат у березні 2006 року й отримала міжнародне визнання, зокрема кілька призів на міжнародних кінофестивалях як-от Картахенському та Малазькому. 2008 року випустив свій другий повнометражний фільм «Тоні Манеро» про одержимого персонажем Джона Траволти з «Лихоманки суботнього вечора». Прем'єра відбулася на Каннському кінофестивалі 2008 року, де брав участь у «Двотижневику режисерів». Його наступний фільм «Після смерті» 2010 року розповідає про помічника коронера під час перевороту 1973 року, внаслідок якого до влади прийшов Піночет. Прем'єра відбулася на 67-му Венеціанському міжнародному кінофестивалі, де змагався за «Золотого лева» в офіційній конкурсній частині.

2010-ті роки 2011 року зняв телесеріал «Втікачі», який став першим серіалом, виробленим у Чилі HBO Latin America. Серіал номінували як найкращий драматичний серіал на 42-й міжнародній премії Еммі.

2012 року вийшов фільм «Ні», у якому Ґаель Ґарсіа Берналь зіграв керівника рекламної компанії, який проводить кампанію «Ні» під час плебісциту 1988 року щодо продовження повноважень Августо Піночета. Прем'єра відбулася в секції «Двотижневика режисерів» на Каннському кінофестивалі 2012 року, де Ларраїн отримав нагороду за найкращу режисуру. Також був номінований як найкращий фільм іноземною мовою на 85-й церемонії вручення премії «Оскар», ставши першою чилійською роботою в цій категорії. Разом з «Тоні Манеро» та «Після смерті», «Ні» вважається частиною «ненавмисної трилогії» Ларраїна, оскільки сюжети зосереджені навколо історій, дія яких відбувається під час диктатури Августо Піночета. Ларраїн сказав: «У Чилі праві, як частина уряду Піночета, несуть пряму відповідальність за те, що сталося з культурою в ті роки, не лише через її знищення чи обмеження її поширення, але й через переслідування письменників і художників». Він заявив: «Чилі майже двадцять років виявилася не в змозі виразити себе художньо», а також відчув, що «праві в усьому світі не дуже цікавляться культурою, і це свідчить про їхнє невігластво, оскільки комусь важко отримати від чогось максимальну користь або отримати від цього задоволення, якщо ти цього не розумієш».

2013 року був членом журі офіційного конкурсу на 70-му Венеційському міжнародному кінофестивалі. 24 березня 2014 року «The Wrap» повідомила, що Ларраїн веде переговори щодо знімання нової версії «Обличчя зі шрамом» для Universal Studios, а Пол Аттанасіо написав сценарій. Дія нового фільму відбуваються в сучасному Лос-Анджелесі та розгортаються навколо мексиканського іммігранта, який досягає успіху в кримінальному світі. Однак Ларраїн покинув проєкт.

Наступний фільм Ларраїна, «Клуб», розповідає про чотирьох католицьких священників, які живуть у відокремленому чилійському пляжному містечку. Прем'єра фільму відбулася на 65-му Берлінському міжнародному кінофестивалі, де отримав гран-прі журі «Срібний ведмідь». Фільм був номінований як найкращий фільм іноземною мовою на 73-й церемонії вручення премії «Золотий глобус».

2016 року виступив разом з Берналем фільм «Неруда» про відомого чилійського поета та політика Пабло Неруду у період його вигнання. Стрічка була номінована на премію «Золотий глобус» як найкращий фільм іноземною мовою. Того ж року дебютував з англомовним фільмом про Жаклін Кеннеді Онассіс «Джекі» з Наталі Портман, Пітером Сарсґаардом, Ґретою Ґервіг, Річардом Грантом, Біллі Крудапом і Джоном Гертом у головних ролях. Стрічка отримала схвалення критиків і численні нагороди, включно з номінаціями на премію «Оскар», «Золотий глобус» і премію Гільдії кіноакторів США (Наталі Портман), а також виграла приз «Платформа» на Міжнародному кінофестивалі в Торонто 2016 року. 2019 року на 76-му Венеційському міжнародному кінофестивалі відбулась прем'єра драми «Ема» з Маріаною Ді Джіроламо та Ґаелем Ґарсіа Берналем у головних ролях.

2020-ті роки 2020 року брав участь в серіалі-антології «Homemade», який вийшов на Netflix і складається з кількох короткометражних фільмів-історій під час пандемії COVID-19, знятих різними режисерами світу, як-от Ладж Лі, Себастьян Леліо та Рейчел Моррісон. Ларраїн зняв короткометражний фільм «Останній дзвінок», у якому знялися чилійські актори Хайме Ваделл, Мерседес Моран, Дельфіна Гусман і Кока Гуацціні.

2021 року вийшов його другий англомовний фільм «Спенсер», біографічна драма про принцесу Діану з Крістен Стюарт у головній ролі. Прем'єра відбулася на 78-му Венеційському кінофестивалі й отримала схвальні відгуки критиків, а робота Стюарт була схвалена критиками та була номінована на «Золотий глобус», «Вибір критиків» й «Оскар» за найкращу жіночу роль, окрім отримання кількох інших схвальних відгуків від низки регіональних критиків.

2023 року став режисером стрічки «Граф», прем'єра якої відбулася на 80-му Венеціанському міжнародному кінофестивалі, і продюсував чилійський документальний фільм Маїте Альберді «Вічна пам'ять», який відібрали на конкурс документального кіно для участі на кінофестивалі «Санденс» 2023 року. Ларраїн отримав номінацію на премію «Оскар» за найкращий документальний фільм як продюсер.

2024 року відбулась прем'єра фільму про Марію Каллас «Марія» з Анджеліною Джолі в головній ролі.

Особисте життя У 2008—2014 роках був одружений з чилійською акторкою Антонією Сехерс. У них двоє спільних дітей, Хуана Ларраїн Сехерс і Паскуаль Ларраїн Сехерс. На виборах у Чилі 2013 року підтримав лівоцентристську кандидатку Мішель Бачелет, попри те, що його батьки — члени консервативної правої партії «Незалежний демократичний союз».

Фільмографія

Фільми рік Назва Режисер Сценарист Продюсер Фуга Тоні Манеро Після смерті Ні Клуб Неруда Джекі Ема Спенсер: Таємниця принцеси Діани Граф Марія

Тільки продюсер Улісс (2011) 4:44 Останній день на Землі (2011) Рік Тигра (2011) Молодий і дикий (2012) Кришталева фея та чарівний кактус (2013) Глорія (2013) Університетський район (2013) Противна дитина (2015) Фантастична жінка (2017) Глорія Белл (2018) Бездомні (2019) Лихоманковий сон (2021) Вічна пам'ять (2023) Грип багатих (2024)

Телебачення Рік Назва Режисер Виконавчий продюсер Сценарист Примітки 2011-2013 Втікачі режисер 18 серій, сценарист 26 серій 2020 Домашнє Сценарист і постановник епізоду «Останній дзвінок» 2021 Історія Лізі мінісеріал

Нагороди та номінації YearАсоціаціяКатегоріяРоботаРезультат2009АрієльНайкращий іберо-американський фільмТоні Манеро 2010Венеційський кінофестивальЗолотий левПісля смерті 2012ОскарНайкращий міжнародний повнометражний фільм (як представник Чилі)Ні Каннський кінофестивальArt Cinema Award 2013АрієльНайкращий іберо-американський фільм 2014Незалежний духПриз Джона КассаветесаКришталева фея і чарівний кактус 2015Берлінський міжнародний кінофестивальЗолотий ведмідьКлуб Гран-прі журі Золотий глобусНайкращий фільм іноземною мовою 2016АрієльНайкращий іберо-американський фільм PlatinoНайкращий режисер Найкращий сценарій Асоціація кінокритиків ЧикагоНайкращий режисерДжекі IndieWireНайкращий режисерТовариство онлайн-кінокритиківНайкращий режисер Міжнародний кінофестиваль у ТоронтоНайкращий фільм «Платформи» Венеційський кінофестивальЗолотий лев Золотий глобусBest Foreigh Language FilmНеруда Вибір критиківНайкращий фільм іноземною мовою 2017PlatinoНайкращий режисер ДоріанРежисер рокуДжекіНезалежний духНайкращий режисер СупутникНайкращий режисер Коло кінокритиків ДублінаНайкращий режисер2019Венеційський кінофестивальЗолотий левЕма Міжнародний кінофестиваль у Сан-СебастьяніНагорода глядачів з Доностії 2021Венеційський кінофестивальЗолотий левСпенсер: Таємниця принцеси Діани Hamilton Behind the CameraРежисерська нагорода2022Асоціація кінокритиків ГоллівудуНайкращий фільмНайкращий режисер2023Венеційський кінофестивальЗолотий левГрафЗолота Озелла за найкращий сценарій2024ОскарНайкращий документальний повнометражний фільмThe Eternal Memory +Нагороди та номінації, отримані фільмами Ларраїна Рік Назва Оскар BAFTA Золотий глобус Номінації Перемоги Номінації Перемоги Номінації Перемоги 2013 Ні 1 2016 Клуб 1 2017 Неруда 1 Джекі 3 3 1 1 2022 Спенсер: Таємниця принцеси Діани 1 1 2024 Граф 1 Всього 6 3 1 4 Нагороджені актори

Актори, які отримали номінації на премію «Оскар» за ролі у фільмах Лораїна. + Рік Актор Роль Фільм Результат Посилання Премія «Оскар» за найкращу жіночу роль 2017 рік Наталі Портман Жаклін «Джекі» Кеннеді Джекі 2022 Крістен Стюарт Діана, принцеса Уельська Спенсер: Таємниця принцеси Діани

Примітки

Посилання